Перигелій: відмінності між версіями

'''Периге́лій''' ({{lang-el|περί}} «пери»&nbsp;— «біля», та {{lang-el2|ηλιος}}&nbsp;— [[Сонце]])&nbsp;— найближча до [[Сонце|Сонця]] точка [[орбіта|орбіти]] [[планета|планети]] або [[комета|комети]]<ref>{{А-Е-С|Перигелій|349-350|p}}</ref>; лінія, що проходить через цю точку й центр Сонця,&nbsp;— головна (велика) вісь конічного перерізу, що являє орбіту, називається [[Апсиди|лінією апсид]]. <br/>Внаслідок збурень лінія апсид повільно змінює своє розташування (обертається) у просторі. Наприклад, {{Джерело?|для орбіти Землі ця лінія пересувається за рік на кут, трохи більший 1'}}. Віковий рух лінії апсид (або зміна довготи перигелію) [[Меркурій (планета)|Меркурія]], обчислений [[Левер'є]], а за ним [[Саймон Ньюкомб|Ньюкомбом]] зі спостережень [[проходження|проходжень]] Меркурія над диском Сонця, дещо перевищував величину, передбачену теорією збурень (на 38" за 100 років). Пояснення цьому явищу спочатку шукали в існуванні невідомої планети (або цілого [[Вулканоїди|рою планетоїдів]]) всередині орбіти Меркурія, у неточності закону тяжіння (були спроби замінити його іншими законами Вебера, Гаусса, Рімана); у немиттєвому поширенні сили тяжіння; у поглинанні [[тяжіння]] простором. Висувалися й менш вірогідні гіпотези&nbsp;— несферичність Сонця, існування супутника Меркурія або вплив речовини, з якої складається [[сонячна корона]]. {{Джерело?|1895 року Ньюкомб відкрив ще два подібнихподібні, хоча набагато меншихменші за величиною, віковихвікові нерівностейнерівності, які не можна було пояснити на підставі прийнятих тоді теорій, а саме&nbsp;— рух перигелію [[Венера (планета)|Венери]] та [[Марс (планета)|Марса]]}}.