Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Вовчому (Перемишль): відмінності між версіями

'''Церква Успіння Пресвятої Богородиці'''&nbsp;— православний конкафедральний храм на історичному передмісті Перемишля ''Вовче''. Споруджена як греко-католицька в українсько-візантійському стилі наприкінці [[XIX століття|ХІХ століття]]. Належить Перемисько-Горлицької єпархії [[Польська православна церква|Польської Автокефальної Православної Церкви]]. Пам'ятка архітектури під номером A-445.<ref>[https://www.nid.pl/pl/Informacje_ogolne/Zabytki_w_Polsce/rejestr-zabytkow/zestawienia-zabytkow-nieruchomych/stan%20na%2030.09.2018/PDK-rej.pdf Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytków nieruchomych&nbsp;— województwo podkarpackie]</ref>

Сучасна мурована будівля церкви УспенняУспіння Пресвятої Богородиці постала на місці дерев'яної у [[1887|1887&nbsp;]]<nowiki/>р.<ref name="Rydzanicz">Rydzanicz A. Śladami przemyskich cerkwi / А.Rydzanicz // Prszegląd prawosławny. –2007. –No11. –S. 13–16. </ref>. За історичними відомостями там ще у [[XIII століття|ХІІІ ст]]. знаходився монастир, згаданий у грамоті князя [[Лев Данилович|Лева Даниловича]].<ref name="Bendza">Bendza M. Prawosławna diecezja Przemyska w latach 1596—1681 / М.Bendza. –Warszawa, 1982. –267 s.</ref>. У [[1412]]&nbsp;р.році, коли король [[Владислав II Ягайло|Владислав Ягайло]] передав римо-католикам православний храм Св. Івана Хрестителя на Замковій горі, єпископ зробив своїм осідком заміську околицю Вовче, де проживало «мужнє руське населення, котре оберігало руську віру».<ref name="Dubec">Dubec R. Szematyzm. Katalog świątyń і duchowieństwa prawosławnej diecezji Przemysko-Nowosądeckiej / Dubec R., Felencyak J. –Gorlice, 1999. –109 s. </ref>. Там діяла монастирська церква УспенняУспіння Пресвятої Богородиці.<ref> Блаженніший Григорій Лакота перемиський єпископ-помічник. Зібрані історичні праці / [Під ред. Пилипович В.]. –Т. 4. –Перемишль, 2003. –70 c. </ref>. Після [[1691]]&nbsp;р. на Перемишльщині відбувся поступовий перехід на [[Берестейська унія|Унію]]<ref name="Nabywaniec">Nabywaniec S. Katoliccy biskupi przemyscy obrządku wschodniego /Unia brzeska z perspektywy czterech stuleci / Nabywaniec S. / pod red. Gajek J. S., ks. Nabywaniec S. –Lublin, 1998. –S. 279—299 </ref>. Монастирі монастир став греко-католицьким.<ref name="Хомич ">[http://shron1.chtyvo.org.ua/Khomych_Maryna/Pravoslavni_khramy_Peremyshlia_iak_oseredky_dukhovnoho_zhyttia_mistian.pdf Хомич М. Православні храми Перемишля як осередки духовного життя містян: друга половина ХХ&nbsp;— початок ХХІ століть]</ref>. На його місці у кінці XVIII&nbsp;ст. збудували дерев'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці –попередницю сучасної.<ref name="Rydzanicz">Rydzanicz A. Śladami przemyskich cerkwi / А.Rydzanicz // Prszegląd prawosławny. –2007. –No11. –S. 13–16. </ref>.

До початку [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Успенська парафія налічувала понад 500 осіб.<ref name="Іванусів ">Іванусів О.&nbsp;В.&nbsp;Церква в Руїні. Загибель українських церков Перемиської єпархії / О.&nbsp;В.&nbsp;Іванусів. –St. Catharines: «Св. Софія» релігійне товариство українців католиків Канади, 1987. –281 c.</ref>. У [[1946|1946&nbsp;]]<nowiki/>р., після заборони греко-католицької церкви, споруду закрили. Внаслідок [[Операція «Вісла»|акції "Вісла"зі]] були вивезлививезені ікони та літургійний посуд, а саме приміщення перетворено на склад штучних добрив.<ref name="Dubec">Dubec R. Szematyzm. Katalog świątyń і duchowieństwa prawosławnej diecezji Przemysko-Nowosądeckiej / Dubec R., Felencyak J. –Gorlice, 1999. –109 s. </ref>.

У [[1982]] році храм Успіння Пресвятої Богородиці перейшов під протекторат Варшавської Митрополії ПАПЦ.<ref name="Musiał ">Musiał J. Stan prawny i sytuacja faktyczna świątyń unickich na terenie diecezji przemyskiej w latach 1945—1989 / J.Musiał / [pod red. Stępnia S]. –Т. 1. –Przemyśl,1990. –S. 257—263.</ref> Перше Богослужіння після передачі храму православній громаді відбулось у травні того ж року. Згідно з сеймовим законом від 17 грудня 2009&nbsp;р. «Про врегулювання правового стану деякої нерухомості, що знаходиться у власності Польської Автокефальної Православної Церкви», храм перейшов у виключну власність Варшавської митрополії ПАПЦ. Відшкодування на користь греко-католицької громади виплачувалось з державного бюджету.<ref>Ustawa z dnia 17 grudnia 2009 r. ouregulowaniu stanu prawnego niektórych nieruchomości pozostających we władaniu Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego // Dziennik Ustaw. –2010.–No7. –S. 844—845.</ref>. .