Гамбург: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
уточнення
Рядок 58:
В основі посилення Гамбурга лежали дві причини: по-перше, [[релігійна війна|релігійні війни]] в другій половині XVI століття спонукали багатьох голландських купців емігрувати в регіон Нижньої Ельби, в результаті чого Гамбург став центром вже налагодженої міжнародної торгівлі; по-друге, місто було настільки надійно укріплене в 1616-25 роках, що бізнес в місті розвивався без проблем навіть під час найгірших криз [[Тридцятилітня війна|Тридцятилітньої війни (1618-48)]]. До кінця XVII століття Гамбург з населенням 70 000 осіб став другим найбільшим містом Німеччини після [[Кельн]]а.
 
Договір Готторпа, укладений з датчанами 27 травня 1768 року, звільнив Гамбург від теоретичного підпорядкування [[король Данії|королю Данії]] та таким чином проклав шлях до визнання його [[Імперське Вільне місто|імперським містом]] 1770 року. Крім того, згідно договоруз договором до Гамбургу відійшли острови від Ведделя до Фінкенвердера, які лежали між містом і лівим берегом Ельби, і які через сторіччя стануть місцем нових доків. Гамбург, однак, не надто довго користувався своїми новими привілеями: [[наполеонівські війни]] скинули старий порядок в Німеччині, а 1810 року маленька держава була приєднана до [[Перша Французька імперія|Французької імперії Наполеона]].
 
Після падіння Наполеона (1814-15) Гамбург з 1819 року став державою-членом [[Німецький союз|Німецького союзу]] з назвою «Вільне і Ганзейське місто Гамбург». Процвітання швидко відновилося, оскільки торгова експансія Гамбурга була поширена на недавно відкриті території в [[Африка|Африці]], [[Азія|Азії]], [[Північна Америка|Північної]] та [[Південна Америка|Південної Америці]]. Навіть велика пожежа в травні 1842 року, яка спустошила чверть міста, не перервала швидкого зростання. Внаслідок реконструкції вхід суден в гавань став доступним в будь-який час доби і не залежить більше від [[приплив]]ів і відливів у гирлі Ельби.