Любек: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Dert21 (обговорення | внесок) Виправлено iмя мера мiста Мітки: перше редагування Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування |
||
Рядок 36:
'''Лю́бек''' ({{lang-de|Lübeck}}) — місто земельного підпорядкування на півночі [[Німеччина|Німеччини]], на південному сході федеральної землі [[Шлезвіг-Гольштейн]]. Порт на березі [[Любецька бухта|Любецької бухти]] [[Балтійське море|Балтійського моря]].
== Географія ==
Місто розташоване на [[Північно-Німецька низовина|Північно-Німецькій низовині]], поблизу гирла судноплавної річки [[Траве (річка)|Траве]], яка впадає в районі Травемюнде в [[Балтійське море]]. Стара частина міста розташована на пагорбі й оточена водами річок Траве та Вакеніць. Ландшафт, на якому було споруджено місто Любек, є горбистим: що обумовлено льодовиковим періодом. Вигідне географічне положення сприяло розвитку міста як балтійського порту і стало причиною його стрімкого підйому ще в період [[Середньовіччя]].
Сьогодні Любек поділяється на 10 районів, в яких налічується 35 округів.
== Історія ==
Місто засноване в [[XII століття|XII столітті]] на місці невеликого на той час занедбаного дерев'яно-земляного укріплення слов'ян-[[ободрити|ободритів]] Буку (див. [[Круто]]), розташованого на лісистому заболоченому півострові в межиріччі [[Траве (річка)|Траве]] та [[Вакенітц]]а, що носить ту саму назву, що і півострів.
За шість кілометрів нижче за течією річки [[Траве (річка)|Траве]], в місці впадання в неї річки [[Швартау]], на маленькому вузькому півострові з VII—VIII століть н. е. існувало слов'янське торгове селище й невелика князівська фортеця Любіце («Кохана»), що стала до кінця XI ст. резиденцією [[ободрити|ободритської]] династії [[Наконіди|Наконідів]]. Під час релігійних усобиць, пов'язаних з поширенням [[Християнство|християнства]], слов'яни-[[язичники]] знищили в Любіці слов'янську [[християни|християнську]] князівську династію [[Наконіди|Наконідів]], а Любіце сплюндрували й спалили. Залишки городян перебралися в поселення Буку, розташоване на однойменному лісистому півострові вище за течією [[Траве (річка)|Траве]] — під захист невеликого дансько-слов'янського княжого замку, і разом з німецькими переселенцями-колоністами з району [[Рейн]]а заснували «новий» Любек. Любіце зникло з лиця землі й тільки в кінці [[XIX століття]] було знову відкрите археологами. Нині історики називають Любіце «Старий Любек» ({{lang-de|Alt Lübeck}}).
Потік німців-переселенців з півдня, переважно з [[Рурська область|Рурської області]], швидко прибував, і вже через кілька років після заснування новий Любек мав фортечні стіни, вулиці і квартали будинків, пристані, церкви, міське самоврядування і навіть міські закони. Сюди, під захист німецької князівської династії [[Вельфи|Вельфів]], в стіни новозбудованого [[Любекський собор|Собору Св. Миколи]] разом зі своїм кліром перебрався глава єпархії єпископ Ольденбурзький. {{Світова спадщина|272}}
[[1226]] року сенат Любека викупив у імператора [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] статус [[імперське місто|вільного імперського міста]].
З [[1361]] року, після того як данський король [[Вальдемар IV Аттердаг|Вальдемар IV]] завоював торговий центр [[Вісбю]], Любек став центром німецького [[Ганза|Ганзейського союзу]] — унії з приблизно 200 вільних торгових великих і малих міст Європи. В той час Любек був другим (після [[Кельн]]а) за розміром, значенням і впливом містом [[Центральна Європа|Центральної]] і [[Північна Європа|Північної Європи]]. Останні збори ганзейських міст було проведено в Любеку в 1630 році. Згодом додаток «Hansestadt» (місто Ганзейського союзу) зберегли тільки [[Гамбург]], Любек і [[Бремен]]. Остання невдала спроба, націлена на відродження Ганзейського союзу, була проведена [[1669]] року.
Після закінчення [[Наполеонівські війни|Наполеонівських воєн]] Любек залишається (поряд з [[Бремен]]ом, [[Гамбург]]ом та [[Франкфурт-на-Майні|Франкфуртом-на-Майні]]) одним з чотирьох німецьких «[[Вільне місто|вільних міст]]». 1815 року саме в такій якості Любек увійшов до складу новоутвореної [[Німецька конфедерація|Німецької конфедерації]], а потім, 1871 року — до складу [[Німецька імперія|Німецької імперії]]. Статус самостійного державного утворення зберігався за Любеком і в період [[Ваймарська республіка|Ваймарської республіки]].
[[Файл:Braun Lübeck UBHD.jpg|thumb|Панорама Любека на гравюрі в [[Атлас міст земного світу|Атласі міст земного світу]] 1572 року]]
1933 року, після приходу до влади [[Націонал-соціалістична німецька робітнича партія|націонал-соціалістів]] Любек втратив права і привілеї вільного міста, а [[1 квітня]] [[1937]] року втратив автономію і був включений до складу прусської провінції [[Шлезвіг-Гольштейн]].
Вночі з 28 на 29 березня [[1942]] року місто зазнало значних руйнувань внаслідок нальоту британської авіації.▼
Після війни Люьек залишився в складі Шлезвіг-Гольштейна після перетворення [[1946]] року прусської провінції в окрему землю і разом з нею в [[1949]] року у опинився в складі новоутвореної [[ФРН]].
▲Вночі з 28 на 29 березня 1942 року місто зазнало значних руйнувань внаслідок нальоту британської авіації.
== Визначні пам'ятки ==
Рядок 94 ⟶ 112:
* '''Харчова промисловість''', фірми: «Ераско» (Erasco)[http://www.erasco.de/], «Швартау» (Schwartauer Werke GmbH)[http://www.schwartauer-werke.de/schwartau/de/index_vorschaltseite.html], «Нідереггер» (Niederegger, засн. 1806)[http://www.niederegger.de/de/index.php]
Любителям сувенірних ласощів та патріотам [[Київський торт|«Київського торту»]] цікаво буде дізнатися, що Любек далеко за межами Німеччини також історично відомий кондитерськими виробами з «Любекського Марципану». Провідною фірмою, що займається виробництвом любекських марципанів уже протягом більше 200 років є фірма [[Niederegger]].
{{wide image|Panorama Lübeck.jpg|1000px|<center>Панорама старого міста (2006)</center>|}}
| |||