Якопо Садолето: відмінності між версіями

Народився 1477 року в [[Модена|Модені]] в родині правника. Здобув репутацію як [[неолатиністика|неолатинський]] поет. 1506 року, з нагоди знайдення скульптурної групи «Лаокоон» Садолето написав твір «Про статую Лаокоона»<ref name="Sadoleto De Laocoontis statua">Jacopo Sadoleto: [http://archiv.ub.uni-heidelberg.de/artdok/volltexte/2008/407 ''De Laocoontis statua''], німецьке видання Ґреґора Маураха.</ref> 1513 року став секретарем папи [[Лев X|Лева X]], а 1517 року&nbsp;— єпископом [[Карпантра|Карпантри]] (Франція). Садолето був одним з тих священиків, що були налаштовані на реформи, 1536 року папа [[Павло III]] висвятив його в кардинали. Його [[титулярна церква|титулярною церквою]] стала римська базиліка [[Сан-П'єтро-ін-Вінколі]]. 1537 року Садолето увійшов до комісії Гаспаро Контаріні, до якої входило дев'ять осіб. Завданням комісії була підготовка до [[Тридентський собор|Тридентського собору]]. Садолето робив спроби привернути [[протестантизм|протестантів]] назад до [[католицизм]]у. Так 1539 року він звернувся з литом до мешканців [[Женева|Женеви]], проте [[Жан Кальвін]] відкинув його пропозиції. 1542 року Садолето в статусі папського посланця безрезультатно намагався примирити [[Карл V Габсбург|Карла V Габсбурга]] та короля Франції [[Франциск I (король Франції)|Франциска I]] з метою проведення загального папськогоцерковного собору.