Теракт у вірменському парламенті: відмінності між версіями

Наступного ранку нападники здалися й після тривалого судового процесу в 2003 році отримали вироки [[довічне ув'язнення|довічного ув’язненняув'язнення]]. На суді їхній керівник, колишній журналіст [[Наїрі Унанян]] твердив, що вбивством прем’єрпрем'єр-міністра Вазґена Сарґсяна він хотів «відновити конституційний порядок» і посилити позиції тодішнього президента [[Роберт Кочарян|Роберта Кочаряна]].

Протягом кількох років слідства й судового процесу так і залишилася без відповіді низка питань, які цікавили суспільство: як нападники дістали акредитацію як журналісти державного телебачення, як пронесли стільки зброї в парламентську будівлю, чи не стояла за нападниками ще якась сила.

Після трагедії вся країна об’єдналасяоб'єдналася навколо Кочаряна, а той протягом кількох років демонтував, іще до кінця не посталі демократичні інституції в своїй країні. Парламент перестав бути самостійним джерелом політичної влади, провідну вірменську незалежну телекомпанію закрили, а політичні партії були послаблені до практичної втрати впливу.

Іще одним наслідком тих подій став зрив процесу мирного врегулювання зіз сусіднім Азербайджаном через [[Нагірний Карабах]]. Тоді, як виглядало, все йшло до того, що вже через кілька тижнів сторони могли досягти якоїсь домовленості.