Кагальник: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 38:
Таганрізький й Катеринославський єпископ [[Феодосій Макаревський]] в «Матеріалах для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії» (1880) пише:
{{цитата|''Въ Кагальникъ издавна зимовниками и хуторами сидело нѣсколько запорожцевъ, спокойно занимавшихся рыбнымъ и звѣринымъ промыслами.... Въ 1736 году въ Кагальникѣ поселилось нѣсколько семействъ малороссійскаго народа; около 1750 года число семейнаго малороссійскаго народа въ Кагальникѣ увеличилось. Въ 1750 году Кагальничане имѣли уже у себя походную церковь во имя Покрова Богоматере и при ней іеромонаха Самарскаго монастыря. Въ 1776 году, губернаторъ Чертковъ, ... назвалъ Кагаль-никъ государственною слободою...
Въ октябрѣ 1781 года жители Кагальницкой государственной малороссійской слободы,... начали хлопотать объ устройствѣ въ своей слободѣ постоянной, не-подвижной церкви''}}
{{початок цитати}} «Всі мандрівники з західного краю, всі чумацькі і козацькі ватажки, які йшли на Дон і в '''Кагальник''' за рибою, з одного боку, а разом з усім промисловці і торговці з Курської та Орловської, з Воронізької та Харківської губерній, які вирушали в Крим по сіль, з іншого боку, — всі переїжджали через Дніпро, на правій стороні його, у [[Новий Кодак|Нового Кодака]], а на лівій — у [[Кам'янка (Дніпро)|Кам'янки]]».» {{кінець цитати}}
| |||