Вулиця Устияновича (Львів): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Рядок 55:
В забудові вулиці Устияновича переважають [[класицизм]], [[сецесія]].{{sfn|1243 вулиці Львова|2009|С=98}} Більщість будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення:<ref name="пам’ятки"/>
 
'''№&nbsp;4.''' ЗбудованийБудинок споруджений [[1906]] року проектно-будівельною фірмою [[Юзеф Сосновський|Юзефа Сосновського]] та [[Альфред Захаревич|Альфреда Захаревича]] на замовлення Марії [[Бадені]] зі Скшинських. Одним із мешканців був віце-президент Львова, юрист, професор Марцелій Хламтач. До [[1939]] року в цьому будинку працювало консульство [[Чехословаччина|Чехословаччини]].<ref>Ilustrowany informator miasta Lwowa...&nbsp;— S. 13.</ref> Після закриття посольства, пов'язане з окупацією Гітлером Чехословацької республіки, це приміщення винайняв під свою адвокатську контору львівський адвокат [[Старосольський Володимир Якимович|Володимир Старосольський]], якого однак 1940 року було заарештовано. У радянські часи тут знаходився дитячий садок для дітей працівників Облспоживспілки, контора якої містилася в будинку при [[Вулиця Технічна (Львів)|вул. Технічній]], 1. За часів незалежності тут працює [[Бібліотеки Львова#Список|бібліотека-філія №&nbsp;8 ЦБС для дорослих м.&nbsp;Львова]], що 2015 року стала першою URBAN-бібліотекою у Львові.<ref>[https://urbanoteka.lviv.ua/ Офіційна сторінка бібліотеки]</ref> Попередником цього будинку був невеликий палац родини Скшинських, збудований у [[1800]]—[[1810]] роках.
 
'''№&nbsp;5.''' Корпус механічного факультету [[Національний університет «Львівська політехніка»|Львівської політехніки]]. Збудований у стилі модернізованого, дещо гротескового класицизму у [[1913]]—[[1924]] роках. Початково корпус планувався за містом. Первинний проект [[Вітольд Мінкевич|Відтольда Мінкевича]], [[Владислав Дердацький|Владислава Дердацького]] за участі Богдана Стефановського передбачав споруду з нетинькованої цегли, стилізовану під промислове будівництво. Однак виникли проблеми із придбанням ділянки, і будівництво розпочато на теренах, що вже віддавна належали Політехніці&nbsp;— за головним корпусом (нинішнє розташування). Через вибух [[Перша світова війна|першої світової війни]] завершити будівництво не вдалось. Пізніше, під час [[Українсько-польська війна 1918—1919|українсько-польської війни]] у сутеренах j,лаштовано тимчасовий морг та каплицю. Будівництво поновлено лише [[1922]] року та завершилося за три роки. При цьому початковий вистрій фасадів було змінено на неокласицистичний з метою достосувати його до оточення. Модернізований проект виконав архітектор [[Вітольд Мінкевич]], скульптурні деталі [[Яніна Райхерт-Тот|Яніни Райхерт-Тот]].<ref>''Cielątkowska&nbsp;R.'' Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej.&nbsp;— Gdańsk: Art-Styl, 1998.&nbsp;— S. 61—65.&nbsp;— ISBN 83-905682-7-6; ''Stefanowski&nbsp;B.'' Projekt laboratoryum maszynowego Politechniki we Lwowie // [[Czasopismo Techniczne]].&nbsp;— 1913.&nbsp;— №&nbsp;28.&nbsp;— S. 325—330, tabl. XXXIV—XLI.</ref> Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення №&nbsp;309-м.<ref name="пам’ятки"/>