Варун-Секрет Сергій Тимофійович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Коректура
Рядок 16:
| нагороди =
}}
'''Сергі́й Тимофі́йович Варун-Секрет''' (* 1 вересня 1868 — † 30 квітня 1962) — громадський діяч і політик [[Російська імперія|Російської імперії]], депутат [[Державна дума Російської імперії|Державної думи]] Російської імперії від [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]], старший товариш (тобто заступник) голови IV-ої [[Державна Дума Російської імперії|Державної думи]], Єлисаветградський повітовий комісар Тимчасового уряду, за часів [[Українська Держава|Гетьманату]] — товариш міністра внутрішніх справ.
 
== Життєпис ==
Православний, з потомствених дворян Херсонської губернії. Землевласник [[Єлисаветградський повіт|Єлисаветградського повіту]] (1870 десятин родового маєтку при селі [[Софіївка (Компаніївський район)|Софіївці]] (?Тарасівці) Татаровської[[Татарівська волость|Татарівської волості]] і 1004 десятини купленої землі при селі Єлисаветівці [[Маловисківська волость|Маловисківської волості]]). Мав двох братів, кадрових офіцерів [[РІА]]: Володимир (?—1973), ротмістр 6-го Клястицького гусарського полку, учасник [[Біла армія|Білого руху]], і Георгій (1870—1942), полковник того ж полку, учасник Білого руху.
 
Закінчив гімназію, [[Петровський Полтавський кадетський корпус]] та 1888 — [[Миколаївське кавалерійське училище]] по 1-му розряду, звідки був випущений корнетом в 21-ийй Білоруський драгунський полк. З 1890 року у відставці, проживав у своїй садибі в [[Єлисаветградський повіт|Єлисаветградському повіті]], займався сільським господарством та громадською діяльністю.
 
В 1898—1913 роках — гласний [[Кропивницький|Єлисаветградського]] та з 1902 — [[Херсон]]ського губернського земств. В 1898—1906 — почесний мировий суддя по Єлисаветградському повіту. В 1899—1904 роках — земський начальник 8-го участкуучастка Єлисаветградського повіту, dв 1904—1906 — голова Єлисаветградської волосної земської управи. ВУ квітні 1906 обраний до І-ої [[Державна дума Російської імперії|Державної думи]] від Херсонської губернії з'їздом землевласників. Був близький до мирнооновленців. Підписав законопроект про амністію, виступав по аграрному питанню та щодо перевірки прав 4-го відділу Думи в [[Бессарабська губернія|Бессарабській губернії]]. Входив до складу розрахунково-позичкового товариства Єлисаветградського відділу Державного банку по сільськогосподарських кредитах.
 
Депутат Державної думи від Херсонської губернії І-го, ІІ-го та IV-го скликань.
 
ВУ лютому 1907 року переобраний в ІІ-гу Державну думу від зібрання землевласників, прилучився до фракції [[Октябристи|«Союзу 17 жовтня»]]; був ву складі комісій продовольчої та рахункової при обранні товариша секретаря Думи. Після розпуску другого скликання Думи перебував на земській роботі, одночасно — Єлисаветградський повітовий предводитель дворянства в 1907—1910 роках, з 1907 — почесний мировий суддя; входив до складу Ради по справах місцевого дворянства. 1911 року знову обраний головою Єлисаветградської повітової земської управи (займав цю посаду до 1917 р.), з того ж таки 1911 — [[титулярний радник]].
 
Жовтнем 1912 знову обраний до IV-ої Державної думи від з'їзду землевласників, один із керівників фракції «Союз 17 жовтня», після її розколу в грудні 1913 — у фракції Земців-октябристів. 26 листопада 1913 обраний старшим товаришем (заступником) голови Думи. Голова Земської групи; член Президії Думи, також входив до Прогресивного блоку. Після виступу [[Мілюков Павло Миколайович|Павла Мілюкова]] 1 листопада 1916 року покинув посаду товариша голови 1-го відділу Думи, а 3 листопада склав зіз себе обов'язки старшого товариша голови Думи.
 
Після [[Лютнева революція|Лютневої революції]] 10 березня 1917 року призначений Єлисаветградським повітовим комісаром [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду]].
Рядок 37:
18 (5) вересня 1918 року відбулася нарада під головуванням товариша міністра внутрішніх справ Варун-Секрета для з'ясування питання щодо часткової евакуації урядових, громадських та приватних установ з Києва. Брали участь представники усіх міністерств, розглянуто питання про визначення мети, структури та компетенції комісії й напрацювання невідкладних заходів щодо розвантаження міста, ухвалено в першу чергу обмежити в'їзд до Києва. Міністерствам та приватним установам доручалося самостійно визначити, які установи евакуювати треба в першу чергу, та які приміщення потрібні для них на новому місці.
 
1919 року емігрував в Югославію, згодом у Францію. В 1921 році був одним з організаторів Російської націонал-демократичної партії, в березні 1922 головував на Російському монархічному з'їзді в [[Берлін]]і. Учасник роботи Російського емігрантського національного центру в Франції. В 1948 р. займався організацією Виборчого комітету по організації представництва російської еміграції у Франції. Останні роки життя був пенсіонером Російського дому в [[Кормей-ан-Паризі]]. Був одружений, мав четверо дітей.
 
Похований ву передмісті Парижа Кормей-ан-Паризі.
 
== Джерела ==