Стародавній Єгипет: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Правопис
Рядок 231:
Богам поклонялися в культових [[Храми Стародавнього Єгипту|храмах]], що перебували у віданні жерців, як проповідували від царського імені. У центрі храму стояла культова статуя в раці. Храми не були місцями громадських богослужінь або зборів і лише на свята й урочистості раку зі статуєю божества виносили назовні для загального поклоніння. Зазвичай божі володіння були відрізані від зовнішнього світу й були доступні лише для чиновників храму. Прості громадяни могли поклонятися приватним статуям у своїх будинках, а від сил Хаосу захищали амулети<ref>Джеймс (2005) стор 117</ref>. Після Нового царства роль фараона як духовного посередника відійшла на другий план, а релігійні звичаї змістилися в бік прямого поклоніння богам. У підсумку жерці розробили систему [[оракул]]ів, які повідомляли волю богів безпосередньо людям<ref name="Shaw313">Шоу (2002) стор. 313</ref>.
 
Єгиптяни вірили, що кожна людська істота складається з фізичних і духовних частин або ''аспектів''. На додаток до фізичного тіла (''[[Хат (міфологія)|хат]]'') кожна людина мала ''šwt'' (тінь), ''[[Ба (душа)|ба]]'' (особистість або душа), ''[[Ка (душа)|ка']]'' (життєва сила) та ''ім'я''<ref>Аллен (2000) стор 79, 94-95</ref>. Серце, а не мозок, вважалося вмістилищем думок і емоцій. Після смерті духовні аспекти відділялися від тіла і могли рухатися за бажанням, але вони вимагали фізичних останків (або їх заміну, наприклад, статую) як постійне житло. Кінцевою метою покійного було об'єднати свої ''ка'' та ''ба'' й стати одним з «блаженних мертвих», що живуть як ''akh'', або «effective on». Для того, щоб це сталося, покійному потрібно було успішно пройти замогильний суд, на якому серце мало важити менше, ніж «[[Маат|перо істини]], або однаково з ним». У цьому випадку покійний вважався гідним і міг продовжити своє існування на землі в духовній формі<ref>Вассерман ''і співавт. '' (1994) с. 150-53</ref>.
 
=== Поховальні звичаї ===