Холм: відмінності між версіями

'''ХелмХолм''' ({{lang-pl|Chełm}}) — [[місто]] на сході сучасної [[Польща|Польщі]], що було засноване королем Русі [[Данило Галицький|Данилом]] [[1237]] року. Нині — місто на правах [[повіт]]у [[Люблінське воєводство|Люблінського воєводства]].

Місто лежить на [[Холмська височина|ХелмськійХолмській височині]] над річкою [[Угерка|Угеркою]] (притокою [[Західний Буг|Бугу]]; висота берега — 20–40 м).

Археологічні розкопки на території сучасної ХелмщиниХолмщини показують що початки заселення цих земель сягають палеоліту. Знайдені предмети свідчать, що впродовж наступних епох тут існував неперервний ряд поселень. Неолітичні матеріали знайдені також у нижніх шарах племінних городищ між [[Буг]]ом та [[Вепр]]ом. Загалом на ХелмщиніХолмщині виявлено знахідки неолітичних культур: волинсько-люблінської, мальованої кераміки, [[Культура лійчастого посуду|лійчастого посуду]], кулястих амфор та шнурової кераміки. Окрім дрібних артефактів, відкрито потужні кам'яні поховальні споруди, традиційні для «атлантичної» мегалітичної традиції. Перед входом до археологічного відділу регіонального музею в ХелміХолмі можна оглянути рештки поховальних скринь, які належать до культури кулястих амфор (часів бронзи) та більш пізню скриню поморської археологічної культури епохи заліза.

В епоху бронзи на [[Холмщина|ХелмщиніХолмщині]] й на території самого міста, зокрема на Крейдяній горі біля цементного заводу, були поширені поселення [[Тшинецька культура|тшинецької]], а потім [[Лужицька культура|лужицької]] культур. На території ХелмаХолма виявлено також сліди поморської культури VI—II ст. до н. е., яка загалом була поширена на території Польщі (від Гданського Помор'я) і суміжних із нею областей Білорусі та України.

Припускається, що на території самого міста ХелмаХолма люди почали селитися лише на початку н. е. в період римських впливів. Численні знахідки на території ХелмаХолма та околиць належать саме до цього часу. Знахідки римських монет, імовірно, свідчать про давнє проходження тут торговельних шляхів. У цей час тут мешкали носії археологічної [[Пшеворська культура|пшеворської культури]]. На території хелмськогохолмського передмістя Белавін знайдено свідчення неперервності поселення на території ХелмаХолма з римських часів — періоду пшеворської культури. В епоху розселення слов'ян — у V—VIII ст. сучасна Холмщина гармонійно вливається до їхнього ареалу. Вважається, що на території Холмщини в VIII—XI ст. також спостерігалося поєднання культурних елементів, які походили з прилеглих країв.

Панівними в ландшафті теренів суч. ХелмщиниХолмщини в VI — поч. VII ст. були відкриті поселення. Їх розташовували вздовж річкових долин. На території поселень зводили невеликі чотирикутні напівземлянки часто з піччю в розі. Загалом слов'янський спосіб життя був дуже простим і водночас дуже адаптованим до несприятливих умов. Також зводяться городища. Як вказує А. Буко, виникнення нових городищ стимулювали також транс'європейські торговельні шляхи. Для майбутньої ХелмщиниХолмщини особливе значення мав бузький торговельний шлях. В. Лосинський припускав, що торговельний шлях був активований близько 880 р., що ініціювало прямий торговельний зв'язок від району сучасного Києва через [[Прип'ять]], Буг та [[Вісла|Віслу]] з Балтійським узбережжям. Уздовж цієї траси знайдено срібні клади, які включають арабські монети IX ст.

Про племінну належність та ранньослов'янську історію ХелмщиниХолмщини немає жодних надійних історичних свідчень. Найбільш раннім слов'янським поселенням на території сучасного ХелмаХолма є так зване Заслуп'я (на північ від Белавіна і розташованої тут вежі, від {{Lang-pl|«слуп»}}, що означає вежа) з великою кількістю металевих предметів, а також житла, які були під [[Вежа-стовп у Белавіно|Белавінською вежею]]. У музейних фондах ХелмськогоХолмського музею є чимало глиняного посуду та його фрагментів, що походять із цього поселення. Цей посуд оздоблено білою побілкою чи орнаментом на глині. Знайдено тут також зброю — залізні наконечники сокир та списів, господарські предмети, ножі, серпи, металеві та скляні оздоби з характерними браслетами із зеленого скла та підкови для коней і взуття.

Детальне вивчення району ХелмаХолма дозволило виявити загалом 43 місцеперебування артефактів. У більшості випадків&nbsp;— це залишки великих поселень. Знайдений тут матеріал датується від неоліту і до сучасності. Висока щільність поселень у часи Риму та Ранньому середньовіччі дозволяє припускати існування тут первинного слов'янського поселення, яке передувало закладці граду на Високій Гірці. Початки ранньосередньовічного поселення на Заслуп'ю сягають VI&nbsp;ст., а його розвиток майже без перерви від X до XIV&nbsp;ст. Переказ оприлюднений у 1684&nbsp;р. Якубом Сушею каже, що саме тут було перше міське поселення. Проте, чи було це прамісто, чи просто одне з ординарних поселень регіону мають показати такі дослідження<ref>{{Cite web|url=http://h.ua/story/432920/|title=Холм та Холмщина&nbsp;— подорож для українця. Частина 1: Найдавніші сторінки історії Волині|last=Парнікоза|first=Іван|date=07.05.2017|website=http://h.ua|publisher=http://h.ua|language=українська|accessdate=29.06.17}}</ref>

У випадку ХелмаХолма&nbsp;— досі відкрите питання перенесення центру поселення з раніш описаного ХелмаХолма-Белавіна, розташованого в багнистій долині річки Угорки, на терен сучасної Високої Гірки, що наступило найімовірніше впродовж X&nbsp;ст. Ранньосередньовічні матеріали, які походять із Високої Гірки, відносяться лише до кінця X—XI&nbsp;ст. Неподалік на місці сучасного Ринку (пляц Лучковського), знайдено оздоби з поховання датованого XI—XII&nbsp;ст. Це означає, що в той час на місці ХелмаХолма були сліди життя. Окрім того, щодо Високої Гірки збереглася легенда про наявність на ній [[Язичництво|поганської]] святині, а також про напад на неї ворога. При цьому відбити цей напад оборонцям святині, начебто, допоміг білий ведмідь, який вийшов із надра гори. Щодо існування святилища наразі немає жодних даних, які це підтверджують. Проте білий ведмідь міцно закріпився на гербі Холма. 1217 чи 1219&nbsp;р. князь [[Данило Романович]] відібрав у Лешка [[Берестя]] та землі між Бугом та Вепрем із містами Угровеськ ([[Угруськ]]), Верещин, Стовп'є та Кумів, а також усю «Україну» як свою вотчину. Відсутність згадки про ХелмХолм свідчить про те, що міста на той час не існувало<ref name=":0">{{Cite web|url=http://h.ua/story/433120/|title=Холм та Холмщина&nbsp;— подорож для українця. Частина 2: Княжий Холм|last=Парнікоза|first=Іван|date=15.10.16|website=http://h.ua/|publisher=http://h.ua|language=українська|accessdate=29.06.17}}</ref>.&nbsp;

Дата заснування ХелмаХолма докладно не встановлена; за [[літопис]]ами, [[1237]] року Данило Романович збудував тут [[Холмський замок|замок]], який згодом сильно укріпив (з часом він отримав у місцевих жителів назву «оборонний городок»)<ref>[https://www.academia.edu/30995045/Диба_Юрій._Хранительна_інскрипція_стольного_Холма Диба Юрій. «Хранительна» інскрипція стольного Холма]</ref>, на незначній віддалі від нього збудував оборонні споруди&nbsp;— [[Вежа-стовп у Белавіно|вежу в Білявині]] й [[Вежа у Столп'є|вежу в Столп'ї]]<ref>{{ЕУ}}&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— C. 804.</ref>. Завдяки цьому ХелмХолм протистояв [[Монгольська навала на Русь|монгольській навалі 1240&nbsp;р.]] Сюди Данило переніс свою столицю з [[Галич]]а, разом з цим осідок єпархії (доти був [[Угруськ]]).

На це вплинула така обставина: Галицький шлях, який сполучав Україну з Близьким Сходом і Півднем, втратив значення через занепад [[Константинополь|Царгороду]], опанування степів [[Кочівники|кочовиками]]; натомість набрав значення шлях, який сполучав [[Балтійське море|Балтику]] і володіння [[Тевтонський орден|Тевтонського ордену]] (зокрема, місто [[Торунь]] над [[Вісла|Віслою]]) із західноукраїнськими землями через ХелмХолм (так званий [[Бузький шлях]]). [[1259]] року ХелмХолм удруге протистояв монголо-татарській навалі.

ПісляПо смерті королякорля Данила ([[1264]]&nbsp;р.) у ХелміХолмі мали резиденцію його наступники: князь [[Шварно Данилович]], потім [[Лев Данилович]], його нащадки: [[Андрій Юрійович|Андрій]] і [[Лев Юрійович]]і, Юрій II.

Під час воєн за їх спадщину між [[Литва|Литвою]], [[Польща|Польщею]] й [[Угорщина|Угорщиною]] та місцевими боярами, Холм багато потерпів і [[1387]] року остаточно перейшов до володінь Польщі. ХелмщинуХолмщину під своє панування взяв безпосередньо новий польський король Ягайло. З цим настав нарешті край військовій руїні. Від цього часу місто становило центр ХелмськоїХолмської землі (ХелмщиниХолмщини): яка об'єднувала поміж іншим Красностав, Грубешів, Реювець та Замостя. Незважаючи на те що ХелмщинаХолмщина входила до Руського воєводства (з центром у Львові), вона мала автономію, яка дорівнювала такій для воєводства, зокрема вислала окремого депутата до сейму. На прохання міщан 7 січня [[1392]]&nbsp;р. на замку в [[Любомль|Любомлі]] Ягайло видав ХелмуХолму привілей на [[Магдебурзьке право]]&nbsp;— «''перенесення міста з права польського і руського''». В привілеї мешканців ХелмаХолма Ягайло згадує в такій послідовності: німці, поляки та русини. І найімовірніше це не означало домінування іноземців, але їх вищий соціальний статус. Локація ХеллмуХолму була настільки вдалою тож в 1400&nbsp;р. король Ягайло довірив холм'янину Бартоломею локацію Грубешова. Сучасна площа Лучковського є чи не єдиною пам'яткою того часу. Адже і після локації Холм використовував вуличну сітку, яка склалася в XIII&nbsp;ст. Вже в XVII&nbsp;ст. існувала вулиця Люблінська. В межах міста ця вулиця розширювалася і створювала власне цей ринок. В XVII&nbsp;ст. з'явилися назви й інших звивистих міських вулиць&nbsp;— Собача, Брестська, Блонська, Пивоварська, Велика. Забудова міста була дерев'яною. При ринку в межах укріплень було біля 120 ділянок. Дерев'яними були також церкви, костели та синагога. Інвестиції в окраїнні (українні) міста Холмщини були дуже скромними, зважаючи на довгий час пануючу тут нестабільність. Втім, Холмщина опинилася на торговельних шляхах з генуезьких колоній в Криму до західної Європи та узбережжя Балтійського моря. Головна дорога з Володимира вела через Буг до Холма, а далі до Любліна та Казимира Дольного на Віслі. Поступово зростало значення Холма і на шляху з Дрогобича через Любачів та Грубешів до Підляшшя, яке в 1446&nbsp;р. остаточно відійшло до Великого князівства Литовського. З середини [[XV століття]] збільшилося економічне значення Холма, головним чином, торгівля. У другій половині XV&nbsp;ст. Холм населяло 1000 чоловік, були то русини, поляки та євреї, а також в невеликій кількості німці. І якщо русини переважно займалися сільським господарством чи ремеслом, поляки&nbsp;— складали адміністративно-управлінський апарат то євреї та німці освоювали торгівлю. В місці відбувався розвиток цехової справи: пекарі, різники та шевці. Працювали водні млини, п'ятничні торги та річні ярмарки. Суттєву небезпеку для міста становили татарські напади, такі як напад 1499&nbsp;р., що призвів до втрати половини мешканців.