Русова Софія Федорівна: відмінності між версіями

'''Софі́я Фе́дорівна Ру́сова''' (уроджена '''Ліндфорс'''; [[18 лютого]] [[1856]], [[Олешня (Ріпкинський район)|Олешня]], [[Чернігівська губернія]] — [[5 лютого]] [[1940]], [[Прага]]) — українськаукраїнський [[Учитель|педагогиняпедагог]], прозова письменниця, літературознавиця та громадська діячка, одна з піонерок [[Фемінізм в Україні|українського фемінізму]]. Дружина [[Русов Олександр Олександрович|Олександра Русова]]. Мати [[Русов Юрій Олександрович|Юрія]] та [[Русов Михайло Олександрович|Михайла]] Русових.

ЗВід [[1871]] року, разом із сестрою Марією, вела в Києві перший дитячий садок і позашкільну освіту для дорослих.

1874–1876[[1874]]–[[1876]] — у [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] була учасницею українського земляцтва. Допомагала чоловікові в підготовці повного [[Кобзар (збірка)|«Кобзаря»]] [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] для видання у [[Прага|Празі]] 1876 року.

Згодом на [[хутір|хуторі]] поблизу [[Борзна|Борзни]] працювала [[Повитуха|повитухою]] й вела культурно-освітянську роботу. ЗВід [[1879]] року вчителювала в [[Олешня (Ріпкинський район)|Олешні]].

Ув'язнена [[1881]] року за зв'язки з російськими революційними колами і відтоді постійно перебувала під поліційним наглядом. Часто переслідувана, змінювала місце перебування, проте всюди включалася у громадську роботу (в [[Київська Громада|«Київський Громаді»]], «Одеській Українській Громаді», «Харківському Обществі Грамотности», була головою «Національного Комітету Учителів» та ін.), влаштовувала прилюдні народні читання, організувала таємні школи. У 1879—1883 разом з чоловіком мешкала і працювала в Одесі, де складала каталоги української літератури. Була ув'язнена в одеській в'язниці.

Від [[1909]] року викладачка і професорка на Вищих жіночих курсах А. В. Жекуліної та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві.

Співзасновниця і співробітниця педагогічного журналу «[[Світло (видання)|Світло]]» ([[1910]]–[[1914]]). У січні 1913 року в Петербурзі на першому всеросійському жіночому з'їзді виступила на захист навчання українською мовою і поставила питання про навчання рідною мовою.

[[1917]] — членкиня [[Центральна Рада|Української Центральної Ради]], голова [[Всеукраїнська учительська спілка|Всеукраїнської учительської спілки]]. У [[Уряд УНР|міністерстві освіти]] (за [[Українська Держава|гетьманату]]) очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти, активна у дерусифікації шкіл, влаштовуванні курсів українознавства, підготовці українських шкільних підручників і в укладанні плану й програми єдиної діяльної ([[Трудова школа|трудової]]) школи, яка мала мати національний характер і базуватися на теорії [[Кершенштайнер Ґеорґ Міхаель|Кершенштайнера]] ([[Трудова школа (теорія Кершенштайнера)|Трудова школа]]). Викладачка французької мови в [[Перша українська гімназія у Києві|Першій українській гімназії ім. Т. Г. Шевченка]].

У жовтні [[1919 року]] в [[Кам'янець-Подільський|Кам'янці-Подільськом]]<nowiki/>у засновано громадсько-політичну організацію&nbsp;— «Союз українок» на чолі з Русовою.

[[1920]]&nbsp;— лекторка педагогіки [[Кам'янець-Подільський державний український університет|Кам'янець-Подільського державного українського університету]] і голова Української національної жіночої ради (до [[1938]] року). В листопаді 1920 в Кам'янці-Подільському відкрилися двомісячні курси українознавства для старшин, військових урядовців та їх родин, організовані культурно-освітньою управою при Генеральному штабі Дієвої армії УНР; лекції читали професор Іван Огієнко, професор В. Біднов, Софія Русова.

ЗВід [[1922]] року на еміграції, з [[1923]] у Празі, професорка педагогіки [[Український високий педагогічний інститут|Українського Педагогичного Інституту]] імені [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайла Драгоманова]].

У 1931-1933 роках Русова виявила активну громадянську позицію, започаткувала акцію допомоги голодуючим в Україні. ЗасновницяЗасновник Національної ради українських жінок (НРУЖ) у [[Прага|Празі]]. Співпрацювала з науковими установами української громади [[Чехословаччина|Чехословаччини]] (соціологічний, педагогічний інститути), займалася перекладами різних іноземних текстів, спілкувалася з українськими політичними діячами —- М. [[Шаповал Микита Юхимович|Шаповалом]], П. [[Феденко Панас Васильович|Феденком]], К. [[Мацієвич Костянтин Андріанович|Мацієвичем]], [[Мазепа Ісаак Прохорович|І. Мазепою]], [[Шульгин Олександр Якович|О. Шульгіним]]. Русова брала участь у роботі чергового Міжнародного жіночого Конгресу Ліги миру та свободи, який від­бувся у м. [[Гренобль]] ([[Франція]]) 14-19 травня 1932 року. 15 травня Русова виголосила промову про становище українців у [[Румунія|Румунії]], [[Прикарпаття|Прикарпатті]], про «український нарід під совітами». Записала до щоденника про пе­режите того дня: «проти мене кричали, гнали мене, а потім роздавали цілу літературу, прославляючи більшовиків». Її виступ не підтримали делегатки [[Данія|Данії]], [[Швеція|Швеції]] та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], але «за» були представни­ки [[Швейцарія|Швейцарії]], [[Болгарія|Болгарії]]. Русова вимагала від Ліги Націй висловити ставлення до радянської влади, уряд якої є «урядом терору і насильства над народами, що мають нещастя належати до совітів».

Восени 1932 року Русова разом із секретарем НРУЖ Х. Кононенко звернулися із закликом до світової спільноти допомогти «голодній Україні». Посилаючись на публікації в більшовицьких газетах «<nowiki/>[[Пролетарська правда (газета)|Пролетарська правда]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Радянське село]]<nowiki/>», «Комсомолець України», «Пролетар», «Рабочий пролетар», «Комуніст», Русова та Х.Кононенко закликали організації жіночого хреста стати на захист голодуючих українців. «На Східній Україні Голод, справжній голод з усіма його фізични­ми й моральними страховищами. Його можна було чекати ще за 2-3 роки, поки він опанував би майже усю територію України, але він виявився вже тепер, і більшовицька преса сама мусить визнати його грізне панування. Це нещастя цілої країни, мільйонів людей не викликано якимись фізичними причинами —- чи недородом, чи кліматичними умовами —- ні, він ут­ворений штучно тими політичними умовами, в яких перебуває український народ під владою московських большевиків». Вони цитували газети про невиконан­ня колгоспами річних планів, про боротьбу влади з «куркулями», про великий недосів зернових, про те, як «населення вже голодне і краде хліб», про ховання хліба в полову, солому, «вперто не здають його, бо самим нема чого їсти, і влада знову вимагає суворої кари для тих, хто потурає «куркулю», про експорт хліба. В той саме час, —- наголошували вони, —- коли вже голодне населення під страхом смерті ховає й краде хліб, на його очах цей дорогий хліб вивозять до Москви, до Ленінграду, бо «пролетарські центри чекають на хліб, на городину з України». Звернення Русової та Х. Кононенко, яке згодом вилилося у їхню спільну статтю, підкреслювало катастрофічний стан сільсь­кого господарства: «Україна не виконала плану хлі­бозаготівлі».<ref>{{Cite web|title=ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ (2018)|url=http://resource.history.org.ua/item/0014295|website=resource.history.org.ua|accessdate=2019-07-18}}</ref>

Русова дала огляд української літератури в «Истории России в [[19 століття|19 ст.]]» (т. 4, [[1908]]), зокрема огляд творчості [[Квітка-Основ'яненко Григорій|Григорія Квітки-Основ'яненка]], досліджувала драматичну творчість [[Черкасенко Спиридон|Спиридона Черкасенка]], [[Олесь Олександр|Олександра Олеся]] та ін., музику [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]] та дитячу літературу.

[[18 лютого]] [[2016]] року, [[Національний банк України]] ввів до обігу [[ювілейна монета|ювілейну монету]], присвячену 160-річчю від дня народження Софії Русової.