Він просунув північні кордони до Дунаю і приєднав до імперії чотири провінції — [[Реція|Рецію]], [[Норик]], [[Паннонія|Паннонію]] і [[Мезія|Мезію]]. Оскільки ці провінції разом з [[Іллірія|Ілліріею]] були додані до областей його правління, та його вага в уряді імперії значно зросла. Крім того, військові частини були виведені з [[Македонія (римська провінція)|Македонії]], і, таким чином, тільки один легіон, що підкорявся проконсулові Африки, залишався не під його командуванням.
=== Військо ===
Заслугою Августа було створення постійної армії, потребу в якій імперія відчувала давно. Після [[Битва при Акції|битви при Акції]] він розпустив більшу частину величезних армій, сформованих ним і Марком Антонієм. Збройні сили відтепер становили 28 легіонів (число яких після поразки Вара скоротилося до 25), що стали постійними військовими підрозділами і багато з них існували протягом століть. З [[30 до н. е.]] Август установив рекрутський набір із шістнадцятирічного віку, а в [[6]] н. е. — з двадцяти років. Головною фінансовою проблемою, з якою сенат ніколи не зіштовхувався в часи республіки, стало наділення демобілізованих ветеранів земельними наділами і грошовими нагородами. До [[6]] н. е. Август сам купував необхідні землі або сплачував допомогу за свій рахунок. Потім він створив особливу військову скарбницю і всупереч сенатській опозиції установив новий податок із громадян Риму для її наповнення. Допоміжні частини в провінціях, що раніше набиралися нерегулярно, також були реорганізовані і переведені на постійну основу. Були створені також два постійних флоти, що базувалися в [[Равенна|Равенні]] й Мізені. Іншим нововведенням у військах стала реорганізація традиційних загонів охоронців ([[Преторіанці|преторіанських когорт]]) проконсулів у численний і постійний підрозділ з дев'яти когорт (дев'ять тисяч воїнів), розміщених навколо Риму. З ними були тісно зв'язані ще три міські когорти, розташовані в самому [[Рим]]і.
