Облога Єрусалима (1099): відмінності між версіями

У листопаді 1098 року граф Раймунд Тулузький і підлеглі йому лицарі Провансу висунулися з Антіохії на південний схід до Маарри і 23 листопада взяли в облогу місто. За наказом Раймунда з вирубаного в околицях лісу були побудовані облогові машини, і в тому числі вежа в чотири яруси, з верхнього майданчика якої хрестоносці метали в обложених камені. Гарнізон Маарри завзято пручався, в свою чергу закидаючи табір християн камінням, стрілами і грецьким вогнем. Незабаром до облоги приєдналася норманська армія Боемунда Тарентського  — будучи давнім суперником Раймунда, він не хотів, щоб той взяв Маарру одноосібно,  — і 11 грудня 1098 року Маарра, атакована одразу з двох сторін, впала, після чого хрестоносці розграбували місто і майже поголовно винищили його населення. Після захоплення міста між норманами і провансальцями почалися чвари, які доходили до збройних сутичок.

До кінця року прості воїни почали проявляти невдоволення тим, що похід затягується, і погрожували відправитися до своєї головної мети  — Єрусалиму  — самостійно, не чекаючи, поки приймуть рішення воєначальники. Обурення було настільки велике, що лідери хрестоносців були змушені прислухатися до голосу воїнів, і 13 січня 1099 року продовжити похід на південь, у бік Єрусалиму. Просуваючись узбережжям Середземного моря, армія християн практично не зустрічала опору (постачання провіантом здійснював пізанський флот). Чергова затримка сталася у Тріполі, який був обложений Раймундом Тулузький. Облога тривала більше ніж півроку і була припинена на вимогу більшості війська. Далі, щоб не втрачати часу, хрестоносці обходили стороною Тир, Акру, Кесар і інші добре укріплені міста. Досягнувши Рамли, воєначальники походу знову розійшлися в думках щодо того, як вчинити далі  — напасти на Дамаск або вразити Фатимидів в Каїрі. Однак було прийнято рішення не відступати від наміченої мети і продовжити наступ на Єрусалим.