Кантабри: відмінності між версіями

'''Канта́бри''' ({{lang-la|Cantabri}}; {{lang-el|Καντάβροι}}, ''Kantabroi'', «горяни») — [[кельти|кельтський]] [[Доримські народи Піренейського півострова|народ]] на півночі [[Піренейський півострів|Піренейського півострова]] у ІV ст. до н.е. — VIII ст. н.е. Згадуються в античних авторів, зокрема в «[[Географія (Страбон)|Географії]]» [[Страбон]]а. Мешкали на теренах сучасної [[Кантабрія|Кантабрії]], назва якої походить від них. Володіння були багаті на золото, срібло, залізну руду. Поділялися на племена, об'єднані у федерацію. Жили [[патріархат|патріархально]]-[[родова община|родовим]] устроєм. Сповідували [[язичництво]]. У римських джерелах фіксуються з 207 до н.е. як найманці [[Карфаген|карфагенян]] у [[Друга Пунічна війна|Другій Пунічній війні]]<ref>Полібій. ''Історії'', ХІ, 1-3.</ref>. Славилися як добрі вояки й злісні грабіжники. Разом із [[астури|астурами]] безуспішно [[Кантабрійські війни|опиралися римській експансії]] (29–19 до н.е.). Після поразки їхні землі були інкорпоровані до складу римської провінції [[Тарраконська Іспанія]]. Погано піддавалися [[романізація (культурна)|романізації]], дотримувалися власних звичаїв, зокрема [[Кувада|кувади]]; поступово прийняли [[християнство]]. Використовувалися римлянами як [[Ауксилії|допоміжні війська]], брали участь у римських війнах з [[Римське завоювання Британії|британцями]]. Після падіння Римської імперії відбили вторгнення [[свеви|свевів]] у V ст., але через сторіччя були підкорені [[візиготи|готами]] [[Сісебут]]а. Поступово латинізувалися. Взяли участь у етногенезі [[кастильцііспанці]]в ([[кантабрійці]]в).