Відмінності між версіями «Ведмідь печерний»

уточнення
(шаблон нормативного контролю + необхідності додаткових посилань)
(уточнення)
'''Ведмі́дь пече́рний''' ({{lang-la|Ursus spelaeus}} Rosenmüller, 1794) — вимерлий вид роду [[Ведмідь (рід)|ведмедів]] (''Ursus''), складався з двох підвидів (інколи їх розглядають як окремі види): великого та малого печерних ведмедів.
 
Це були великі (імовірно, неповороткі) травоїдні тварини, на яких часто полювали мисливці [[палеоліт]]у. Печерні ведмеді не були предковою формою [[ведмідь бурий|ведмедів бурих]], а є окремою гілкою розвитку цього роду.
 
== Поширення ==
== Спосіб життя ==
[[Файл:Cave bear AMNH.jpg|міні|праворуч|200пкс|Скелет печерного ведмедя]]
Печерні ведмеді були мирними травоїдними тваринами, які харчувалися рослинною їжею. Завдяки своїм розмірам та силі дорослі особини не мали природних ворогів, окрім людей, для яких це був звичний об'єкт полювання. Життя цих тварин було тісно пов'язане з печерами, в яких вони відпочивали і куди ховалися для зимової [[сплячка|сплячки]]. У деяких печерах знайдені й місця розваг звірів — так звані ведмежі круті спуски довжиною часом до кількох десятків метрів. Їх поверхня гладка і заїжджена до блиску, у тріщинах застрягала ведмежа шерсть. Тварини з'їжджали цими спусками, як на дитячих гірках{{Джерело}}.
 
Життя в печерах було небезпечне. Часом ведмеді у темряві провалювалися в колодязі чи провали, з яких потім не могли вибратися. Наприклад, у колодязі печери в ущелині Пасху, що на Західному Кавказі, знайшли черепи понад 50 ведмедів. У сирих печерах на холодному камені звірі застуджували і хворіли на ревматизм (ФАКТ?){{Джерело}}. У печерах Європи та Західного Кавказу знайдено багато пошкоджених захворюваннями кісток. Траплялися випадки, коли весняне танення снігів призводило до затоплення печер і загибелі ведмедів, які там зимували.
 
Печер, в яких жили ведмеді, дуже багато. Так само багато кісток в них знаходять, наприклад, у Тішоферській печері в Куфштайні в Тиролі знайшли залишки понад 200 дорослих і 180 молодих тварин.