Оле Ремер: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Deineka (обговорення | внесок) |
Deineka (обговорення | внесок) |
||
Рядок 25:
== Біографія ==
Ремер народився в 1644 році в родинї купця. Закінчив [[Копенгагенський університет]]. Учень фізика [[Расмус Бартолін|Расмуса Бартоліна]], в копенгагенському університеті під його керівництвом вивчав математику і астрономію, потім допомагав французькому астрономові [[Жан Пікар|Пікару]] у визначенні географічного розташування Уранібурга. Пікар переконав молодого Ремера відправитися з ним до Парижа
=== Робота в Парижі ===
Найважливішою з вчених робіт Ремера в Парижі було визначення [[Швидкість світла|швидкості світла]], засноване на низці спостережень, проведених ним і [[Джованні Доменіко Кассіні|Кассіні]] над затемненнями супутника [[Юпітер (планета)|Юпітера]] [[Іо (супутник)|Іо]]. Перший звіт про своє відкриття Ремер представив в Паризьку академію [[22 листопада]] [[1675]] року. Тому ж предмету він присвятив мемуар «Démonstration touchant le mouvement de la lumière» («Старі мемуари паризької академії наук», тт. I і X). Спочатку гіпотеза Ремера була зустрінута з недовір'ям, оскільки більшість учених було упевнені, що швидкість світла нескінченна. Лише через півстоліття вона затвердилася в науці.▼
У 1671 році переїхав до [[Париж]]а, де працював в Паризькій обсерваторії. Також він був вчителем дофіна і брав участь в створенні фонтанів [[Версаль|Версаля]]. Ремер зробився діяльним співробітником [[Джованні Доменіко Кассіні|Кассіні]] і був дуже скоро вибраний в члени [[паризька академія наук|паризької академії наук]].
▲Найважливішою з вчених робіт Ремера в Парижі було визначення [[Швидкість світла|швидкості світла]], засноване на низці спостережень, проведених ним і [[Джованні Доменіко Кассіні|Кассіні]] над затемненнями супутника [[Юпітер (планета)|Юпітера]] [[Іо (супутник)|Іо]]. Користуючись складеними Дж.Кассіні таблицями руху супутників Юпітера, Ремер пояснив запізнювання часу затемнення першого супутника (для випадку, коли Земля і Юпітер найбільш віддалені один від одного) щодо часу затемнення при найменшій відстані між ними скінченністю швидкості світла. Запізнювання складало 22 хвилин, і за цей час світло мало подолати відстань, рівну діаметру орбіти Землі (за сучасними даними, світло проходить ця відстань приблизно за 17 хвилин). Перший звіт про своє відкриття Ремер представив в Паризьку академію [[22 листопада]] [[1675]] року. Тому ж предмету він присвятив мемуар «Démonstration touchant le mouvement de la lumière» («Старі мемуари паризької академії наук», тт. I і X). Спочатку гіпотеза Ремера була зустрінута з недовір'ям, оскільки більшість учених було упевнені, що швидкість світла нескінченна. Лише через півстоліття вона затвердилася в науці.
За свідченням [[Ґотфрід Вільгельм Лейбніц|Лейбніца]], Ремер раніше 1676 року зробив ще важливе в практичному відношенні відкриття, що епіциклоїдні зубці в зубчатому колесі проводять найменше тертя.
Рядок 33 ⟶ 36:
У «Старих мемуарах паризької академії» були надруковані ще деякі повідомлення Ремера, наприклад: «Règle universelle pour juger de la bonté des machines qui servent à élèver l’eau par le moyen d’une machine» (т. I); «Construction d’une roue propre à exprimer par son mouvement l’inegalité des révolution des planètes» (там же); «Experimenta circa altitudines et amplitudines projectionis corporum gravium, instituta cum argento vivo» (VI), «De crassitie et viribus tuborum in aquaeductibus secundum diversas fontium altitudines diversas que tuborum diametros» (там же). Опису винаходів Ремера присвячена також низка статей, надрукованих у виданні «Machines approuv. entre 1666 et 1701 par l’Acad. de Paris» (I, 1735).
=== Повернення до Данії ===
У [[1681]] році Ремер повернувся на батьківщину. Зробившись [[професор]]ом математики і астрономії в копенгагенському університеті. Він активно займався астрономічними спостереженнями як у себе вдома, так і в університетській обсерваторії, використовуючи вдосконалені інструменти, зроблені за його кресленнями. Ремер зайнявся обладнанням астрономічної обсерваторії, яка, завдяки його працям, скоро зайняла дуже видне місце в науці. Ремер винайшов кілька астрономічних інструментів: полуденну трубу, меридіанне коло, екваторіал з годинниковим колом і дугою нахилів і деякі інші. За допомогою них він провів цілу низку чудових досліджень: визначив нахили і прямі сходження більше 1000 зірок; робив протягом 17 або 18 років спостереження, які, на його думку, мали привести до визначення річних [[паралакс]]ів нерухомих зірок і інше.
Як королівський математик він розробив національну систему мір і вагів для Данії, яку ввели [[1 травня]] [[1683]] року. Ремеру належить також заслуга введення в Данії в 1710 році [[григоріанський календар|григоріанського календаря]]. Після повернення Ремера на батьківщину у пресі з'явилися тільки два твори, що належали йому, — обидва в «Miscellanea Berolinensia»: «Descriptio luminis borealis» (I, 1710) і «De instrumento astronomicis observationibus inserviente а se invento» (III, 1727). З інструментів, винайдених Ремером, окрім згаданих вище, великим розповсюдженням в кінці XVII ст. користувався мікрометр, що вживається при спостереженні затемнень і має дуже дотепний устрій. Перша біографія Ремера написана Горребовим і поміщена на початку згаданого вище твору.
| |||