'''А́нкерне крі́плення''' — [[гірниче кріплення]] (з 1900), основним елементом якого є металевий, залізобетонний, полімерний чи дерев'яний стерженьстрижень ([[анкер]]), закріплений у [[шпур]]і чи свердловині за допомогою замків або скріплюючихзакріплювальних сумішей. Складовими частинами кріплення є опорні плити, підхвати та міжанкерна огорожа (зазвичай — сталева дротяна сітка). Анкерне кріплення призначене для зміцнення масиву і підвищення стійкості його оголень шляхом скріплення різних за міцністю породних шарів та для протистояння розтягуючимрозтягувальним зусиллям в породах склепіння природного обрушення. [[Тримкість]] одного вклеюваного анкера становить 150–300 к[[Ньютон|Н]]. Основні переваги анкерного кріплення в порівнянні з арочнимарковим кріпленням — механізація підземних робіт та економічність.
Встановлення анкерів гірничого кріплення носитьмає назву «[[Анкерування]]».
