З самого початку володарювання намагався створити військову лігу, яка б забезпечувала збереження впливу європейців на Сході — протидіяла мамлюкам та туркам. Для цього спершу було укладено союз з [[ВенеційськаВенеціанська республіка|ВенеційськоюВенеціанською республікою]], а у 1329 роціроку — ізз [[Генуезька республіка|Генуєю]]. Після цього домовився про спільні дії із Папським престолом.
У 1344 роціроку король ГуґоГуго IV уклав союз з орденом іоаннітів, поновивши угоду з Венецією. Найважливішими успіхами цієїтієї ліги стало здобуття у 1344 роціроку великого міста [[Ізмір|Смірна]] ув МалоїМалій Азії та перемога над турками біля о. Імброс у 1345 роціроку. З часом король відмовився від активної зовнішньої політики. У 1349 роціроку завадив синові [[Петро I (король Кіпру)|Петру]] відправитисявідправитись до Європи по допомогу проти мусульман. У 1356 роціроку відмовився підтримати прибережні міста Кілікійської Вірменії від навали османів.
У внутрішній політиці турбувався збереження сильної королівської влади. Водночас турбувався за виконання якісного правосуддя.
Рядок 31:
Окрім політичних справ, Гуґо IV підтримував розвиток мистецтва, опікувався культурою. Особисто полюбляв філософські вправи. На його вілі біля Лапітосу влаштовувалися філософські зібрання.
У 1358 роціроку ГуґоГуго IV відмовився від влади на користь сина [[Петро I (король Кіпру)|Петра]], а сам помер 10 жовтня 1359 року в Нікосії.
