Слуцьк: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Слуцьк за Олельковичів: і хтось автоматично перевірив статтю із такою кількістю помилок
Рядок 66:
У [[1441]] році місто отримує [[Магдебурзьке право]]. На місці [[Дитинець|дитинця]] літописного Случеська будується Верхній замок, дерев'яні стіни і башти якого були захищені ровом і земляним валом. 1419 року в Старому Місті було побудовано фарний костел. Нове місто забудовується пізніше.
 
[[1508]] року місто було обложене [[Повстання Глинського|повстанцями]], яких очолював князь [[Глинський Михайло Львович|Михайло Глинський]], однак взяти Слуцьк їм не вдалось<ref>Halina Kowalska, Jerzy Wiśniewski. ''Olelkowicz Jerzy (Jurij Semenowicz) (Aleksandrowicz) Michał (ok. 1492–1542)'' / [[Polski Słownik Biograficzny]].— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978.— t. ХХІІІ/4, zeszyt 99.— S. 741–743. {{ref-pl}}
</ref>.
 
Останній по чоловічій лінії представник Олельковичів [[Юрій Юрійович Слуцький (молодший)|Юрій Юрійович Слуцький]] власноруч переписав в 1582 році Євангеліє, відоме як Слуцьке Євангеліє. Приблизно в цей же час створили [[Слуцький літопис|Слуцький літопи]]<nowiki/>с, пам'ятку [[Білорусько-литовські літописи|білорусько-литовського літописання]] XVI століття, єдиний список третьої, скороченою редакції Білорусько-литовського літопису 1446 року.
 
У 1582 року місто і князівство були розділені між трьома братами СлуцькииСлуцькими на Старе місто, Нове місто і Острів, а знову поєднала землі Слутчини остання представниця цього роду — княжна [[Софія Слуцька|Софія Юріївна]], ревна охоронниця православ'я, пізніше зарахована до лику білоруських святих.
 
Софія надавала матеріальну і моральну підтримку духовенству і жителям Слуцького Преображенського православного Братства, вона жертвувала церкви коштовності і здійснювала разом з іншими парафіянами паломництва в найвіддаленіші парафії.