'''Князі́вство Феодо́ро''' ({{lang-el|Θεοδόρο}}, також '''Го́тія''': {{lang-el|Γοτθία}}) — у XIV—XV століттях [[готи|готська]] [[монархія|монархічна]] держава в середньовічномуукраїнському [[Крим]]у. Розташовувалася на південному заході [[Кримський півострів|Кримського півострова]]{{sfn|Жарких|2013|p=284}}. Площа території — близько 3 тис. км². Кількість населення — близько 150—200 тис. осіб. Мови — кримськоготська, грецька, кипчацька<ref>[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]. Географія Криму: навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — с. 42.</ref>. До 2-ї половини XIV ст. терени князівства перебували у складі [[Золота Орда|Золотої Орди]]{{sfn|Жарких|2013|p=284}}. Очолювалася [[готські князі|готським князем]], що мав столицю у Феодоро (сучаний [[Мангуп]]){{sfn|Жарких|2013|p=284}}. Точне походження правлячої династії невідоме{{sfn|Жарких|2013|p=284}}. Була останнім притулком [[кримські готи|кримських готів]]. За першоджерелами відома з [[1411]] року, які згадують про володаря Олексія{{sfn|Жарких|2013|p=284}}. До найбільших міст і замків входили Феодоро, [[Інкерман|Каламіта]], [[Фуна (фортеця)|Фуна]], [[Поляна (Бахчисарайський район)|Сандик-Кая]]{{sfn|Жарких|2013|p=284}}. Панівною релігією було [[Візантія|візантійське]] [[православ'я]]{{sfn|Жарких|2013|p=284}}; столиця князівства була центром [[Готська митрополія|Готської митрополії]]{{sfn|Жарких|2013|p=284}}. Офіційною мовою княжого двору та Цервки була [[грецька мова|грецька]]. Мешканцями князівства були [[готи]], [[греки]], [[алани]], [[черкеси]], [[татари]], [[караїми]]{{sfn|Жарких|2013|p=284}}. Підтримувала союзницькі відносини із [[Візантійська імперія|Візантійською]] та [[Трапезундська імперія|Трапезундською імперією]], [[Золота Орда|Золотою Ордою]] і [[Кримське ханство|Кримським ханством]]{{sfn|Жарких|2013|p=284}}. Ворогувала із [[Генуезькі колонії у Північному Причорномор'ї|генуезцями]] [[Феодосія|Кафи]], вела з ними війни [[1422]]—[[1423]] та [[1433]]—[[1441]] років за володіння [[Південне узбережжя Криму|південним узбережжям Криму]] та [[Чорне море|чорноморську]] торгівлю{{sfn|Жарких|2013|p=284}}. Після [[падіння Константинополя]] ([[1453]]) і Трапезунда ([[1461]]) опинилося перед загрозою [[Османська імперія|Османського]] поневолення. Контактувала із [[Молдавське князівство|Молдавією]] та [[Велике князівство Московське|Московією]]{{sfn|Жарких|2013|p=284}}. Завойована османськими турками в [[1475]] році, включена до складу [[Кафинський еялет|Кафинського санджака]]. Останній князь Олександр потрапив у полон і був страчений у [[Стамбул]]і.
