Графіт: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Leon II (обговорення | внесок) м →Родовища графіту: ВП:ЧНЄВ |
м Disambig за допомогою AWB |
||
Рядок 39:
'''Домішки: H, N, CO<sub>2</sub>, CO, CH<sub>4</sub>, NH<sub>3</sub>, H<sub>2</sub>S, H<sub>2</sub>O'''. Структура шарувата. [[Колір]] чорний, сірий. [[Сингонія]] гексагональна. Графіт — темно-сіра непрозора речовина, алотропна форма [[вуглець|вуглецю]]. На відміну від [[алмаз]]у графіт добре проводить [[електричний струм]] і [[тепло]] та дуже м'який.
'''Густина''' 2,09-2,23. [[Шкала Мооса|Твердість]] 1. [[Блиск]] металічний, іноді матовий, землистий. Утворюється переважно внаслідок неглибинного [[метаморфізм]]у [[гірські породи|гірських порід]], що містять органічні рештки, і при контаково-пневматолітових процесах. Графіт утворює лускаті, стовпчасті, масивні, брунькоподібні, [[сфероліт]]ові, циліндричні зональні агрегати. Природний графіт розрізняють за величиною кристалів і їх взаємним розташуванням на явнокристалічний (кристали понад 1 мкм) та прихованокристалічний (менше 1 мкм). У промисловості за величиною кристалів виділяють великокристалічний графіт (понад 50 мкм), дрібнокристалічний (менше 50 мкм) і тонкокристалічний (менше 10 мкм). Графіт жирний на дотик, береться до рук. [[Анізотропія|Анізотропний]].
== Фізико-хімічні властивості ==
Рядок 64:
Описана структура характерна для монокристалічного графіту. Реальні тіла складаються з безлічі областей упорядкованості вуглецевих атомів, що мають кінцеві розміри, які відрізняються на кілька порядків для різних зразків вуглецевих тіл графітової чи графітоподібної структури. Структура цих областей може наближатися до ідеальних ґраток графіту чи відрізнятися від неї за рахунок перекручувань усередині шарів, так і за рахунок порушень їхнього чергування. Такі області упорядкованості називаються [[кристаліт]]ами і мають власні геометричні характеристики: L<sub>а</sub> — середній діаметр, L<sub>с</sub> — середня висота кристаліта і <math>d_{002}\,</math>-середня відстань між шарами графіту у кристаліті. Ці параметри визначаються за допомогою [[рентгеноструктурний аналіз|рентгеноструктурного аналізу]]. Крім того, у реальних графітових тілах є деяка кількість невпорядкованих атомів ([[аморфний вуглець]]), що займають простір між кристалітами чи впроваджені між шарами. Ці атоми можуть, знаходиться в sp, sp2 чи sp3 — гібридному стані.
Особливість будови кристалічної ґратки графіту, включаючи наявність в ній вільних електронів, зумовлює його фізичні властивості: низьку [[Шкала Мооса|твердість]], низький [[коефіцієнт тертя]], високу електропровідність, близьку до металів, металевий блиск, непрозорість тощо. Важливе промислове значення мають також висока [[теплопровідність]], [[вогнестійкість]], хімічна твердість, [[гідрофобність]], виключно висока жирність і [[пластичність]], висока здатність утворювати тонкі плівки на твердих поверхнях.
Графіт кристалізується в [[гексагональна сингонія|гексагональній сингонії]]; його шарувата кристалічна структура характеризується доволі міцним [[Ковалентний зв'язок|ковалентним гомеополярним зв'язком]] атомів вуглецю в межах шару, і досить слабким міжшаровим молекулярним зв'язком.
| |||