Битва при Дьєнб'єнфу: відмінності між версіями

|combatant1 ={{FRA}}, <br /> {{Прапорець|SVI}} [[Південний В'єтнам]] <br/> лоялісти [[В'єтнам]]у, <br /> найманці [[Мяо]]

|commander1 =[[Крістіан де Кастрі]] [[FileФайл:White flag icon.svg|20px]] <br/> П'єер Лангле [[FileФайл:White flag icon.svg|20px]]<br/>Жюль Гоше †

|units1 =10800 (до початку облоги) <br /> 16000 (до закінчення)

|units2 =48 000 бійців <br /> 15000 чоловік матеріально-технічного забезпечення

'''Битва при Дьєнб'єнфу''' &nbsp;— битва між французькою армією і силами [[В'єтмінь|В'єтміню]], яка відбулась у березні-травні [[1954]] року. Вважається вирішальним боєм [[Перша індокитайська війна|Першої Індокитайської війни]].

Французькі підрозділи зайняли рівнину близько 3 на 16 &nbsp;км, оточену високими пагорбами, порослими густим лісом. Очолював наступ в'єтнамський [[генерал]] [[Во Нгуен Зіап]]. Він протягом місяця таємно зосереджевав на цих висотах своє угруповання, яке налічувало близько 50 000 бійців. Усупереч думці французів, в'єтнамцям вдалося доставити на схили Д'єнб'єнфу важку артилерію і достатню кількість снарядів. З точки зору організації комунікацій, незважаючи на повну відсутність у даному районі доріг і техніки, в'єтнамці виконали блискучу роботу. [[13 березня]] кільце замкнулося. Зв'язок з «великою землею» здійснювався тільки повітрям, але незабаром єдина злітно-посадкова смуга була зруйнована гарматним вогнем. Всі підкріплення та постачання тепер велися тільки шляхом скидання на парашутах.

Спроби французів зміцнити гарнізон і налагодити поставки за допомогою парашутних десантів провалилася. Батареї в'єтнамських зенітних гармат зуміли збити або пошкодити 169 літаків &nbsp;— майже половину французької авіації. Французи десантували у табір батальйон за батальйоном, хоча було ясно, що бій програно. Вантажним літакам довелося літати вище, і точність десантування знизилася. Багато що призначене для французької армії &nbsp;— пайки, боєприпаси, в одному випадку навіть важлива [[розвідувальна інформація]] &nbsp;— потрапляло на території В'єтміню.

11 000 французів потрапили в полон. Всіх в'єтнамців, що служили французам, комуністи розстріляли. Легіонерів з країн Східної Європи відправили до СРСР, де вони безслідно зникли. Решта сотнями помирали від ран, голоду, [[Тропічна лихоманка|тропічної лихоманки]] і укусів змій. Додому повернулося тільки 4 тисячі з 11.

* У [[1984]] році до 30-річчя перемоги при Д'єнб'єнфу у центрі міста напроти кладовища в'єтнамських мучеників було відкрито '''Музей перемоги при Дьєнб'єнфу''' ({{lang-en|Museum of Dien Bien Phu Victory}}). У ньому виставлені предмети і фотографії, що розповідають про битву при Дьєнб'єнфу та про [[індокитайська війна|Індокитайську війну]].<ref>[http://www.venuevietnam.com/vietnamdestination.php?province_id=8 Vvietnam destination &nbsp;— Dienbienphu]{{ref-en}}</ref>

* [[Дьєнб'єнфу (фільм)|«Дьєнб'єнфу»]] ({{lang-fr|Diên Biên Phu}}; {{lang-vi|Điện Biên Phủ}}) &nbsp;— [[Французький кінематограф|французький]] [[художній фільм]] [[1992 рік у кіно|1992 року]], знятий режисером П'єром Шендерфером за активної участі в'єтнамських кінематографістів і в'єтнамської армії.

* [[Філіпп Бафорд Девідсон|Девідсон Ф. Б.]] [http://militera.lib.ru/h/davidson/index.html Война во Вьетнаме (1946–19751946—1975 гг.)] М.:Изографус, Эксмо, 2002.

* журнал «Солдат удачи», № &nbsp;12 [111], 2003; № &nbsp;1 [112], 2004