Дубровиця: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення
оформлення
Рядок 48:
'''Дубро́виця''' (від кінця [[XVI століття]] до [[1944]] року&nbsp;— ''Домбровиця''{{Sfn|ЕІУ, т. 2|2004|p=489}}{{Sfn|Дубровиця // ЕСУ, т. 8|2008|p=}})&nbsp;— місто в [[Україна|Україні]], центр [[Дубровицький район|Дубровицького району]] [[Рівненська область|Рівненської області]]<ref name="ВРУ"/>. Населення становить 9424 особи (2019)<ref name="н2019"/>. Відоме з [[1005]] року{{Sfn|ЕІУ, т. 2|2004|p=489}}{{Sfn|ГЕУ|1989|p=373}}. Статус міста з [[1940]] року{{Sfn|ГЕУ|1989|p=373}}{{Sfn|УРЕ, т. 3|1979|p=490}}<ref name="ДубрРР"/>.
 
Місто розташоване на річці [[Горинь (річка)|Горинь]] (притока [[Прип'ять|Прип'яті]])<ref name="ДубрРР"/>{{Sfn|ЕУ-II|1957|p=602}}, за 3&nbsp;км від залізничної станції [[Дубровиця (станція)|Дубровиця]] на лінії [[Сарни]]&nbsp;— [[Лунинець]]<ref name="ВРУ"/><ref name{{Sfn|БСЭ|1969—1978|p="ВРЕ"/>}}, за 127&nbsp;км на північ від [[Рівне|Рівного]]<ref name="ВРУ"/>. Має автобусне сполучення з містами [[Мінськ]], [[Пінськ]] ([[Білорусь]]), [[Рівне]], [[Сарни]] та [[Селище міського типу|смт]] [[Зарічне (Зарічненський район)|Зарічне]] (Україна){{Sfn|Дубровиця // ЕСУ, т. 8|2008|p=}}.
 
Дубровиця&nbsp;— найстаріше місто Рівненської області<ref name="Туристичні маршрути Рівненщиною"/><ref name="ТОП-5 міст Рівненщини ого"/>, один з центрів [[Турівське князівство|Турово-Пінського князівства]]{{Sfn|ЕУ-II|1957|p=602}}, згодом столиця удільного [[Дубровицьке князівство|Дубровицького князівства]]{{Sfn|ЕІУ, т. 2|2004|p=489}}{{Sfn|Дубровиця // ЕСУ, т. 8|2008|p=}}{{Sfn|ЕУ-II|1957|p=602}}, а пізніше&nbsp;— вотчина князів [[Гольшанські|Гольшанських]]{{Sfn|ЕІУ, т. 2|2004|p=489}}{{Sfn|Дубровиця // ЕСУ, т. 8|2008|p=}} на історичному на [[Полісся|Волинському Поліссі]]{{Sfn|ЕУ-II|1957|p=602}}. Належить до [[Список історичних населених місць Рівненської області|історичних населених місць України]]<ref name="список історичних населених місць України"/><ref name="Історико-культурна спадщина"/>.
Рядок 58:
# від {{lang-lt|dumblas}}, {{lang-la|dumbas}}&nbsp;— «болото», ''dumbrava''&nbsp;— «грузька місцевість»{{Sfn|Янко|1998|p=129}};
# від [[апелятив]]а ''дубровиця''&nbsp;— «невеликий дубовий гай»{{Sfn|Дубровиця // ЕСУ, т. 8|2008|p=}}{{Sfn|Янко|1998|p=129}}. Цю [[Етимологія|етимологію]] вважають найприйнятнішою{{Sfn|Янко|1998|p=129}}.
Від кінця [[XVI століття]] набула поширення польська назва міста&nbsp;— ''Домбровиця''{{Sfn|Дубровиця // ЕСУ, т. 8|2008|p=}}{{sfn|ІМіС УРСР|1973|p=260}} ({{lang-pl|Dąbrowica}}<ref name="{{Sfn|SgKP"/>|1880|p=931}}). У давніх актах місто також згадується як ''Добровица'' та ''Дубравица''{{Sfn|Тедорович|1889|p=596}}. 1944 року місто перейменовано на Дубровицю{{Sfn|Дубровиця // ЕСУ, т. 8|2008|p=}}.
 
Назва міста іноземними мовами:
* польською&nbsp;— ''Dąbrowica''<ref name{{Sfn|SgKP|1880|p="SgKP"/>931}}, інколи ''Dubrowica''<ref name{{Sfn|SgKP|1880|p="SgKP"/>931}};
* на [[їдиш]]і&nbsp;— דאמבראװיצע<ref name="jewishgen.org"/>;
* на [[іврит]]і&nbsp;— דומברוביץ<ref name="moreshet.pl"/>;
Рядок 142:
 
=== Заснування ===
До заснування Київської Русі на території, де нині розташована Дубровиця, проходила межа трьох слов'янських племен: [[дуліби|дулібів]], [[деревляни|деревлян]] і [[дреговичі]]в{{Sfn|Алексієвець|2015|p=22}}. Місто ймовірно засноване дреговичами, яких згодом витіснили за [[Прип'ять]] деревляни{{Sfn|Алексієвець|2015|p=22}}. На думку кандидатки архітектури Ірини Потапчук сприятливі природно-ландшафтні особливості стали одним з факторів вибору місця для заснування Дубровиці{{Sfn|Потапчук|2006|p=198}}. На лівому березі над самою Гориню, у місці, де русло річки робило невеликий вигин, утворюючи пологий незначний мис, був заснований замок, що став початковим містобудівним осередком Дубровиці{{Sfn|Потапчук|2006|p=198}}. Лівобережна частина була переважно рівнинною, тоді як правобережна майже цілком заболоченою{{Sfn|Потапчук|2006|p=200}}. Заболоченим також формуючи був острів, утворений біля цього місця двома [[Рукав річки|рукавами річки]]{{Sfn|Потапчук|2006|p=200}}.
 
=== Князівський період ===
Рядок 180:
[[Файл:Дубровиця-Воробин. Костел і монастир піарів.jpeg|міні|[[Наполеон Орда]]. «[[Костел Іоанна Хрестителя (Дубровиця)|Костел Іоанна Хрестителя»]], 1870 рік]]
 
Наприкінці XVII століття в Дубровиці відкрите училище (школа) католицького чернечого ордену [[Піари|піарів]]{{Sfn|Сендульський|1882|p=236}}. У 1695 році в місті споруджено [[колегіум]] піарів{{Sfn|ЕІУ, т. 2|2004|p=489}}{{sfn|ІМіС УРСР|1973|p=260}}{{Sfn|ЭВКЛ|2005|p=607}} (закритий 1831 року<ref name="{{Sfn|SgKP"/>|1880|p=931}}). Також для ордену піарів у 1684 році був споруджений дерев'яний католицький храм Іоанна Хрестителя<ref name="костел яницький"/>, який у 1709 році спалили шведи, що поверталися після [[Полтавська битва|Полтавської битви]]<ref name="костел dubr.org.ua"/>. У 1695—1742 роках вже мурований римо-католицький костел був відновлений і став слугувати монастирем піарам<ref name="костел dubr.org.ua"/>. У XVII—XIX століттях при Дубровицькому монастирі піарів функціонував шкільний ботанічний сад, основою колекції якого був список рослин із 119 видів, що зростали в оранжереї, та 53 видів, які зростали в теплицях Дубровицького монастиря{{Sfn|Мельник|2013|pp=85-103}}.
 
1701 року литовські війська спустошили міста Сапіг, Дубровицю та [[Гайсин]], за те, що [[Лев Сапіга|Лев Іванович Сапіга]], обіймаючи посаду гетьмана литовського, не погоджувався на обрання саксонського князя [[Август II Фрідріх|Августа]] королем Речі Посполитої{{Sfn|Тедорович|1889|p=609}}{{Sfn|Сендульський|1882|p=236}}.
Рядок 244:
Відклав [[Радянізація|радянізацію]] Дубровиччини [[Німецько-радянська війна|напад Німеччини на СРСР]]{{sfn|ІМіС УРСР|1973|p=265}}. 1 липня [[1941]] року [[Третій Рейх|німецькі війська]] зайняли Дубровицю{{sfn|ІМіС УРСР|1973|p=265}}{{Sfn|РЕІУ, т. 2|1970|p=98}}. 1 вересня 1941 року німці підпорядкували місто новоутвореному [[Сарненський ґебіт|Сарненському ґебіту]] [[Генеральна округа Волинь-Поділля|Генеральної округи Волинь-Поділля]] [[Райхскомісаріат Україна|Райхскомісаріату Україна]]<ref name="райхскомісаріат"/>. Військовий гарнізон, розміщений у місті, налічував 600 солдатів і офіцерів{{Sfn|Алексієвець|2015|p=30}}. Комендантом районної поліції був Кирило Сиголенко (справжнє ім'я [[Сигал Хаїм Ісакович|Хаїм Сигал]])<ref name="Хаїм Сигал тсн"/>.
 
Під час німецької окупації в місті діяли підпільні групи [[Організація українських націоналістів|ОУН]] та [[Українська повстанська армія|УПА]]{{Sfn|Коротун|1996|p=13}}, [[Радянські партизани|радянських партизанів]]{{sfn|ІМіС УРСР|1973|p=265}}, а також група [[Єврейський рух опору часів Другої світової війни|єврейського опору]]<ref{{Sfn|Электронная name="ЕЄЕ"/>еврейская энциклопедия}}. Учасники українського націоналістичного та радянського підпілля ворогували між собою та за можливості здійснювали напади на членів протилежної сторони{{sfn|ІМіС УРСР|1973|p=265}}.
 
У липні 1941 року після прийняття [[Акт відновлення Української Держави|Акту проголошення Української Держави]] (30 червня) в Дубровиці, як і в низці сусідніх міст, за ініціативи місцевого керівництва [[Організація українських націоналістів революційна|ОУН(б)]] відбулося проголошення державності України<ref name="Акт проголошення 1941 istpravda"/><ref name="Акт проголошення 1941 hroniky"/>. Дубровиця перебувала у сфері активності об'єднання [[ВО-1 «Заграва»]] структурної одиниці [[УПА-Північ]]{{Sfn|Коротун|1996|p=13}}. Духовні потреби [[Поліська Січ|УПА «Поліська Січ»]] у 1941 році забезпечував Дубровицький священник отець Михайло Семенюк{{Sfn|Сергійчук|2011|pp=416-423}}, який для цього неодноразово відвідував [[Олевська республіка|«Олевську республіку»]]<ref name="70-чя Олевської Республіки"/>. Підпілля ОУН та УПА діяло до середини [[1950-ті|1950-х]] років{{Sfn|Дубровиця // ЕСУ, т. 8|2008|p=}}.
Рядок 269:
{{Historical populations
| percentages = pagr
|1860<ref name="{{Sfn|SgKP"/>|1880|p=931}}|3743
|1887{{Sfn|Стара Волинь і Волинське Полісся|1984|p=379}}|5509
|1897{{Sfn|Населённые места Российской империи в 500 и более жителей|1905|p=}}|6007
Рядок 305:
Станом на 1 січня 2019 року, населення Дубровиці становить 9424 особи<ref name="н2019"/>. Густота населення&nbsp;— 1652,34 особи/км²<ref name="ВРУ"/>.
 
У [[1860]] році в Дубровиці проживало 3743 особи<ref name="{{Sfn|SgKP"/>|1880|p=931}}{{sfn|ІМіС УРСР|1973|p=261}}, з них&nbsp;— 1709 християн і 2034 юдеї<ref name="{{Sfn|SgKP"/>|1880|p=931}}. На почату XX століття в містечку мешкало 5650 осіб{{Sfn|Дубровиця // ЕСУ, т. 8|2008|p=}}{{sfn|ІМіС УРСР|1973|p=261}}. 1931 року населення міста становило близько 7000 осіб{{Sfn|ЕУ-II|1957|p=602}}.
 
За [[Перепис населення СРСР (1959)|переписом населення 1959]] року в Дубровиці проживало 6028 мешканців (2767 чоловіків, 3261 жінка)<ref name="н1959"/>. Населення міста в [[Перепис населення СРСР (1989)|1989 році]] становило 10856 мешканців (5101 чоловік, 5755 жінок)<ref name="н1989"/>.
Рядок 426:
 
=== Єврейська громада ===
[[Євреї]] жили в Дубровиці з початку XVI століття{{Sfn|РЕЭ|1994|p=}}. У 1766 році в місті проживало 404 євреї, у 1847 році&nbsp;— 1910, у 1897 році&nbsp;— 2686 (47,7&nbsp;% населення міста), у 1921 році&nbsp;— 2536, у 1931 році&nbsp;— 2739, у 1937 році&nbsp;— 3225 (43,4&nbsp;% населення міста), у 1946 році&nbsp;— 9 євреїв{{Sfn|РЕЭ|1994|p=}}<ref name="Історія РДА"/>. Назва міста на [[їдиш]]і&nbsp;— דאמבראװיצע<ref name="jewishgen.org"/>, на [[іврит]]і&nbsp;— דומברוביץ<ref name="moreshet.pl"/>. Більшість євреїв Дубровиці належали до {{Не перекладено|Карлін-столінська хасидська династія|карлін-столінських|en|Karlin-Stolin (Hasidic dynasty)}}, {{Не перекладено|Тріскська хасидська династія|тріскських|en|Trisk (Hasidic dynasty)}} і {{Не перекладено|Березненська хасидська династія|березненських|he|חסידות ברזנה}} [[Хасидизм|хасидів]]{{Sfn|РЕЭ|1994|p=}}. Єврейська громада Дубровиці неодноразово зазнавала погромів (зокрема, у 1884, на початку 1919, 10 липня 1919){{Sfn|РЕЭ|1994|p=}}. З 1900 року в містечку діяли політичні організації [[Бунд]]у і [[Сіонізм|сіоністів]]{{Sfn|РЕЭ|1994|p=}}. У 1865 році діяло 3 синагоги{{Sfn|РЕЭ|1994|p=}}. У 1910 році діяло 5 синагог, у тому числі 3 хасидських{{Sfn|РЕЭ|1994|p=}}. Проте в 1915 році відбулося насильне виселення євреїв у внутрішні губернії Російської імперії{{Sfn|РЕЭ|1994|p=}}. Часткове повернення дубровицьких євреїв до міста сталося в 1917<ref name="Історія РДА"/>. Тоді було відкрито дві єврейських школи в містечку (одна з мовою викладання на івриті, друга&nbsp;— на їдиші), а також створений єврейський загін самооборони{{Sfn|РЕЭ|1994|p=}}<ref name="Історія РДА"/>.
 
У березні 1942 року в Дубровиці німецькі нацисти створили [[Гетто в період Другої світової війни|єврейське гетто]], в якому перебувало понад 4 тисячі осіб{{Sfn|РЕЭ|1994|p=}}. {{comment|Шмуель Спектор|Shmuel Spector}}, автор публікацій з історії [[Голокост]]у в Східній Європі, вказав, що 7,8&nbsp;% від усього єврейського населення міста вдалось врятуватись{{Sfn|Spector|1986|pp=49-50}}. У самому ж Дубровицькому гетто діяла підпільна група єврейського опору<ref{{Sfn|Электронная name="ЕЄЕ"/>еврейская энциклопедия}}. 25 серпня 1942 року майже всі євреї були вивезені в [[Сарни]], де наступного дня їх розстріляли{{Sfn|РЕЭ|1994|p=}}. У вересні 1942 року було розстріляно ще близько 70 євреїв{{Sfn|РЕЭ|1994|p=}}.
 
== Політика ==
Рядок 676:
=== Джерела ===
{{reflist|2|refs=
 
<ref name="SgKP">{{SgKP|I|931|Dąbrowica, miasteczko}}.— S. 931. {{ref-pl}}</ref>
 
<ref name="ВРЕ">{{БСЭ|034245|Дубровица}}</ref>
 
<ref name="ЕЄЕ">{{ЕЄЕ|15412|Украина. Евреи Украины в годы Второй мировой войны (1939–45)}}</ref>
 
<ref name="ВРУ">{{cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=27484|назва=Облікова картка м. Дубровиця|веб-сайт=Верховна Рада України|дата-доступу=11 вересня 2019|archiveurl=|archivedate=|deadurl=}}</ref>
Рядок 1048 ⟶ 1042:
|ref = harv
}} {{ref-en}}
 
<ref* name="SgKP">{{SgKP|I|931|Dąbrowica, miasteczko}}.— S. 931. {{|ref-pl=SgKP}}</ref>
 
* {{книга
Рядок 1151 ⟶ 1147:
 
* {{ВТ-ЕСБЕ|Домбровица, местечко Волынской губернии|ref=ЭСБЕ}}
 
<ref* name="ВРЕ">{{БСЭ|034245|Дубровица|ref=БСЭ}}</ref>
 
* {{ВРЕ2|том=15|стаття=Дубровица|сторінки=261|ref=БСЭ, 2-е изд.}}
Рядок 1169 ⟶ 1167:
|ref = Новый энциклопедический словарь
}} {{ref-ru}}
 
<ref* name="ЕЄЕ">{{ЕЄЕ|15412|Украина. Евреи Украины в годы Второй мировой войны (1939–45)|ref=Электронная еврейская энциклопедия}}</ref>
 
* {{книга