Ремізов Олексій Михайлович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Wic79 (обговорення | внесок) |
Wic79 (обговорення | внесок) →Творчість: доповнення, джерела, стиль, оформлення~~~~ |
||
Рядок 57:
Перша публікація Олексія Ремізова вийшла в світ у 1902 році. Московська газета «Кур'єр» надрукувала оповідання «Плач дівчини перед заміжжям», під псевдонімом «Н. Молдаванов».
На початку 1905 року він переїхав до Петербурга, де почалася його справжнє літературне життя. На початку 1905 року переїхав до Петербурга, де почалося його справжнє літературне життя. У 1927 році в розширеному вигляді вперше опублікована розповідь «Іверень», [[Щеколдін Федір Іванович|Щеколдін Ф. І.]] є одним з героїв книги спогадів А. М. Ремізова. Перша глава має підзаголовок «Старець», як би дає стильовий камертон для зображення [[Щеколдін Федір Іванович|Щеколдіна]]. Його образ малюється Ремізовим відповідно по каноном давньоруської агіографічної літератури: "[[Щеколдін Федір Іванович|Федір Іванович Щеколдін]] кореня костромського і мова його округла."
На початку 1905 року він переїхав до Петербурга, де почалася його справжнє літературне життя. З 1921 року він перебував в еміграції: спочатку в Берліні, потім у Парижі. Про те, що Олексій Ремізов був ще й талановитим художником, знають не всі. Він малював завжди, на будь-якому клаптику паперу. Кожне свій лист або крихітну записку він неодмінно супроводжував якимось малюнком. У 1933 році в Празі експонувалася виставка його малюнків.▼
▲
Роботами Ремізова-художника захоплювалися [[Марк Шагал]], [[Кандинський Василь Васильович|Василь Кандинський]], [[Пабло Пікассо]]. У роки війни Олексій Ремізов вів «графічний щоденник», в якому відображав сни, портрети сучасників і події, що схвилювали його.
| |||