Подорож на край ночі: відмінності між версіями

Роман «Подорож на край ночі» здійснив переворот у французькій літературі. Вперше за триста років розмовна мова була допущена в художній твір на рівних з мовою літературною. Селін широко використовував у тексті просторічні звороти і [[арго]]тизми, створивши майстерну стилізацію грубої розмовної мови, що відповідала його художньому задуму. Така лексика призвела й до змін синтаксису, оскільки будова французької розмовної фрази значно відрізняється від писемної. Синтаксис розмовної мови Селін передає через [[еліпс (мова)|еліптичні]] конструкції, часто використовує [[три крапки]]. Його «рваний» синтаксис має надзвичайно експресивний характер, він імітує плутану й не завжди логічну розмовну мову. При цьому, для того, щоб відтінити просторіччя, автор вміло поєднує високий і низький стилі, перемежовуючи лайливі вислови персонажів з абстрактними міркуваннями, викладеними простим минулим часом, типовим для писемної мови, іноді навіть вживаючи таку вишукану писемну форму [[кон'юнктив]]а, як ''Subjonctif plus-que-parfait''.