Ян Длугош: відмінності між версіями

'''Ян Длу́гош [[герб]]у [[Венява]]''' ({{lang-pl|Jan Długosz}}; [[1 грудня]] [[1415]], [[Нова Бжезьниця]] ({{lang-pl|Nowa Brzeźnica}})&nbsp;— [[19 травня]] [[1480]]&nbsp;р., [[Краків]])&nbsp;— [[Польща|польський]] [[історик]]-[[літописець]]<ref name="Длугош"/> і [[дипломат]], визначний [[Католицизм|католицький]] [[ієрарх]], автор «Історії Польщі» («Хроніка Длугоша») ву 12 томах.<ref name="ЕІУ2"> ''Ісаєвич &nbsp;Я.'' Длугош Ян (Іоанн)…&nbsp;— С. 403.</ref>.

''Ян Длугош'' народився 11 грудня 1415 року у селі Нова Бжезніца (нині&nbsp;— [[Паєнчанський повіт|Паєнчаського повіту]], [[Лодзьке воєводство|Лодзького воєводства]]).

Початкову освіту здобував у [[парафія]]льній [[школа|школі]] вміста Новому{{Нп|Новий МістіКорчин|Новий Корчин|pl|Nowy (теперKorczyn}}, селоде «Nowyйого Korczyn»батько вбув [[Свентокшиськестаростою воєводство|Свентокшиськомувід воєводстві]])1421 року. Далі навчався у [[Ягеллонський університет|Краківському університеті]] ([[1428]]–[[1431]]&nbsp;рр. роки)<ref name="ЕІУ2"/>, але жодних [[Екзамен|іспитівіспит]]ів він там не здавав, оскільки його не приваблювала «філософія», тобто тогочасна [[схоластика]]; краще джерело мудрості він бачив ву вивченні [[історія|історії]], як власної країни, так цілого світу.

Свій задум зміг втілити на практиці при дворі одного з найвідоміших тогочасних державних діячів [[Краків]]ського кардинала [[Збігнєв Олесницький|Збіґнєва Олесницького]] (з [[1431]]&nbsp;р. року працював [[нотаріус]]ом, тобто [[писар]]ем)<ref name="ЕІУ2"/>. З [[1436]]&nbsp;р. року&nbsp;— краківський канонік<ref name="Длугош">Длуґош (Długosz) Ян…&nbsp;— С. 527.</ref>; ву [[1439]]–[[1455]] роках був секретарем кардинала [[Збігнєв Олесницький|Збігнева Олесницького]]. В канцелярії [[Краківська архідієцезія|Краківської архидієцезії]] він проявив свої великі адміністративні здібності, добре управляв її маєтностями, готував [[інвентарі]] і нагромаджував [[Правовий акт|акти]], які пізніше використав в «Liber Beriejiciorum», оберігав [[кардинал]]а від матеріальних зазіхань його родичів.

На службі у кардинала він здійснив свої перші кроки у [[Дипломатія|дипломатичній]] сфері. 1 жовтня 1449 року він привіз [[Збігнєв Олесницький|Олесницькому]] з [[Рим]]у довгоочікуваний [[Ґалеро|кардинальський капелюх]]. У кінціНаприкінці серпня&nbsp;— на початку вересня 1451 року в [[Самбір|Самборі]] як делегат кардинала і панів малопольських він гостро виступив проти [[корольКазимир IV Ягеллончик|короля]] в справі приєднання [[Волинь|Волині]] до [[Королівство Польське|Польської Корони]].

У [[1450]] році був посланий королевою-матір'ю [[Софія Гольшанська|Софією Гольшанською]] та королем Казимиром IV на мирні переговори між [[регент]]ом [[Угорське королівство|Королівства Угорщини]] [[Янош Гуняді|Яношем Гуняді]] і та[[Ян Іскра|Яном Іскрою]], де за шість днів переконав їх підписати [[перемир'я]].

У [[1467]] році Длугошу було довірено навчання [[син]]а короля. Ян Длугош відхилив пропозицію стати [[архієпископ]]ом [[Прага|Праги]], але незабаром був обраний на [[львів]]ського архієпископа.<ref name="ЕІУ2"/>. На цій посаді Длугош перебував до своєї смерті (у [[1480]]&nbsp;р.) році.

[[Ян Щасний Гербурт]] надав кошти для друкуваннядрук [[Ян Шеліга|Яном Шелігою]] перших 4-х томів праці «Хроніка Длугоша»<ref name="ЕІУ2"/> ву [[Добромильська друкарня|Добромильській друкарні]].

Серед багатьох творів Яна Длугоша найвідомішим є «{{lang-la|Annales seu cronicae inclyti regni Poloniae opera}}»<ref name="Длугош"/>, так звана «Хроніка Длугоша». Це історія Польщі, доведена до [[1480]]&nbsp;р., в 12 книгах [[латинська мова|латинською мовою]]<ref name="ЕІУ2"/>. У «Хроніці Длугоша» використані різні [[літопис]]и [[Східна Європа|Східної Європи]]<ref name="Длугош"/>, матеріали державних і церковних архівів, [[Польща|польські]], [[Чехія|чеські]] і [[Угорщина|угорські]] [[Хроніка|хроніки]], [[Повість врем'яних літ|руські]] і [[Велике князівство Литовське|литовські]] [[літописи]]. Вона вважається вершиною польської [[Середньовіччя|середньовічної]] [[Історіографія|історіографії]]. Його праця містить численні відомості про історію [[Україна|України]], бо для написання історії польського королівства ''Ян Длугош'' використовував навіть такі руські літописні пам'ятки, що не дійшли до наших днів («Київський літописний звід», «Перемишльський єпископський звід» та інші).<ref name="ЕІУ2"/>. На працю ''Яна Длугоша'' посилалися часто українські [[письменник]]и [[XVII століття|XVII&nbsp;ст.]].<ref name="Длугош"/>.

* ''Ісаєвич &nbsp;Я. &nbsp;Д.''. [http://www.history.org.ua/?termin=Dlugosh_Ya Длугош Ян (Іоанн)] // {{ЕІУ|2|403}}

* ''Bobrzyński &nbsp;M.'', i ''Smolka St&nbsp;S.'' «Jan Długosz», 1893 r.; {{ref-pl}}

* ''Chrzanowski &nbsp;I.'' «Jan Długosz, próba charakterystyki człowieka», 1938 r. {{ref-pl}}

* ''Semkowicz Aleks&nbsp;A.'' «Krytyczny rozbiór dziejów pol. J. Długosza», 1887 r. {{ref-pl}}

* ''Szujski &nbsp;J.'' «Stanowisko Długosza w historiografii europ.» (Dzieła ser. II, t. 8) {{ref-pl}}

* ''Zeissbcrg &nbsp;H.''', «Die poln. Gcschichtsschreibung im Mittelalter», 1873; {{ref-de}}

* ''Разумовская &nbsp;Л. &nbsp;В.'', [http://www.vostlit.info/Texts/rus5/Dlugos/framepred.htm Биография Яна Длугоша], сайт «Восточная литература» // Грюнвальдская битва.&nbsp;— М. : изд. [[Академія наук СРСР|АН СССР]], [[1962]]. {{ref-ru}}