Гвинтівка Мосіна-Нагана: відмінності між версіями

Як наслідок, дальність стрільби з них потребувала збільшення, особливо з урахуванням завищених вимог, які висували тоді військовій зброї (що було спричинене практикою стрільби з гвинтівок залпами по груповій, часто навіть невидимій, цілі, якяка зникла після запровадження кулеметів), а куля не володіла пробивною силою, необхідною для ураження цілі, що знаходиться за земляними валами, [[бруствер]]ами та іншими укріпленнями або перепонами.

СталосьСталося це лише після появи необхідних передумов — в першу чергу, завдяки запровадженню серединного (розташованого перед спусковою скобою) магазину з рядним розташуванням набоїв, запатентованого американцем шотландського походження Джеймсом Лі (''James Paris Lee'') в 1879 році і вперше використаного у [[Mannlicher M1886|гвинтівці Манліхера зразка 1886 року]], а до нього — патронної пачки (гвинтівка Маннліхер 1889), а потім і обойми (прийнята в Бельгії гвинтівка Маузера 1889), завдяки яким, нарешті, знайшло своє цілком позитивне рішення питання про швидке спорядження магазина одразу кількома набоями. Пачка або обойма давали змогу заповнити магазин за час, порівнянний з тим, що необхідний на перезарядження колишніх однозарядних гвинтівок одним набоєм.

Попутно тривалі випробовування і гвинтівки зменшеного калібру (7-8 мм). Наприклад, навесні 1885 року полковникомполковник РоговцевимРоговцев бувстворив створенийна основі переобтиснутої «бердановської» гільзи 3,15-лінійний (8 мм) набій на основі переобтиснутої «бердановської» гільзи, призначений для стрільби з експериментальних 3,15-лінійних стволів, розроблених збройовим відділом ГАУ та виготовлених в Інструментальній 2-ій майстерні Петербурзького патронного заводу. Набій Роговцева 1885 року споряджався експериментальним посиленим димним порохом, зі збільшеним вмістом [[Селітра|селітри]], що підвищувало його корозійний вплив на ствол, і кулею в мідній оболонці зі свинцевою серцевиною. Він мав заряд в 5 грамів пороху, який розганяв 13,6-грамову кулю до 550 м/с.<ref name="M_v_N"/>

Паралельно з розробкою принципово нової магазинної гвинтівки велися і роботи по пристосуванню магазину до наявної [[Берданка|гвинтівки Бердана]] (визнані пізніше безперспективними), а також&nbsp;— щодо створення однозарядної гвинтівки, що використовує новий набій з бездимним порохом (не всі військові вважали переваги магазинних гвинтівок досить значними для озброєння ними всієї армії, що було обумовлено в тому числізокрема і відсутністю до другої половини 1880х років однозначно вдалої конструкції магазинної гвинтівки).

Консерватизм і вичікувальна позиція, зайнята військовим відомством з небажання повторювати помилки 1860—1870 років (коли за період з 1860 по 1870 рік було в гарячковому порядкугарячково прийнято на озброєння не менше 6 різних систем гвинтівок під різні набої, більша частина яких встигла застаріти ще до початку свого масового виробництва), що призвели до подій, охрещені військовим міністром Д.&nbsp;А.&nbsp;Мілютіним ''«нашою нещасною рушничною драмою»,'' привелипризвели до деякого гальмування робіт зі створення російської магазинної гвинтівки,&nbsp;— що, однак, згодом дало змогу уникнути неприємних ситуацій, в яких опинилися французи, поспішно прийнявши на озброєння гвинтівку Лебеля, з підствольним магазином, який швидко зробив її застарілою, або англійці і австрійці, які спочатку прийняли магазинні гвинтівки під набій з димним порохом, іале вже незабаром були змушені гарячково переробляти їх під бездимний.

Так якПозаяк будь-яка зброя створюється в першу чергу на основі наявного боєприпасу, водночас велисьвели роботи пощодо створеннюстворення нового набою.

У 1886 році Лоренцу з Німеччини булазамовили замовлена ​​партія​​партію дослідних набоїв зменшеного калібру.