Скасування козацького устрою в Слобідській Україні: відмінності між версіями

Козацька старшина задовго до ліквідації слобідських полків, була інтегрована до політичного тіла імператорської Росії. Абсолютна її більшість відносилась (чи відносила себе) до «вищого стану народонаселення» («шляхетства» та «простих панів» і «дворянських фамилій») ще з найранніших хвиль переселенців часів перших колонізаторських потуг полковника Івана Дзика (Дзиковського). Широке роздолля малозаселених степів колишнього Дикого степу з можливостями землеволодіння, імператорські дозволи на переселення і сприяння в заселенні південних кордонів Росії привело до того, що з часом «…слобідські полковники й старшими забули про свою батьківщину», «стали зовсім байдужі до народних інтересів…» і дбали лише, аби «з дійсного свого становища здобути… власні користі»<ref name="holovinskiy">За П. Головинським</ref>. Все це відбувалося на фоні відсутності чіткого юридичного регулювання дрібного землеволодіння навіть напередодні реформ полково-сотенного устрою 1765 року.<ref name="kozatskavarta">[{{Cite web |url=http://www.kozatskavarta.com.ua/?art=320 |title=Передумови ліквідації слобідських полків] |accessdate=11 червень 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140714145936/http://www.kozatskavarta.com.ua/?art=320 |archivedate=14 липень 2014 |deadurl=yes }}</ref>