Битва при Алкасер-Кібірі (1578): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м шаблон
Немає опису редагування
Рядок 5:
== Передумови ==
 
Відразу після скасування регестварегенства в Португалії та початку повноцінного правління короля Себастьяна, головною думкою останнього було розширення володінь португальської корони де тільки можливо. При цьому він порівнював себе із своїми попередниками та мріяв перевершити славу найуспішніших португальських королів. Тому в плануванні походу важливу роль грала також жага слави та подвигів Себастьяна.
 
Спочатку у 1571 році король Португалії збирався організувати похід в Індію та особисто очолити його. Проте його зміг відмовити від цього авантюрного заходу кардинал [[Король-Кардинал Енріке I|Енріке]]. Тоді Себастьян звернув увагу на Північну Африку. Мета військового походу була грандіозною, хоча й не зовсім чітко визначеною: розширити кордони Португалії, заснувати велику імперію у в Африці, перемогами католицької зброї протистояти успіхам лютеран та кальвіністів у Європі.
Рядок 37:
== Битва ==
 
Вранці 4 серпня 1578 року розпочалася битва при Елькасер-Кебірі. Військо португальців вишикувалося у шеренгу, а мусульмани побудували свої ряди напівмісяцем. До того ж Мулай Абд-ель-Малік мав кращі гармати, які із самого початку завдали значних втрат християнам. В перші хвилини бою строї обох військ ще трималися. Битва все більш переростала у рукопашну сутичку. В цей час загинув султан Феса Мулай Абд-ель-Малік (по деяким відомостям він був отруєний перед початком бою). Португальці вирішили, що перемога близька й продовжили натиск. Керівництво мусульманським військом взяв на себе брат Абд-ель-Маліка Ахмад. Він наказав кінноті вдарити з флагівфлангів. МароканціМарокканці атакували ар'єргард християнського війська, де стояла португальська та іспанська кіннота та нанесли її значний удар, посіявши паніку. З цього моменту мусульмани перехопили ініціативу й почали розгром основних військових сил короля Себастьяна. Той ще міг врятуватися, але на вмовляння підлеглих відповів відмовою. ОстанєОстаннє його бачили, колі він кинувся на загонзагін маврів. Незабаром майже усе португальське військо було знищено.
 
Втрати християн склали&nbsp;— 6000 загиблих, близько 17000 полонених, втрати маврів&nbsp;— 8000. Серед полонених християн було багато знатних персон&nbsp;— граф Жуан де Барселуш, [[Антоніо I|пріору Крату Антоніу]] та багато інших<ref>Olivera Marques A.H. Historia de Portugal. Lisboa, 1976. V.1. P.422</ref>. За них в подальшому були сплачені значні викупи: за кожного&nbsp;— 5000 крузаду, або всього 400 тисяч крузаду, що склало 1,5 тони золота.
Рядок 43:
== Наслідки ==
 
Смерть короля Себастьяна I спричинила у Португалії династійну кризу, внаслідок якої королем Португалії став Філіп II, король Іспанії, об'єднавшийєднавши таким чином всі країни піренейського півострова.
 
Було завдано значного удару по військовій та економічній потузі Португалії, що спричинило не тільки економічну кризу, а й зменшило бажання португальців розширювати свої кордони (щоправда лише на деякій час).