Вікіпедія

Розпад СРСР: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено джерел: 5; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
Рядок 108:
16 січня [[Верховна Рада Литовської РСР]] видала Постанову «Про опитування жителів Литовської Республіки» (уточнивши його потім постановою від 18 січня 1991 року), згідно з якою в Литві мало пройти всенародне опитування з питання [[Незалежність|незалежності]] республіки, вже проголошеної 11 березня минулого року. Це було розцінено [[Президент СРСР|Президентом СРСР]] як намір блокувати виконання в республіці рішень про проведення всесоюзного референдуму щодо збереження СРСР. Він назвав це опитування і спроби оголосити його «плебісцитом про майбутнє Литовської держави»&nbsp;— юридично недійсними<ref>Указ Президента СССР от 5 февраля 1991 года № УП-1425 «О решениях Верховного Совета Литовской ССР от 16 и 18 января 1991 года о проведении опроса жителей республики» // Ведомости СНД и ВС СССР.&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;7.&nbsp;— ст. 181.</ref>. Участь у [[Всесоюзний референдум про збереження СРСР|всесоюзному референдумі]] було блоковано місцевою владою і відбулося тільки на виборчих дільницях, організованих в обмеженій кількості в будівлях, [[Січневі події у Вільнюсі|контрольованих до того моменту силовими органами Центру]].
 
9 лютого було проведене всенародне опитування (або ж «виборча консультація») з питання незалежності Литви. У ньому взяло участь 84&nbsp;% виборців, 90,4&nbsp;% з них висловилися за незалежну демократичну [[Литва| Литовську Республіку]]. На цій підставі 12 лютого [[Ісландія]] визнала факт декларованої раніше незалежності Литви.<ref name="islandnez">{{cite web|author=Ken Polsson|date=2007-2010|url=http://www.islandnet.com/~kpolsson/worldhis/wor1991.htm|title=Chronology of World History January — February 1991|publisher=|accessdate=2011-01-24|lang=en|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/616XEuVTx?url=http://www.islandnet.com/~kpolsson/worldhis/wor1991.htm|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>.
 
11 березня 1991 [[Комуністична партія Литви]] утворила Комітет національного порятунку Литви, на вулицях було введено армійське патрулювання. Однак реакція світової громадськості і посилення впливу демократичних сил в Росії унеможливили подальші силові дії.
Рядок 142:
У ніч з 1 на 2 вересня члени організації «[[Кайтселійт]]» встановили прикордонні стовпи і шлагбаум на території [[Ленінградська область|Ленінградської]] і [[Псковська область|Псковської областей]] РРФСР, де проходила радянсько-естонська межа, закріплена [[Тартуський мирний договір|Тартуським мирним договором]] у 1920 році.<ref>{{cite news | title= "Кайтселийт" едва не сорвал российско-эстонские переговоры|publisher=Журнал "Коммерсантъ Власть"| url=http://www.kommersant.ru/doc/266498| date= 03.09.1990| lang=ru}}</ref>
[[Файл:Registration card for Estonian citizenship from 1989.JPG|thumb|290пкс|Реєстраційна картка про громадянство Естонії з 1989 року]]
12 січня [[1991]] року в ході візиту в [[Таллінн]] Голови [[Верховна Рада РФ|Верховної Ради РРФСР]] Бориса Єльцина між ним і Головою [[Верховна Рада Естонської РСР|Верховної Ради Естонської Республіки]] [[Арнольд Рюйтель|Арнольдом Рюйтелем]] було підписано «Договір про основи міждержавних відносин РРФСР з Естонською Республікою», в якому обидві сторони визнали одна одну суверенними державами і суб'єктами міжнародного права.<ref>[{{Cite web |url=http://www.nasledie.ru/politvne/18_29/article.php?art=15 |title=Договор об основах межгосударственных отношений Российской Советской Федеративной Социалистической Республики и Эстонской Республики (Москва, 12 января 1991 года)] |accessdate=12 липень 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110809203339/http://www.nasledie.ru/politvne/18_29/article.php?art=15 |archivedate=9 серпень 2011 |deadurl=yes }}</ref>.
 
3 березня відбувся референдум з питання незалежності Естонської Республіки, в якому взяли участь лише ''правонаступні громадяни Естонської Республіки'' (переважно естонці за національністю), а також особи, які отримали так звані «зелені картки» [[Конгрес Естонії|Конгресу Естонії]] (умовою отримання картки була усна заява про підтримку незалежності Естонської Республіки. Було видано близько 25 000 карток, їх власникам згодом було надано громадянство Естонії). 78&nbsp;% тих, хто проголосував підтримали ідею національної незалежності від СРСР.<ref>{{cite web
Рядок 226:
6 серпня 1990 року голова Верховної Ради РРФСР [[Єльцин Борис Миколайович|Борис Єльцин]] зробив в [[Уфа|Уфі]] заяву: ''«беріть стільки суверенітету, скільки зможете проковтнути»''<ref>Известия, 8 августа 1990</ref>.
 
З серпня по жовтень 1990 року відбувається «парад суверенітетів» автономних республік і автономних областей [[РРФСР]]. Більшість автономних республік проголошують себе радянськими соціалістичними республіками в складі Росії. Зокрема 20 липня Верховна Рада Північно-Осетинської АРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет [[Північно-Осетинська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Північно-Осетинської АРСР]]. Слідом за цим 9 серпня була прийнята Декларація про державний суверенітет [[Карельська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Карельської АРСР]], 29 серпня&nbsp;— [[Комі Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Комі РСР]], 20 вересня&nbsp;— [[Удмуртська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Удмуртської Республіки]], 27 вересня&nbsp;— [[Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Якутської-Саха РСР]], 11 жовтня&nbsp;— [[Башкирська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Башкирської РСР-Башкортостану]], 18 жовтня&nbsp;— [[Калмицька Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Калмицької РСР]], 22 жовтня&nbsp;— [[Марійська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Марійської РСР]], 24 жовтня&nbsp;— [[Чуваська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Чуваської РСР]], 25 жовтня&nbsp;— Горно-Алтайської АРСР.<ref>{{cite news | title="Декларация о государственном суверенитете Горно-Алтайской автономной советской социалистической республики" (принята Решением Горно-Алтайского областного Совета народных депутатов от 25.10.1990) | publisher=Региональное законодательство Республики Алтай| url=http://altai.regionz.ru/index.php?ds=1326828| lang=ru| accessdate=14.07.2016| archiveurl=https://web.archive.org/web/20140818094111/http://altai.regionz.ru/index.php?ds=1326828| archivedate=18.08.2014| deadurl=yes}}</ref>
 
=== Спроба відділення Татарстану ===
Рядок 309:
19 серпня 1991 група політиків з оточення Горбачова оголосила про створення [[ГКЧП|Державного комітету з надзвичайного стану]] (ДКНС). Вони зажадали від президента, який знаходився на відпочинку в Криму, введення в країні надзвичайного стану або тимчасової передачі влади віце-президенту [[Янаєв Геннадій Іванович|Геннадію Янаєву]]. Тільки дві союзні республіки&nbsp;— [[Азербайджанська РСР|Азербайджанська]] і [[Білоруська РСР]] підтримали ДКНС<ref name="republics" /><ref name="Rep_coup1991">[http://old.russ.ru/antolog/1991/vasil2.htm ''Ольга Васильева''. «Республики во время путча»] // В сборнике «Путч. Хроника тревожных дней».&nbsp;— Издательство «Прогресс», 1991.</ref>, інші республіки&nbsp;— Латвійська, Литовська, Молдавська і Естонська РСР відкинули акти ГКЧП.<ref name="republics">[http://www.kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=587 ''Игорь Ъ-Бунин''. Союзные республики: путч как индикатор химического состава] // [[Коммерсантъ]], №&nbsp;34 от 26 августа 1991.</ref>
[[Файл:Boris Yeltsin 19 August 1991-1.jpg|раворуч|269пкс|thumb|Президент Росії Борис Єльцин виступає на танку перед протестуючими]]
Після оголошення про створення ДКНС та ізоляції Горбачова [[Форос|в Криму]], Єльцин очолив протидію ДКНС і перетворив [[Білий дім (Москва)|Будинок Рад Росії]] в центр опору. Уже в перший день подій Єльцин, виступаючи [[Т-72|з танка]] перед Білим домом, назвав дії ДКНС [[Державний переворот | державним переворотом]], згодом оприлюднив низку указів про невизнання дій ДКНС.<ref>[{{Cite web |url=http://document.kremlin.ru/doc.asp?ID=090028 |title=Указ Президента РСФСР от 23.08.1991 №&nbsp; 79 «О приостановлении деятельности Коммунистической партии РСФСР»] |accessdate=16.07.2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130729190737/http://document.kremlin.ru/doc.asp?ID=090028 |archivedate=29.07.2013 |deadurl=yes }}</ref> [[23 серпня]] Єльцин підписав указ про призупинення діяльності КП РРФСР а 6 листопада&nbsp;— про припинення діяльності [[КПРС]].
 
Поразка і саморозпуск ДКНС фактично привів до краху центральної влади СРСР, перепідпорядкування владних структур республіканським лідерам і прискоренню розпаду Союзу. Протягом місяця після путчу оголосили про незалежність одна за одною органи влади майже всіх союзних республік. Деякі з них для надання легітимності цих рішень провели референдуми про незалежність.
Рядок 408:
|align="center" data-sort-value="910909"|{{comment|31 серпня 1991|Республіка Таджикистан}}
|align="center" data-sort-value="900824"|24 серпня 1990
|align="center" data-sort-value="910909"|9 вересня 1991<ref>[http://{{Cite web.archive.org/web/20150409005204/ |url=http://konun.tmweb.ru/R/2285.htm |title=ПОСТАНОВЛЕНИЕ ВЕРХОВНОГО СОВЕТА РЕСПУБЛИКИ ТАДЖИКИСТАН О ПРОВОЗГЛАШЕНИИ ГОСУДАРСТВЕННОЙ НЕЗАВИСИМОСТИ РЕСПУБЛИКИ ТАДЖИКИСТАН] |accessdate=9 квітень 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150409005204/http://konun.tmweb.ru/R/2285.htm |archivedate=9 квітень 2015 |deadurl=no }}</ref>
|align="center" data-sort-value="911226"|26 грудня 1991<ref name="end" />
|-
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Розпад_СРСР