Румунія: відмінності між версіями

[[Файл:Physical map of Romania.jpg|thumbміні|Топографічна мапа Румунії|ліворуч]]

[[Файл:RomaniaBorderHistoryAnnimation 1859-2010.gif|leftліворуч|thumbміні|Територіальні зміни Румунії, з 1859 понині]]

Територія Румунії з давніх часів була місцем побутування багатьох етносів, зокрема [[Фракійці|фракійцівфракійці]]в. У [[I століття до н. е.|1 ст. до н. е.]] — 3 ст. гето-дакські племена, які проживали на землях сучасної Румуніі, вели боротьбу з [[Римська республіка|Римом]]. На початку 2 ст. римляни підкорили область розселення [[Даки|даків]] та перетворили її на провінцію [[Дакія]]. Римляни залишили землі Румуніі наприкінці 3 ст. У 3—7 ст. через територію Румуніі рухалися та осідали племена [[Готи|готів]], [[Гуни|гунів]], [[Гепіди|гепідів]], [[Авари|аварів]], а з 6—7 ст. — [[Слов'яни|слов'яни]] ([[анти]], [[Склавіни|склавини]]). Слов'яни, які проживали поряд із місцевим романізованим гето-фракійським населенням на лівому березі [[Дунай|Дунаю]], були асимільовані, внаслідок чого в 9—10 ст. виникла східнороманська етнічна спільнота [[Волохи|волохів]], котрі вважаються предками [[Румуни|румунів]] і [[Молдовани|молдован]]. В 11—12 ст. сх. частину сучасної Румуніі спустошували [[половці]] та торки, а в 13 ст. — монголи. У 14 ст. виникли держави [[Волощина]] та [[Молдовське князівство|Молдова]], які певний час перебували під зверхністю відповідно — [[Угорське королівство|Угорщини]] та [[Польське Королівство|Польщі]], а в 1-й пол. 16 ст. опинилися у васальній залежності від [[Османська імперія|Османської імперії]].

У добу середньовіччя та ранньомодерні часи на території сучасної Румунія існували 3 державні утворення: 1) Молдова ([[Волощина]]) між [[Карпати|Карпатами]] та р. [[Дністер]], східна частина якої відома як [[Бессарабія]]; 2) Велика Волощина ([[Мунтенія]], Мультянія, Мунтянська земля та ін.; іменувалася також Волощиною, а з 19 ст. відома здебільшого як [[Волощина|Валахія]]) — між Карпатами та річкою Дунай на півдні Румунії; 3) [[Трансильванське князівство|Семигород]] (Семигородщина, [[Трансільванія|Семиграддя]], [[Трансільванія|Трансильванія]]) — на півночі Румуніі. На короткий час на початку [[XVII століття|17 ст.]] [[Господар|господарюгосподар]]ю Волощини [[Михайло Хоробрий|Михаю I Хороброму]] пощастило об'єднати всі три державні утворення. Із кінця 17 ст. Трансильванія опинилася під австрійською зверхністю. У 1774 [[Австрійська імперія|Австрія]] захопила пн.-зх. Буковинську землю з мішаним українсько-молдовським населенням. У 1812 [[Російська імперія]] анексувала Бессарабію. У 1828 російські війська ввійшли на територію князівств — Молдови та Валахії (Волощини) і за [[Адріанопольський мирний договір (1829)|Адріанопольським мирним договором]] 1829 отримали права протекторату над ними. Після поразки Росії в [[Кримська війна|Кримській війні]] 1853—1856 за умовами [[Паризький мир (1856)|Паризького мирного договору 1856]] російський протекторат замінили гарантії 7-ми держав, які визнали автономні права [[Дунайські князівства|Дунайських князівств]] (Молдови та Валахії) під зверхністю Османської імперії. 1858-го в [[Париж]]і ([[Франція]]) укладено міжнародну конвенцію про устрій Дунайських князівств, яка передбачала створення спільних органів державного управління. У 1859—61 Молдова об'єдналася з Валахією, що поклало початок Румунії як держави.

У [[1866]] була прийнята [[Конституція Румунії]], а у1877—78 Румунія стала незалежною державою, а з 1881 — [[Королівство Румунія|королівством]]. У червні 1913 Румунія взяла участь у 2-й [[Друга Балканська війна|Балканській війні]] супроти [[Князівство Болгарія|Болгарії]] і за [[Бухарестський мирний договір (1913)|Бухарестським мирним договором]] 1913 одержала [[Південна Добруджа|Пд. Добруджу]]. Із 1916 вступила у [[Перша світова війна|Першу світову війну]] на боці [[Антанта|Антанти]] і скористалася перемогою останньої, щоб придбати договорами або військовою силою [[Трансільванія|Трансильванію]], [[Буковина|Буковину]], [[Бессарабія|Бессарабію]] та [[Добруджа|Добруджу]]. Румунські війська взяли участь в інтервенції до Угорщини (1919). У жовтні 1920 країни Антанти підписали Паризький протокол, який визнавав Бессарабію за Румунією. У 1923 була прийнята нова Конституція. Наступного року війська придушили селянське [[Татарбунарське повстання]], яке спричинили наслідки аграрної реформи 1921 та голод 1924. У 1938 був встановлений режим королівської диктатури [[Кароль II|Кароля II]], який був закріплений у конституції країни (лютий 1938).

[[Файл:Romania1939physical.jpg|leftліворуч|thumbміні|Румунія, 1939]]

1 лютого 1992 року були встановлені дипломатичні відносини<ref>{{Cite web|url=http://romania.mfa.gov.ua/ua/ukraine-ro/diplomacy|title=Політичні відносини між Україною та Румунією - Посольство України в Румунії|website=romania.mfa.gov.ua|language=ua|accessdate=2017-03-19}}</ref>. Українська діаспора переважно проживає в північній частині Румунії, на кордоні з Україною в [[Мармарощина|Мармарощині]] і [[Буковина|Буковині]], а також у [[Подунав'я|Подунав'ї]] (Північна [[Добруджа]] і Південна [[румунська Молдова]]). Більше половини всіх румунських українців проживає в повіті [[Марамуреш]] на Мармарощині (34&nbsp;027 чоловік), де вони становлять до 6,67&nbsp; % всього населення. Велика кількість українців проживає також у [[Сучава (повіт)|Сучаві]] (8&nbsp;506 осіб) і [[Тіміш (повіт)|Тіміші]] (7&nbsp; 261 особа). Як офіційна національна меншина українці мають одне зарезервоване місце в парламенті Румунії.

Румуни&nbsp;— сьома за чисельністю етнічна меншина України. Згідно з даними Всеукраїнського перепису 2001 року в Україні проживало 151 тисяча румунів, що становило 0,31&nbsp; % населення держави. Румуни в Україні користуються, майже винятково в Чернівецькій області, своєрідною культурною автономією.<ref>[http://buktolerance.com.ua/?page_id=182 Етнічні громади у Чернівецькій області]</ref> 

Всього витрати на оборону в наш час{{коли}} становлять 2,05&nbsp; % від загального ВВП країни, що становить приблизно 2,9 мільярда доларів (47 позиція у світі).

Румунія&nbsp;— індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, лісоматеріалів, металургійна, хімічна, машинобудування, харчова, нафтопереробна. Транспорт: автомобільний, залізничний, річковий, морський, повітряний. Перевезення вантажів у країні здійснюється головним чином автотранспортом і залізницею. 1994&nbsp;р. у країні було 11 365&nbsp;км залізниць і 88 117&nbsp;км шосейних доріг. Головні порти на Дунаї: [[Турну-Северин]], [[Джурджу (місто)|Джурджу]], [[Браїла|Бреїла]], [[Галац]]. Головний морський порт&nbsp;— [[Констанца]], через який проходить 80&nbsp; % морських вантажоперевезень країни і 65&nbsp; % вантажів зовнішньої торгівлі. У [[1984]] був відкритий судноплавний канал, що з'єднує Констанцу з портом на Дунаї [[Чернавода]]. У 1996 вантажний морський флот Румунії складався з 234 кораблів і мав сумарну вантажопідйомність всіх судів у 2 445 810 рег. т.

За даними Індексу економічної свободи [[The Heritage Foundation]], USA 2001: [[ВВП]]&nbsp;— $ 29,4&nbsp;млрд. Темп зростання ВВП&nbsp;— (-7,5)%. ВВП на душу населення&nbsp;— $1310. Прямі закордонні інвестиції&nbsp;— $ 390&nbsp;млн. Імпорт (паливо, продукція машинобудування і обладнання, продукція текстильної промисловості і сільського господарства)&nbsp;— $ 11,5&nbsp;млрд. (головним чином, Центральна і Східна Європа&nbsp;— 21,0&nbsp; %; [[Німеччина]]&nbsp;— 17,5&nbsp; %; [[Італія]]&nbsp;— 17,4&nbsp; %; [[Франція]]&nbsp;— 6,9&nbsp; %; [[США]]&nbsp;— 4,2&nbsp; %). Експорт (текстиль, метали і продукція машинобудування і хімічної промисловості)&nbsp;— $ 9,5&nbsp;млрд. (головним чином, Італія&nbsp;— 22,0&nbsp; %; Німеччина&nbsp;— 19,0&nbsp; %; Франція&nbsp;— 5,9&nbsp; %; США&nbsp;— 3,8&nbsp; %).

Чисельність населення країни 2015 року становила 21,666&nbsp;млн осіб (58-ме місце у світі). Чисельність румунів стабільно зменшується. Зміни чисельності населення країни: 1948 року ‒ 15,87&nbsp;млн осіб, 1956 ‒ 17,48&nbsp;млн осіб, 1966 ‒ 19,1&nbsp;млн осіб, 1977 ‒ 21,56&nbsp;млн осіб, 1992 ‒ 22,8&nbsp;млн осіб, 2002 ‒ 21,7&nbsp;млн осіб, 2011 ‒ 20,12&nbsp;млн осіб. [[Густота населення]] країни 2015 року становила 84,8 особи/км² (120-те місце у світі). Румунія високоурбанізована країна. Рівень [[Урбанізація|урбанізованості]] становить 54,6&nbsp; % населення країни (станом на 2015 рік). Доступ до облаштованих джерел [[Питна вода|питної води]] 2015 року мало 100&nbsp; % населення в містах і 100&nbsp; % в сільській місцевості; загалом 100&nbsp; % населення країни. [[Смертність немовлят]] до 1 року, станом на 2015 рік, становила 9,89&nbsp;‰ (139-те місце у світі); хлопчиків&nbsp;— 11,23&nbsp;‰, дівчаток&nbsp;— 8,47&nbsp;‰. Рівень [[Материнська смертність|материнської смертності]] 2015 року становив 31 випадків на 100 тис. народжень (127-ме місце у світі).

Головні [[Етнос|етносиетнос]]и країни: [[румуни]]&nbsp;— 83,4&nbsp; %, [[угорці]]&nbsp;— 6,1&nbsp; %, [[цигани]]&nbsp;— 3,1&nbsp; %, [[українці]]&nbsp;— 0,3&nbsp; %, [[німці]]&nbsp;— 0,2&nbsp; %, інші&nbsp;— 0,7&nbsp; %, інші&nbsp;— 6,1&nbsp; % населення (оціночні дані за 2011 рік). [[Державна мова|Офіційна мова]]: [[Румунська мова|румунська]]&nbsp;— розмовляє 85,4&nbsp; % населення країни. Інші поширені мови: [[Угорська мова|угорська]]&nbsp;— 6,3&nbsp; %, [[Циганська мова|циганська]]&nbsp;— 1,2&nbsp; %, інші мови&nbsp;— 7&nbsp; % (дані на 2011 рік). Національний склад населення за переписом 2011&nbsp;р. (серед тих, хто вказав свою національну приналежність):

| [[румуни]]||16 792 868||88,92&nbsp; %

| [[угорці]]||1 227 623||6,50&nbsp; %

| [[цигани]]||621 573||3,29&nbsp; %

| [[українці]]||50 920||0,27&nbsp; %

| [[німці]]||36 042||0,19&nbsp; %

| [[турки]]||27 698||0,15&nbsp; %

| [[росіяни]]||23 487||0,12&nbsp; %

| [[татари]]||20 282||0,11&nbsp; %

[[Файл:Romania harta religiilor 2002.PNG|thumbміні|Найпоширеніша релігія у комунах Румунії за переписом 2002 року|ліворуч]]

Найбільш поширене релігійне спрямування в Румунії&nbsp;— [[православ'я]], за даними загальнонаціонального перепису 2002 року до православних віднесли себе 86,7&nbsp; % загального населення країни. Переважна більшість православних румунів належить до [[Румунська Православна Церква|Румунської православної церкви]]. Румунська Православна Церква проголосила своє самоврядування у 1865, після об'єднання князівств Валахії та Молдови в Румунській державі ([[1862]]), виділившись таким чином з Константинопольського Патріархату. Автокефалію Румунської Православної Церкви було визнано лише 25 квітня 1885.&nbsp;Титул Предстоятеля: «Блаженніший Архієпископ Бухарестський, Митрополит Мунтенскій і Добруджійскій, Намісник Кесарії Каппадокійской і Патріарх Румунський».

Інші християнські конфесії мають значно менше число прихильників&nbsp;— католиків латинського обряду близько 4,7&nbsp; % населення, греко-католиків&nbsp;— 0,9&nbsp; %, протестантів&nbsp;— 6,5&nbsp; %. Близько 67 тисяч осіб, головним чином, етнічні турки, які проживають в районі [[Добруджа|Добруджі]], заявили про себе, як про мусульман. Римо-католики, здебільшого зосереджені на заході країни, в [[Трансільванія|Трансільванії]]. Істотну частину прихильників Реформованої церкви також складають етнічні угорці, які проживають в Трансільванії; в східній частині Угорщини, на кордоні з Румунією [[Кальвіністська церква|кальвінізм]] є найбільш поширеною релігією. Під час перепису 6 179 осіб відповіли, що сповідують [[юдаїзм]], 23 105 осіб декларували атеїстичний (нерелігійний) світогляд.

* 85,9&nbsp; %&nbsp;— [[православ'я]];

* 4,6&nbsp; %&nbsp;— [[римо-католицизм]];

* 3,2&nbsp; %&nbsp;— [[кальвінізм]];

* [[Файл:Romania_harta_etnica_2011.PNG|thumbміні|Найчисельніша національність у комунах Румунії за переписом 2011 року]]1,9&nbsp; %&nbsp;— [[п'ятидесятництво]];

* 0,8&nbsp; %&nbsp;— [[греко-католицизм]];

* 3,6&nbsp; %&nbsp;— інше.