Вікіпедія

Сиракузи: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Maur (обговорення | внесок)
3242 редагування
мНемає опису редагування
Maur (обговорення | внесок)
3242 редагування
мНемає опису редагування
Рядок 51:
На початку [[5 століття до н. е.|V ст. до н. е.]] спалахнула війна між Сиракузами та сусідньою [[Гела|Гелою]]. У [[492 до н. е.|492 р. до н. е.]] тиран Гели [[Гіппократ (тиран Гели)|Гіппократ]] вщент розгромив сиракузян в битві на річці [[Гелора|Гелорі]] і взяв Сиракузи в облогу. Взяти місто йому не вдалося, але за умовами укладеного миру сиракузяни змушені були поступитися Камариною з округою. Поразка підірвала владу гаморів. У [[491 до н. е.|491 р. до н. е.]] демос за підтримки кіліріїв захопив владу і вигнав гаморів. Кілірії отримали права громадян, а місті була встановлена демократія. Гамори перебралися до Касми, сподіваючись на реванш. Ватажки демосу і справді виявилися незграбними керівниками. В Сиракузах почалися смути. У [[485 до н. е.|485 р. до н. е.]] в боротьбу втрутився новий тиран Гели [[Гелон (син Діномена)|Гелон]]. Разом з загонами гаморів він підступив до міста. Містяни, втомлені від заворушень, навіть не намагалися захищатися і без бою віддалися під владу Гелона, який таким чином став і тираном Сиракуз (не полишаючи влади над Гелою). Новий володар повернув гаморам відібрані у них землі, але на колишнє панівне становище вони вже претендувати не могли. Кілірії зберегли свободу і права громадянства. Чисельність громадян Гелон збільшив у кілька разів. Спочатку він переселив до Сиракуз мешканців Камарини, зрівнявши їх у правах з сиракузянами. Таким самим чином він вчинив з половиною мешканців Гели. Після довгої облоги Гелон оволодів [[Мегари Гіблейські|Мегарами Гіблейськими]]. Більшість мешканців підкореного міста була продана в рабство, але заможна верхівка не ліше зберегла свободу, але й отримала права громадян Сиракуз. Така ж доля чекала на багатіїв іншого міста — Евбеї. Створена Гелоном верства великих власників з часом отримала назву [[іппеї]]в, або ж «вершників».
 
Гелон значно розширив межі Сиракуз. На узбережжі з'явилися нові квартали — [[Тіхе (район Сіракуз)|Тіхе]] і [[Неаполь (район Сіракуз)|Неаполь]]. Саме в Неаполі були зведені храми [[Деметра|Деметри]] і [[Кора|Кори]]. На Ортігії натомість був збудований інший храм — в самоському стилі. Були оновлені сиракузькі мури. В місті з'явився водогін. За правління Гелона в Сіракузах жили поети [[Епіхарм]] та [[Форміс]]. Формісу тиран навіть довірив виховання своїх дітей.
 
Гелон прагнув об'єднати грецькі міста для боротьби з зовнішніми ворогами, жваво відгукнувся на заклик створити союз для боротьби з персами, допоміг [[Акрагант]]у у війні з карфагенянами, що завершилася блискучою перемогою під [[Гімера|Гімерою]] ([[480 до н. е.|480 р. до н. е.]]) На честь цієї перемоги сиракузький храм [[Афіна|Афіни]] був перебудований в «суворому» дорійському стилі.
Рядок 59:
У [[472 до н. е.|472 р. до н. е.]] Гієрон переміг правителя Акраганта [[Фрасідей|Фрасідея]] і встановив у цьому місті дружню для Сиракуз демократію.
 
Гієрон підтримував науки і мистецтва. За його наказом архітектором [[Дамокоп]]ом в Сиракузах був збудований театр. Місто стало одним із культурних центрів усієї Греції, привертаючи до себе увагу таких митців як [[Есхіл]], [[Епіхарм]], [[Симонід]], [[Вакхілід]] та [[Піндар]], які довгий час жили в Сиракузах.
 
Після смерті Гієрона у [[466 до н. е.|466&nbsp;р. до н.&nbsp;е.]] владу успадкував його молодший брат [[Фрасибул (тиран Сіракуз)|Фрасибул]]. Він перевершив свого брата в жорстокості, багатьох громадян він незаконно вбив або вигнав за надуманими звинуваченнями, а майно їх конфісковував<ref>[[Діодор Сицилійський]]. Історична бібліотека, XI, 67, 5</ref> .
 
Для свого захисту Фрасибул створив загін найманців, який протиставив громадянському ополченню. Обурені сиракузяни повстали<ref>[[Діодор Сицилійський]]. Історична бібліотека, XI, 67, 6</ref> і обрали собі власних ватажків&nbsp;— серед яких найвідомішим був [[Коракс]]&nbsp;— учень філософа Емпедокла, видатний оратор, якого наблизив до себе Гієрон, але переслідував Фрасибул<ref>Мустафін О.&nbsp;Влада майдану. Хто і навіщо винайшов демократію. К., 2016, с.66</ref>. Тиран намагався домовитися з повстанцями, а коли це не вдалося, забарикадувався на Ортігії<ref>[[Діодор Сицилійський]]. Історична бібліотека, XI, 67, 7-8</ref>. Сиракузяни покликали на допомогу жителів міст Акраганта, Гімери, [[Селінунт]]а і навіть сікулів<ref>[[Діодор Сицилійський]]. Історична бібліотека, XI, 68, 1-2</ref>. Зазнавши поразки в морському бою і на суходолі, Фрасибул змушений був укласти з повстанцями угоду, за якою відмовлявся від влади в обмін на можливість безперешкодно залишити місто разом зі своїми найманцями<ref>[[Діодор Сицилійський]]. Історична бібліотека, XI, 68, 3-4</ref>.
філософа Емпедокла, видатний оратор, якого наблизив до себе Гієрон, але переслідував Фрасибул<ref>Мустафін О.&nbsp;Влада майдану. Хто і навіщо винайшов демократію. К., 2016, с.66</ref>. Тиран намагався домовитися з повстанцями, а коли це не вдалося, забарикадувався на Ортігії<ref>[[Діодор Сицилійський]]. Історична бібліотека, XI, 67, 7-8</ref>. Сиракузяни покликали на допомогу жителів міст Акраганта, Гімери, [[Селінунт]]а і навіть сікулів<ref>[[Діодор Сицилійський]]. Історична бібліотека, XI, 68, 1-2</ref>. Зазнавши поразки в морському бою і на суходолі, Фрасибул змушений був укласти з повстанцями угоду, за якою відмовлявся від влади в обмін на можливість безперешкодно залишити місто разом зі своїми найманцями<ref>[[Діодор Сицилійський]]. Історична бібліотека, XI, 68, 3-4</ref>.
 
=== Доба «другої демократії». Протистояння з Афінами ===
В Сиракузах та підлеглих їм містах вдруге була встановлена демократія. З міста змовників-олігархів, які мріяли про «пом'якшену» тиранію. За найманцями, які зрадили Фрасібула, громадянські права зберегли, але через три роки їм заборонили обіймати будь-які виборні посади як потенційним прихильникам тиранії. Обурені найманці повстали і навіть захопили Ортігію, але були розгромленів бою і назавжди залишили Сиракузи.
 
[[Файл:Map of Syracuse Ukr.png|міні|ліворуч|300пкс|Сиракузи всередині V &nbsp;ст. до н. &nbsp;е.]]
Утвердження демократії змінило звички сицилійськіх політиків. Для того, щоб здобути прихильність громадян, їх потрібно було переконати
під час дискусії у народних зборах. Недивно, що саме Сиракузи вважають батьківщиною [[риторика|риторики]] як ораторського ремесла та мистецтва переконання загалом. Неперевершеними її майстрами вважали демагога Коракса та його учня [[Тисій|Тисія]]. Вони удвох навіть склали перший відомий нам підручник з риторики, за яким навчали початківців і досвідчених промовців<ref>Мустафін О.&nbsp;Влада майдану. Хто і навіщо винайшов демократію. К., 2016, с.66</ref>. Доба демократії стала часом розквіту в Сиракузах мистецтва [[давньогрецька комедія|комедії]]&nbsp;— -найвідомішими найвідомішимтогочасними тогочасним комедіографомкомедіографами вважають учня (а за деякими даними&nbsp;— сина) Епіхарма [[Дінолох]]а та його молодшого сучасника [[Софрон]]а.
 
У [[454 до н. е.|454 році до н.&nbsp;е.]] владу в місті намагався захопити аристократ [[Тіндарід]], який своєю сміливістю та щедрістю здобув популярність серед незаможних сиракузян. Зі злидарів він навіть створив збройний загін власних охоронців. Тіндаріда одразу запідозрили в намаганні встановити тиранію, заарештували і засудили до страти<ref>[[Діодор Сицилійський]]. Історична бібліотека, XI, 86, 4-5</ref>. Його прихильники вчинили заколот, але були переможені, ув'язнені і страчені разом із ватажком. Щоб попередити нові спроби державного перевороту, в Сиракузах запровадили [[петалізм]]&nbsp;— процедуру, подібну до афінського [[остракізм]]у<ref>[[Діодор Сицилійський]]. Історична бібліотека, XI, 86, 5&nbsp;— 87, 1</ref>.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сиракузи