|
[[Файл:Coffee Bean Structure.svg|thumb|200px|left|Структура кавового зернятка: 1 — центральна боріздка; 2 — [[ендосперм]]; 3 — [[епідерміс]] (срібляста плівка); 4 — [[ендокарп]]; 5 — пектиновий шар; 6 — [[мезокарп]] (плодова м'якоть); 7 — [[екзокарп]]]]
В [[Київ|Києві]] з кавою познайомилися не пізніше жовтня [[16781679]] року, коли до міста для будівництва фортечних укріплень прибули шотландські військові на чолі з [[Патрік Гордон|Патріком Гордоном]], відомим своєю пристрастю до цього напою. Каву подавали на вечірках-асамблеях, які влаштовував Гордон. Щоправда, гіркий смак кави не сприяв її популярності серед киян. А стараннями митрополита [[Гедеон (Святополк-Четвертинський)|Гедеона Святополка]] Гордона наприкінці [[1683]] рокуневдовзі перевели з Києва<ref>Цалик С. Кофейные тайны Киева. Журнал «Чистая прибыль», декабрь 2008</ref><ref>{{Cite web|url=https://bigkiev.com.ua/kogda-kiev-otkazyval-sebe-v-kofe/|title=Цалик С. Когда Киев отказывал себе в кофе|website=Большой Киев. 2016-11-25}}</ref>. За [[Карловицький конгрес|Карловицьким миром]] [[1699]] року Османська імперія відмовилася від Поділля, і в Каменці на той час кав'ярнь же не залишилося.
Водночас,З часом каву все охочіше вживала козацька старшина. Вважають, що любителем цього напою був [[Іван Мазепа]]. У [[Батурин]]і зберігається металева філіжанка, що, як вважають, належала цьому гетьману. Каву згадують у своїх щоденниках і [[Пилип Орлик]] (він називає напій «каффа»), і генеральний підскарбій [[Маркевич Андрій Маркович|Андрій Маркович]] (він віддає перевагу назві «кагве»). Останній залишив такий опис старшинського бенкету: «На столі в час бенкету не знати, чого було більше — свого чи чужостороннього. Домашнє господарство доставляло м'ясо, ковбаси, гусей, качок і всяку дробину, сир, сметану, рибу, дичину, сушені яблука, дулі та сливки, повидло, горіхи приливані й смажені, варення всяке й напої. Все те приготовляли вдома. Але не менше смаковинок привозили купці з різних сторін: цукор у головах, цукор льодовий, помаранчову шкірку, цитрини, мигдаль, родзинки, імбир, гвоздику, чай, каву, кав'яр, лососі, осетрину, сьомгу й усяку іншу рибу, вина, чужосторонні горілки та наливки».<ref>[http://litopys.org.ua/krypcult/krcult10.htm]</ref>
Саме під час свого «українського походу» до кави призвичаївся й шведський король [[Карл XII]]. Можливо, нею її союзника під [[Полтава|Полтавою]] пригощав все той же Мазепа. Хоча за іншою версією це сталося вже в [[Бендери|Бендерах]], де король опинився разом із гетьманом та його соратниками. В будь-якому разі, після повернення на батьківщину саме Карл XII зробив каву популярною серед своїх співвітчизників<ref>[https://www.aa.com.tr/en/europe/swedish-king-commemorated-a-la-turk/986707]</ref>.
До середини XVIII сторіччя [[кавник]]и стають звичними у списках приватних речей української старшини та офіцерів, і не лише вищих. З того часу до нас дійшла й кумедна назва «[[лембиклембік]]». Слово це походить від арабського «[[аламбік]]» — [[перегінний куб]], але в Україні так іменували, спочатку іронічно, а потім і цілком звично, і казанки, і кавники. А кавові зерна згодом навіть включили до «пакету» матеріального утримання київських посадовців — так званої [[акциденція|акциденції]]. Кавовий «пайок», скажімо, отримував перший головний архітектор Києва [[Андрій Меленський]]<ref>{{Cite web|url=https://www.obozrevatel.com/society/vid-bogdana-do-bernarda-chomu-ukrainska-kava-ne-lishe-lvivska.htm|title=Олексій Мустафін. Від Богдана до Бернарда. Чому українська кава - не лише львівська?|website=Obozrevatel.ua. 2018-11-21}}</ref>.
=== Юрий Кульчицькій і історія кави ===
|
