Шаблон:Головна сторінка/Добра стаття: відмінності між версіями

'''[[Омелян Пріцак]]''' ([[7 квітня]] [[1919]], [[Лука (Самбірський район)|Лука]], [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]] — [[29 травня]] [[2006]], [[Бостон]], [[Сполучені Штати Америки|США]]) — учений, філолог, сходознавець, історик. Закінчив [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівський університет]] (1940), навчався також у [[Гумбольдтський університет Берліна|Берлінському]] та [[Геттінгенський університет|Геттінгенськму]] університетах. Професор [[Гамбурзький університет|Гамбурзького]], [[Університет Вашингтону|Вашингтонського]], [[Гарвардський університет|Гарвардського]], [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського]] університетів, засновник і перший директор [[Український науковий інститут Гарвардського університету|Українського наукового інституту Гарвардського університету]] (до 1989) та [[Інститут сходознавства імені Агатангела Кримського|Інституту сходознавства НАН України]] (1991—1999). Співзасновник [[Міжнародна асоціація україністів|Міжнародної асоціації україністів]], президент Міжнародного товариства з вивчення мов, культури й історії угро-фінських та алтайських народів. Редактор багатьох наукових часописів. Іноземний член [[Національна академія наук України|НАН України]], член [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства імені Шевченка]], [[Українська вільна академія наук|Української вільної академії наук]]. Досліджував мови та історію тюркських народів, джерела до історії України (скандинавські і східні), українсько-турецькі відносини в середні віки. Серед основних праць — «Походження Русі», «Коли і ким було написано „Слово о полку Ігоревім“», «Studies in Medieval Eurasian History», «Die Bulgarische Fürstenliste und die Sprache der Protobulgaren».

 

 

'''[[Депортація кримських татар]]''' — насильницьке виселення [[Кримські татари|кримськотатарського народу]] з його історичної батьківщини — з [[Крим]]у, здійснене упродовж [[18 травня|18]]-[[21 травня]] [[1944]] року; один із злочинів радянського тоталітарного режиму. [[Етнічна чистка|Етнічну чистку]] здійснено [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|відомством держбезпеки]] СРСР та таємною поліцією за наказом [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна]] і постановою [[Державний комітет оборони|Державного комітету оборони СРСР]] від 11 травня 1944. Усього, згідно з офіційними даними, у віддалені регіони [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]] — від північного [[Передуралля]] до республік [[Середня Азія|Середньої Азії]] — було депортовано 191 044 [[Кримські татари|кримських татар]]; згідно з Національним рухом кримських татар, — 423 100 (89,2 % жінки, діти та похилі люди). В ході виселення і в перші роки після нього загинуло приблизно 46, 2 % кримських татар, тобто майже кожен другий. Сталін прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар і в наступних переписах населення заборонив будь-які згадки про них. У 1989 [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Верховна Рада СРСР]] засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною. 12 листопада 2015 [[Верховна Рада України]] визнала депортацію [[геноцид]]ом і проголосила 18 травня [[День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу|Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу]].