Відмінності між версіями «Гамкало Іван Дмитрович»

нема опису редагування
{{Othernames|Гамкало}}
{{музикант|Зображення=}}
{{музикант|Зображення=}}'''Іван-Ярослав Дмитрович Гамкало''' ({{н}} {{ДН|1|5|1939}}) — український [[диригент]], [[педагог]], [[музикознавець]], музично-громадський діяч. [[Народний артист України]] (1982), [[професор]] (1991), член-кореспондент [[Національна академія мистецтв України|Національної академії мистецтв України]] (2001), член [[Європейська академія музичного театру|Європейської академії музичного театру]].
 
== Біографія ==
 
Народився в селі [[Городище (Жидачівський район)|Городище Королівське]] на Львівщині. У 1963 закінчив Львівську консерваторію у класі [[Микола Колесса|Миколи Колеси]]. У 1957-63 роках працював у [[Львівська опера|Львівському оперному театрі]], в 1963-65 зав. муз. частиною та диригент у Дрогобицькому музично-драматичному театрі, в 1965-67 диригент-стажист [[Київська опера|Київського оперного театру]] (керівник [[Костянтин Симеонов|К. Симеонов]]). У 1968–19701968—1970 роках головний диригент у [[Донецька філармонія|Донецькій філармонії]], з 1970 — в [[Київська опера|Київському оперному театрі]]. 1963-65 — викладач Дрогобицького педагогічного інституту й музичного училища, 1977–19811977—1981 та з 2000 [[Київська консерваторія|Київській консерваторії]], 1981–20001981—2000 — інституту культури. Генеральний директор — художній керівник [[Національного симфонічного оркестру]] (1997–19991997—1999).
 
Для виконавської манери Гамкала характерні академізм, прояви традицій чеської школи, зокрема увага до найтонших деталей виконуваних творів, обумовлені впливом М.Колесси, і водночас масштабність прищеплена диригентові К.Симеоновим.
Іван Гамкало провадить активну концертну діяльність. Виконує різноплановий репертуар, включає в програми невідомі й маловідомі композиції. Гастролював як оперний і симфонічний диригент у містах України, у Росії, Молдові, Словаччині, Румунії, Німеччині, Швейцарії, Франції, Іспанії, Данії, Нідерландах, Канаді. Записав у фонд Українського радіо опери «Утоплена» і «Ноктюрн» М.Лисенка, «На русалчин Великдень» М.Леонтовича, , кантату «Заповіт» С.Людкевича, уривки з опер «Облога Дубно» П.Сокальського, «Катерина» М.Аркаса, «Наталка Полтавка» М.Лисенка, «Вечорниці» П.Ніщинського, «Давидові Псалми» М.Кузана тощо. Під керівництвом Гамкала записано музику до телефільму «Спокута» (за оперою «Наймичка» М.Вериківського, 1986, «Укртелефільм») та кінофільму «Запорожець за Дунаєм» (за однойменною оперою С.Гулака-Артемовського, 2006, Національна кіностудія ім. О.Довженка).
 
Також Іван Гамкало провадить велику музично-громадську й науково-організаційну роботу. Від 1960 — член Хорового товариства (тепер Всеукраїнська музична спілка), з 1962 — Українського театрального товариства (тепер Національна спілка театральних діячів України), з 2007 член Національної спілки композиторів України, з 1992 — член засновник і член Правління (до 2005) Європейської академії музичного театру (зараз і Відні), з 1993 член правління, з 1997 Президент з 2008 почесний Президент товариства «Україна — Вірменія», з 1996 — голова наглядової ради Національної філармонії, з 2000 — член Ради товариства «Україна — світ», 2001–20052001—2005 та з 2008 — член Комітету з Шевченківських премій, з 2002 — бюро відділень музичного мистецтва Академії мистецтв України, з 2003 — Президії правління «Шевченківського фонду — XXI століття». Науковий консультант УРЕ, УРЕС, енциклопедичного довідника «Митці України», «Мистецтво України», ЕСУ, меморіального альманаху «Видатні діячі минулих століть» (К., 2001).
 
Іван Гамкало активний популяризатор надбань національної та світової музичної культури в пресі, на телебаченні та радіо (Україна, Канада, Франція, Нідерланди, Німеччина, Австрія, Росія). Опублікував низку праць з питань історії музичного виконавства в Україні й за кордоном (Росія, Німеччина).
 
== Дискографія ==
* опера «На русалчин Великдень» ''М.Леонтовича'' «Мелодія». С10 — 17737-38, 1980;
* ''CD'': мультимедійний CD — «Перлини української культури», (автор вступної статі та співупорядник розділу присвяченому музичному мистецтву. — К., 2002);
* мультимедійний CD «Митці України — Тарасові Шевченку» (упорядник та автор вступної статі розділу «Шевченко в музиці». — К., 2004).
 
== Літературні твори ==
* «Проценко: Життєпис, спогади». — К.,1990 (у співавторстві); «Обрії Київської опери» // Сузір'я — К.,1982 — випуск 16;
* «Удивительный, вдохновенный художник» // В.Тольба. Статьи, воспоминания. — К., 1986;
* «Це Україна» Книжка-альбом. — К.,1995;
* «Natürlich haben wir auch gemeinsame Probleme». // Musiktheatr — Management III. Musiktheatr und Recht. Видання Європейської академії музичного театру та Байройтського університету. Турнау, 1995;
* «Симфонічне виконавство в Україні» // Мистецькі обрії. — К., 1999; "До проблем музичного джерелознавства. Стан української біо-бібліографії.
* Там само, 2002; «Незаменимых у нас нет» // Тема Судьбы. Дирижёр Константин Симеонов. С.-Пб, 2002;
* «Подвижник мистецтва і науки» // М.Антонович. Між двома війнами. Спогади. (у 2-х частинах), К., 2003;
* [[Кураш Орест Іванович|Орест Кураш]] зблизька // Дзвін. - — 2014. - —  11-12. - — С. 111-116111—116.
 
== Література ==
* М.Гордійчук. «Дві зустрічі» — «На музичних дорогах». К.,1973;
* Д.Ромаданова. «Партитура, режиссёр, исполнитель» — «Театр» (Москва). 1974. № 7;
* В.Клименко. «Успех в Бухаресте» — «Советская культура» М., 28.06.1977;
* E.Dragea. «Un mare success» — «Faclia» Бухарест. 1977;
* Ю.Корев. «Старые друзья» — «Советская музыка» М., № 11, 1979;
* «R.D. Kovantchina. Les derniers jours de la sainte Rusie» — «La Montagne» Клермон-Феран, Франція, 17.11.1990;
* W.Wild. «Klangbilder aus dem alten Russland» — «Schwäbishe Zeitung» Фрідріхсгафен, Німеччина, 18.01.1991;
* A.Lompech. «Les veux fermes» — «Le Monde» Париж, Франція, 31.01.1991; J.Briggs. «Kiev» — «Opera news» Нью-Йорк, USA, № 5, 1992;
* В.Луців. «Маестро Іван Гамкало» — «Українська думка» Лондон, Англія, 11.05.1995;
* T.Baltensweiler. «Musikalisches Gelingen» — «Neue Zürcher Zeitung» Цюрих, Швейцарія, 08.08.1994;
* Л.Калинець. «Іван Гамкало» — «Місто над ставом». Львів, 1997;
* Л.Цегельська. «Заслужений мистець» — «Свобода». Нью-Йорк 20.03.1997;
 
{{Вікіфікувати|дата=листопад 2013}}
== Посилання ==
* [http://who-is-who.com.ua/bookmaket/lvov/5/54.html Сторінка на сайті «Хто є хто»]
 
* [http://www.opera.com.ua/Tvorchij%20sklad/Xyd%20ker/xk%206.html Сторінка на сайті Національної опери України]
 
{{Бібліоінформація|TYP=p|колір={{колір|Україна}}}}
[[Категорія:Народились 1 травня]]
[[Категорія:Українські диригенти]]
[[Категорія:Випускники Львівської консерваторії]]
[[Категорія:Народились 1939]]
[[Категорія:Народні артисти України]]
[[Категорія:Члени НСТДУ]]
[[Категорія:Члени Національної спілки композиторів України]]
[[Категорія:Уродженці Жидачівського району]]
25 204

редагування