Вікіпедія

Бєльовська фортеця: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Uawikibot1 (обговорення | внесок)
Боти
124 500 редагувань
вікіфікація
Рядок 18:
Під захистом фортеці поселилися купці і ремісники. Вони побудували квартал на захід від центру селища. Під магазини відводили кімнати житлових будинків, двері яких виходили на вулицю. Між фортецею і заселеними кварталами побудована перша кузня, яка обслуговувала мешканців містечка та приїжджих купців. На схід від Більовської фортеці було посаджено 33 [[Десятина (одиниця площі)|десятини]] і 1000 квадратних [[сажень]] саду. Це був так званий Казенний сад. Його посадили і доглядали за ним ландмилиционеры. В цьому саду були побудовані шовкові «заводи». Такий «завод» представляв собою довгий сарай, в якому стояли столи, а на столах розставлені скриньки з шовкопрядом.
 
Російський уряд робив спробу впровадити на [[Слобідська Україна|Слобожанщині]] шовківництво. У [[1757|1757 році]] [[Сенат Російської імперії|Сенат]] видав указ, в якому пояснювалося, що в Росії зростає попит на шовкові, парчеві вироби, між тим шовк в країні майже не проводитьсявиробляється, його доведетьсядоводиться дорогою ціною ввозити з Персії. Сенат наказував місцевої влади повідомити селянам «Української лінії», щоб вони саджали тутові дерева, розводили шовкопряда і добували шовк.
 
Шелководам з купців обіцяно звільнення від служби та стягнення мита за продаж шовку протягом 10 років. Вони повинні були продавати шовк російською шовковим мануфактурам. Всім бажаючим зайнятися шовківництвом пропонувалося відвідати Белевську фортеця і ознайомитися з практикою розведення шовковиці. <ref>А. Г. Слюсарский «Социально-экономическое развитие Слобожанщины» стр. 220—221</ref>
 
У 1745 році Вв містечку при Більовської фортеці організовуються перші ярмарки, будуються за рахунок скарбниці спеціальні приміщення під магазини. У другій половині XVIII ст. жителі міста діляться на ремісників, міщан, купців. Поступово виділяється заможна частина, з якої формувалися органи місцевої влади. На чолі адміністративної влади в містечку стояв комендант, влада якого поширювалася на всі сторони життя. Багата верхівка міста з кожним роком посилювала експлуатацію, захоплювала і привласнювала громадські землі. Так, наприклад, купець Григорій Сколий присвоїв урочищі Хомутовку і побудував там в 1776 році перший в містечку цегельний завод. З цього часу заможні люди стали будувати будинки з цегли. Одним з перших цегляних будинків був будинок Генералітету Української лінії. Купець Бочаров присвоїв 30 десятин міської землі і теж збудував цегельний завод. Багач Хрипунов захопив по річці Берестовій ділянка міського лісу. За нею і зараз збереглася назва «Хрипунов ліс». Цьому потурали Канцелярія Української лінії і комендант міста, тому що і самі від того мали вигоду.
 
З поселенням ландмилицких полків на Українській лінії пов'язане виникнення сіл Піщанка та Берестовеньки: перше неподалік від Більовської фортеці, друге біля фортеці «Святого Іоанна». Залишки Іванівської фортеці добре збереглися до наших днів. Важкою і безпросвітним було життя людей у цих селах. Крім роботи в полі та відбування різних повинностей, люди нічого не бачили. Лише в 1752 році на Українській лінії, в тому числі і в Більовської фортеці, були відкриті початкові школи для дітей ландмилиционеров, в яких, крім читання, письма та арифметики, викладалося «інженерне мистецтво» та артилерійська наука. Дітей солдатів готували до військової служби.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Бєльовська_фортеця