Японсько-українські системи транскрипції та транслітерації: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
прибрав неточності + посилання
Рядок 3:
'''Японсько-українська практична транскрипція''' — запис [[українська абетка|українськими літерами]] фонем або знаків письма [[японська|японської мови]]. Поділяється на [[Транскрипція (лінгвістика)|транскрипцію]] (передачу звуків) та [[транслітерація|транслітерацію]] (передачу знаків письма).
 
Відомі японсько-українські системи транскрипції та транслітерації: ДіброваДіброви-ОдицяОдинця (1944), Федоришина (1994), Бондаренка (19971999)<ref>Бондаренко таІ. удосконаленаТранскрипція 2014)японської лексики літерами українського алфавіту... 1999. С. 77-88; Івахненко М., ІвахненкаШпігунов А. Транскрипція та Шпігуноватранслітерація (2007)японських назв засобами української мови... 2008. С.14-18.</ref>, Накадзави (2009), РубельРубеля (2009)<ref>Рубель В. Транскрибування японських слів засобами української мови... 2009. С. 151-156.</ref> та Коваленка (2012)<ref>Коваленко О. Система японсько-української практичної транскрипції... 2012. С. 197-215.</ref>, а також ухвала методичного семінару викладачів-японістів Інституту філології Київського університету Шевченка (2011)<ref name="КК">Комарницька, Комісаренко 2012:114-116.</ref>.
 
== Історія ==