Дзендзелівський Йосип Олексійович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
А04М07 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 43:
== Біографія ==
 
Й. О. Дзендзелівський народився в селі Мазурове Кривоозерського району Одеської (тепер Миколаївської) області в селянській сім'ї. З 1939 р. навчався в Одеському університеті (спочатку на математичному, а згодом — на філологічному факультеті). Війна перервала навчання: з літа 1941 р. — на фронті. Служив артилеристом, згодом сапером. Пройшов із боями Україну, Росію, Кавказ, Карпати, зокрема і
Закарпаття, Словаччину, Чехію, Польщу, Німеччину, форсував Ельбу. Перемогу зустрів у Празі. Учасник історичного Параду Перемоги в Москві 1945 р. Війну закінчив у чині лейтенанта з двома орденами Червоної Зірки та п'ятьма бойовими медалями.
 
З 1939 р. навчався в Одеському державному університеті (спочатку на математичному, а згодом — на філологічному факультеті). Війна перервала навчання: з літа 1941 року перебував на фронті. Служив артилеристом, згодом сапером. Пройшов із боями Україну, Росію, Кавказ, Карпати, зокрема Закарпаття, Словаччину, Чехію, Польщу, Німеччину, форсував Ельбу. Перемогу зустрів у Празі. Учасник історичного [[Парад Перемоги|Параду Перемоги]] в Москві 1945 року. Війну закінчив у званні лейтенанта.
З 1945 — поновив навчання, закінчив [[Одеський університет]] в 1947, вступив до
 
аспірантуриЗ 1945 року поновив навчання і в 1947 році закінчив [[Одеський університет]]. ГНавчався в аспірантурі. . Науковий керівник А.  А. Москаленко спрямував молодого дослідника в діалектологію — галузь, що стала провідною в його подальшій науковій діяльності. В 1952 захистив кандидатську дисертацію «Українські говори Нижнього Подністров'я». У 1951 після завершення аспірантури згідно з призначенням Міністерства освіти прибув на роботу в Ужгородський університет, де пропрацював 45 років — із 1951 до 1996. В 1962—1986 завідував кафедрою української мови, був деканом філологічного факультету (1968—1972), з 1996 р. перебував на пенсії. У 1962 в Ленінградському університеті захистив докторську дисертацію «Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР», ставши професором (1962). Засновник діалектологічної наукової школи Ужгородського університету.
 
== Наукова діяльність ==
Рядок 57:
Відшукав, опрацював і видав низку неопублікованих мовознавчих праць А. Коцака, [[Вагилевич Іван Миколайович|Івана Вагилевича]], [[Головацький Яків Федорович|Якова Головацького]], [[Зілинський Іван Михайлович|Івана Зілинського]], [[Витвицький Теодор|Теодора Витвицького]], [[Довгович Василь|Василя Довговича]], [[Федькович Юрій|Юрія Федьковича]], М.Грицака та ін.
 
=== Основні праці ===
 
* «Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі» (1969),
Рядок 64:
* Збірник праць «Українське і слов'янське мовознавство» (1996 р.).
* ''(член редколегії і один з авторів)'' «Общеславянский лингвистический атлас. Серия лексико-словообразовательная» (в. 1,1988).
 
== Нагороди ==
 
*Два ордени [[Орден Червоної Зірки|Червоної Зірки.]]
*Орден [[Орден Вітчизняної війни|Вітчизняної війн]]<nowiki/>и 2 ступеня.
*5 медалей.
 
== Література ==