Вікіпедія

Олександр Ягеллончик: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
NOSFERATU (обговорення | внесок)
25 001 редагування
Немає опису редагування
повернення нормальної версії
Рядок 1:
{{Otheruses|Олександр}}
{{Державний діяч
| ім'я = АлександерОлександр І
| зображення = [[Файл:Aleksander Jagiellonczyk.jpg|250px]]
| герб = COA_family_pl_Jagiellon.svg
Рядок 13:
| коронація = [[12 грудня]] [[1501]]
 
| титул_2 = [[Великий князь Литовський|Великий князь Литовський, Руський і Жемайтійський]]
| періодпочаток_2 = {{дата|1492|6|7|1}}
| періодкінець_2 = {{дата|1506|8|19|1}}
Рядок 31:
}}
 
'''Александер І ЯгеллончикОлекса́ндр''' ({{lang-la|Alexander}}; {{ДН|5|8|1461}} — {{ДС|19|8|1506}}) — [[великий князь Литовський]] ([[1492]]—[[1506]]), [[король Польщі]], ([[1501]]—[[1506]])<ref name="ЕІУ">Русіна О.В. Олександр // Енциклопедія історії України... 2010. Т. 7. С. 563.</ref>. Представник литовської династії [[Ягеллони|Ягеллонів]]. Народився у [[Краків|Кракові]], [[Королівство Польща|Польща]]. Син польського короля [[Казимир IV Ягеллончик|Казимира ЯгеллонаIV]] та австрійської принцеси [[Єлизавета Габсбург|Єлизавети]]. Молодший брат польського короля [[Ян I Ольбрахт|Яна I]]. Зайняв великокняжий престол після смерті батька ([[1492]]), а королівський — по смерті бездітного брата ([[1501]]). Вів [[Литовсько-московські війни|постійні війни]] з [[Велике князівство Московське|Московією]] за [[Русь]] ([[Московсько-литовська війна (1487—1494)|1487—1494]], [[Московсько-литовська війна (1500—1503)|1500—1503]]), в ході яких втратив [[верховські князівства]], [[Сіверська земля|Сіверщину]] і Гомельщину<ref name="ЕІУ-2">Мицик Ю. А. Іван III Васильович // ''Енциклопедія історії України'', 2005. Т. 3. С. 393. — ISBN 966-00-0610-1.</ref><ref name="ЕІУ"/>. Безуспішно намагався залагодити конфлікт з московитами, одружившись на князівні [[Олена Московська|Олені]], доньці московського князя [[Іван III Васильович|Івана III]] ([[1495]])<ref name="ЕІУ"/>. Втратив частину великокнязівських прерогатив за рахунок посилення ролі [[пани-рада|панів-ради]]<ref name="ЕІУ"/>. Помер у [[Вільно|Вільні]], [[Велике князівство Литовське|Литва]]. Похований у [[Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)|Соборі святих Станіслава і Владислава]].
 
== Імена ==
Рядок 51:
Князівна Олена Іванівна стала злим демоном у польській і литовсько-руській історії, втіленням азіатського підступництва московської політики. Російський історик Я. Лур'є пише: «„Служебница и девка“ Івана III, як іменувала себе Олена Іванівна в листах до батька, виявилася чудовим дипломатом і політиком: перед чоловіком і його родиною вона робила вигляд, що слізно благає батька залишити „безвинний гнів“ і не воювати з Олександром, а через своїх особистих слуг повідомляла в Москву про гоніння на віру, завдаваних від дядька-архієпископа і свекрухи, і радила поставити перед ними твердіші умови.» Після смерті чоловіка Олена Іванівна продає усе своє майно і землі і намагається таємно, як іноземний резидент після успішно виконаного завдання, виїхати в Москву.
 
Король АлександрОлександр Ягеллончик був високоосвіченою людиною, пошановувачем наук і мистецтв. Він оточив себе освіченими і талановитими помічниками: [[Ян Ласький (молодший)|Ян Ласький]] (майбутній знаменитий канцлер і гуманіст), Войцех із Брудзева (учитель [[Миколай Коперник|Миколая Коперника]]), Еразм Теледо (заступник Миколи Гусовського), Якуб з Вільно, вихідці з Берестейщини Іван Сапіга, [[Федор (Федько) Янушкевич]], Лев [[Боговитини|Боговитинович]], Іван Микитинич і ін. Проблема з православ'ям королеви Олени підштовхувала Олександра Ягеллончика до введення унії у Великому Князівстві Литовському. Головною особою в переговорах з Римом став Іван Сапіга, але інтриги Олени Іванівни провалили і цю справу.
 
В [[1500]]–[[1503]] роках брав участь у [[Московсько-литовська війна (1500—1503)|новій війні]]війни з [[Московське царство|Московським царством]] за українські землі. В ході бойових дій війська Александра Ягеллончика зазнали поразки від московської армії в битвах [[Битва над Ведрошею|на р. Ведроші]] та під Мстиславцем. [[1499]] року зміцнив союз [[Велике князівство Литовське|Велике князівство Литовсько-РуськогоЛитви]] з [[Королівство Польське|КоролівствоПольським Польськимкоролівством]] (так звана [[Краківсько-Віленська унія]]).
 
За мирним договором, укладеним у [[1505]] році у Москві, від [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовсько-Руського]]Литви було відібрано Чернігово-Сіверську землю з м. [[Чернігів|Черніговом]], [[Стародуб]]ом і [[Новгород-Сіверський|Новгород-Сіверським]].
 
У [[1505]] році запровадив звіт законів&nbsp;— Радомську конституцію (Nihil Novi), яка обмежувала королівську владу на користь [[магнат]]ів. Значний вплив на політику АлександраОлександра Ягеллончика мали українські магнати на чолі з [[Глинський Михайло Львович|Михайлом Глинським]].
 
Перед смертю був уражений [[параліч]]ем. Помер [[19 серпня]] [[1506]] року та був похований у Вільнюсі<ref>''Papeé F.'' Aleksander Jagiellończyk (1461—1506)…&nbsp;— S. 60.</ref>.
Рядок 66:
; повний:
* {{lang-la|Dei gratia rex Poloniae, nec non terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Siradiae, Lancitiae, Cuyaviae, magnus dux Lithwaniae, Russiae, Prussiaeque, ac Culmensis, Elbingensis et Pomeraniaeque dominus et heres}}<ref>Kętrzyński,Wojciech; Smolka, Stanisław. ''Codex diplomaticus monasterii Tynecensi = Kodeks dyplomatyczny klasztoru Tynieckiego''. Lwów: Ossolinskich, 1875. część 2; p.557; Doc. № CCXCVI. липень 1505 р.</ref><ref name="По">[http://eurulers.altervista.org/poland.html Titles of European hereditary rulers. Poland]</ref>
** Милістю Божою [[король Польщі]], а також господар і спадкоємець земель [[Краківська земля|Кракова]], [[Сандомирське воєводство (до 1795)|Сандомира]], [[Серадзьке воєводство (1339—1793)|Серадзя]], [[Ленчицьке воєводство|Ленчиці]], [[Куявія (польська)|Куявії]]; [[Великий князь Литовський|великий князь Литви]], [[Великий князь Руський|Русі]], [[Королівська Пруссія|Пруссії]], разом із [[Хелмінське воєводство|Хелмном]], [[Ельблонг]]ом, [[Поморське воєводство (1466—1772)|Помор'ям]].
; короткий:
* {{lang-la|Dei gracia Rex Polonie, Magnus Dux Lithuanie, Russie, Prussieque, etc Dominus et heres}}<ref>Rzyszczewski, Leon; Muczkowski, Antoni; Helcel, Antoni Zygmunt; Bartoszewicz, Julian; Boniecki, Michal Józef; Bobowski, Mikolaj. ''Codex diplomaticus Poloniae = Kodex Dyplomatyczny Polski''. Warszawa: S. Strabski, 1847-1887. T. II; pars 2; p. 971; Doc. № DCXXXVI. березень 1504.</ref><ref>Raczynski, Edward. ''Codex diplomaticus Majoris Poloniae''. Poznan, 1840. p. 197.</ref><ref name="По"/>
** Милістю Божою король Польщі, великий князь Литви, [[Великий князь Руський|Русі]] та Пруссії, господар і спадкоємець.
 
== Сім'я ==
{{main|Ягеллони}}
* Батько: [[Казимир IV Ягеллончик]], Королькороль Польщі, Великийвеликий князь Литовський, [[Великий князь Руський]].
* Матір: [[Єлизавета Габсбург]], донька німецького короля [[Альбрехт II|Альбрехта II]]
* Брат: [[Ян I Ольбрахт]], король Польщі.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Олександр_Ягеллончик