Вікіпедія

Шахи: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
оформлення
Немає опису редагування
Рядок 2:
[[Файл:Staunton chess set.jpg|thumb|250px|Типовий шаховий набір і годинник]]
 
'''Шахи''' &nbsp;- {{нп|Абстрактна стратегічна гра|стратегічна|en|Abstract strategy game}} [[Ігри на спеціальній дошці|гра на спеціальній дошці]], що має назву [[шахівниця]] й поділена на 64 світлі та темні клітини (поля), між 16 світлими (білими) і 16 темними (чорними) фігурами за встановленими для них правилами пересування<ref>Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ, 2005</ref>. У цю гру грають мільйони людей по всьому світі. Походить від стародавньої [[Історія Індії|індійської]] гри [[чатуранґа]], яка, крім того, є ймовірним предком східних стратегічних ігор [[сянці]], {{нп|чангі||en|janggi}} і [[сьоґі]]. Шахи потрапили до Європи в 9 столітті, внаслідок [[Арабське завоювання Піренейського півострова|завоювань Омейядів в Іспанії]]. Фігури набули своєї нинішньої сили в Іспанії наприкінці 15 століття; правила стандартизовано в 19 столітті.
 
Як одна з найпоширеніших спортивних ігор сучасності, поєднує в собі елементи [[мистецтво|мистецтва]] (уяви), [[наука|науки]] (логічно-точний розрахунок) і [[спорт]]у.
 
Гра не містить прихованої інформації. Кожен гравець починає гру маючи 16 [[Фігура (шахи)|фігур]]: одного [[Король (шахи)|короля]], одного [[ферзь|ферзя]], дві [[Тура|тури]], двох [[Кінь (шахи)|коней]], двох [[Слон (шахи)|слонів]], а також вісім [[пішак]]ів. Кожен з шести типів фігур рухається по-різному, найпотужнішим є ферзь, а найслабшим -&nbsp;— пішак. Мета гри -&nbsp;— поставити ''[[Мат (шахи)|мат]]''{{refn|Російська назва цієї гри "шахмати" походить від перського словосполучення ''Shah mat'' ("король мертвий"). {{cite EB1911|wstitle=Chess |volume=6 |page=101 |short=1}}|group=note}} королю суперника, помістивши його під неминучу загрозу взяття. З цією метою гравці використовують свої фігури, щоб атакувати і брати фігури супротивника, водночас підтримуючи одна одну. Зазвичай трапляються розміни однієї фігури на еквівалентну фігуру супротивника, але гравці можуть і знаходити можливості для розміну однієї фігури на дві, або ж отримувати кращу позицію. Перемогти у грі можна не лише поставивши мат, але й змусивши супротивника здатися, або ж, для гри з обмеженням часу, якщо у суперника час закінчиться. Також існує кілька випадків, коли гра може закінчитися [[Нічия (шахи)|внічию]].
 
Перший загальновизнаний [[Чемпіонат світу із шахів|чемпіон світу з шахів]], [[Вільгельм Стейніц]], завоював свій титул 1886 року. Починаючи з 1948 року чемпіонат світу проходить під егідою Міжнародної шахової федерації ([[ФІДЕ]]). ФІДЕ також присуджує прижиттєві {{нп|Шаховий титул|титули|en|Chess title}} досвідченим гравцям, найвищим із яких є [[Гросмейстер (шахи)|гросмейстер]]. Багато національних шахових організацій мають свої власні системи титулів. ФІДЕ також організовує [[Чемпіонат світу з шахів серед жінок|чемпіонати світу серед жінок]], [[Чемпіонат світу із шахів серед юніорів|чемпіонати світу серед юніорів]], {{нп|Чемпіонат світу із шахів серед ветеранів|чемпіонат світу серед ветеранів|en|World Senior Chess Championship}}, чемпіонати світу з [[Швидкі шахи| рапіду і бліцу]], а також [[Шахова олімпіада|шахові олімпіади]], популярні змагання серед національних команд. ФІДЕ є членом [[Міжнародний олімпійський комітет|Міжнародного олімпійського комітету]], що можна розглядати як визнання шахів [[Олімпійські види спорту|видом спорту]].<ref>{{cite web 2|url=https://www.olympic.org/world-chess-federation|title=Recognized Sports Federations: World Chess Federation|publisher=International Olympic Committee|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171023173859/https://www.olympic.org/world-chess-federation|archivedate=23 October 2017|deadurl=no|accessdate=22 October 2017|df=dmy-all}}</ref> Кілька національних спортивних організацій (наприклад, іспанська ''[[Consejo Superior de Deportes]]''<ref>{{cite web 2|url=http://www.csd.gob.es/csd/asociaciones/1fedagclub/soapcli.2007-02-14.7388867167/|title=Federaciones Españolas|publisher=Consejo Superior de Deportes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20151004082601/http://www.csd.gob.es/csd/asociaciones/1fedagclub/soapcli.2007-02-14.7388867167/|archivedate=4 October 2015|deadurl=no|accessdate=4 October 2015|df=dmy-all}}</ref>) також визнають шахи видом спорту. Шахи були включені в програму [[Азійські ігри|Азійських ігор]] 2006 і 2010. Існують також {{нп|чемпіонат світу з шахів за листуванням||en|World Correspondence Chess Championship}} та [[чемпіонат світу з комп'ютерних шахів]]. Можливість грати онлайн відкрила аматорські і професійні змагання для широкої та різноманітної групи гравців.
 
Починаючи з другої половини 20-го століття [[Шаховий рушій|запрограмовані на гру в шахи]] комп'ютери грають зі зростальним успіхом, за силою гри набагато обійшовши найсильніших гравців серед людей. Починаючи з 1990-х років комп'ютерний аналіз робить значний внесок у теорію шахів, особливо в ендшпілі. Комп'ютер IBM [[Deep Blue]] став першою машиною, яка здолала чинного чемпіона світу з шахів у матчі, коли він {{нп|Deep Blue проти Гаррі Каспарова|переміг|en|Deep Blue versus Garry Kasparov}} [[Каспаров Гаррі Кімович|Гаррі Каспарова]] в 1997 році. Поява сильних [[Шаховий рушій|шахових рушіїв]],  які працюють на портативних пристроях, призвела до все більшої заклопотаності щодо {{нп|Читерство в шахах|читерства|en|Cheating in chess}} на турнірах.
 
Існує багато {{нп|Список варіантів шахів|варіантів шахів|en|List of chess variants}}, з різними правилами, фігурами, або шахівницями. В один із них, [[Шахи 960]] (спочатку названий "«Fischerandom"»), грають за звичайними правилами шахів, але починають з однієї з 960 можливих стартових позицій. Шахи 960 набули широкої популярності, а також деякого визнання з боку ФІДЕ.
 
Шахи мають виховне значення: сприяють розвитку концентрації уваги, вміння долати труднощі та планувати власні дії, логічно мислити. Оскільки у грі в шахи виявляються особливості людської особистості, їх використовують як модель для наукових досліджень у [[Психологія|психології]] та [[Педагогіка|педагогіці]]. Їх також використовують для моделювання систем штучного інтелекту.
[[Файл:ChessSet.jpg|thumb|250px|Зліва направо: білий король, чорні тура і ферзь, білий пішак, чорний кінь і білий слон]]
 
== Правила шахів ==
{{Main|Правила шахів}}
Правила гри в шахи встановлює Міжнародна шахова федерація [[ФІДЕ]] (''Fédération Internationale des Échecs'').<ref>{{cite web 2|url=http://www.fide.com/fide/handbook.html?id=207&view=article|title=FIDE Laws of Chess taking effect from 1 July 2017|publisher=FIDE|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170805002105/https://www.fide.com/fide/handbook.html?id=207&view=article|archivedate=5 August 2017|deadurl=no|accessdate=1 June 2017|df=dmy-all}}</ref> Правила, які публікують національні керівні органи, неафілійовані шахові організації, комерційні видавці і &nbsp;т. &nbsp;д., можуть відрізнятися. Останнього разу ФІДЕ переглянула правила у 2017 році.
{{Портал|{{PAGENAME}}}}
{{Шахова діаграма|=
Рядок 177:
=== Контроль часу ===
[[Файл:Modern_Day_Chess_Clocks.jpg|міні|Сучасний шаховий годинник]]
Шахові партії можуть проходити з [[Контроль часу|контролем часу]]. Якщо у гравця закінчиться час, перш ніж гра закінчена, то йому автоматично зараховується поразка (за умови, що супротивник має достатньо для постановки мату фігур). Гра може проходити від довгого (або "«класичного"») контролю часу, тривалістю до семи годин (навіть довше, якщо дозволяється {{нп|Відкладання партії|відкладання|en|Adjournment (chess)}}), до [[Швидкі шахи|кулі]] (менше як 3 хвилини гравцеві на всю гру). Проміжним контролем є швидкі шахи, що тривають від 20 хвилин до двох годин на гру, популярний контроль часу на аматорських турнірах вихідного дня.
 
Час контролюється за допомогою [[Шаховий годинник|шахового годинника]], який має два дисплеї, по одному для часу, що залишився у кожного гравця. Аналогові шахові годинники значною мірою замінено на цифрові годинники, які дозволяють створювати контроль часу з додаванням на кожен хід.
 
== Історія шахів ==
 
=== Прадавні часи ===
[[Файл:WomenchessMuslimSpain.jpg|right|thumb|250px|Жінки, що грають ву шахи (Мусульманська[[Аль-Андалус|мусульманська Іспанія]])]]
 
Стародавнє походження шахів не викликає сумнівів. [[Ігри на спеціальній дошці|Ігри з фішками на дошці]] були відомі ще в 3-му—4-му тисячоліттях до н.&nbsp;е. У перші п'ятсот років нової ери в [[Індія|Індії]], за думкою багатьох істориків з'явилась найдавніша форма шахів&nbsp;— військова гра [[чатуранґа]]<ref name="Шах_енц">[http://encyclopaedia.biga.ru/enc/sport/SHAHMATI.html Шахи]{{ref-ru}}</ref>. ({{Lang-sa|चतुरङ्ग}}), буквально ''чотири роди ''[військ] –&nbsp;— [[піхота]], [[кіннота]], [[Бойовий слон|слони]] і [[Колісниця|колісниці]], представлені фігурами, які згодом розвинулися відповідно в сучасних пішака, коня, слона і туру<ref name="perseus">[http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.04.0057%3Aentry%3Dzatri%2Fkion ζατρίκιον] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130703023305/http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.04.0057%3Aentry%3Dzatri%2Fkion |date=3 July 2013 }}, Henry George Liddell, Robert Scott, ''A Greek-English Lexicon'', on Perseus</ref>. Грали в чатуранґу четверо гравців. Хоча й [[чатуранґа]] була складною грою, що вимагала точного розрахунку, пересування фігур визначали кидком гральної кості<ref name="Шахи_уроки">[http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%A8%D0%B0%D1%85%D0%B8_%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8 Шахи уроки]</ref>.
 
Звідти гра поширилася на схід і захід уздовж [[Великий шовковий шлях|Шовкового шляху]]. Найбільш ранні свідоцтва про шахи зустрічаються в сусідній [[Держава Сасанідів|Сасанідській Персії]] близько 600 року н.&nbsp;е., де гра стала відомою під назвою чатранг. [[Мусульманський світ]] підхопив чатранг після [[Арабське завоювання Ірану|ісламського завоювання Персії]] (633-44), після чого гра стала називатися ''[[шатрандж]]'', а фігури здебільшого зберегли свої перські назви. В іспанській мові слово "«шатрандж"» модифікувало у ''ajedrez'' ("«аш-шатрандж"»), у [[Португальська мова|португальській]] - &nbsp;— ''xadrez'', а в [[Грецька мова|грецькій]] -&nbsp;— ζατρίκιον (''zatrikion'', яке походить безпосередньо від перського чатранг),<ref name="perseus"/> але на території решти Європи назву замінили на варіанти перського слова ''шах'' ("«цар"»), яке було знайоме як оголошення і перетворилось на англійські слова "«[[Шах (шахи)|check]]"» і "«chess"».
{{refn|У той час іспанське слово записувалось як ''axedrez''. Іспанська літера "x" вимовлялась як англійське "sh", як португальська "x" сьогодні. Написання ''ajedrez'' змінилося коли іспанська мова втратила звук "sh".|group=note}}
На відміну від чатуранги в шатранж вже грали двоє, а не четверо суперників і ходи визначали самі гравці, а не те як випадуть кубики<ref name="Шахи_уроки"/>.
 
Найстаріші археологічні шахові артефакти, фігури зі слонової кістки, розкопано у Стародавнього [[Афросіаб]]і (нинішній [[Самарканд]] в [[Узбекистан]]і). Їх створено близько 760 року, а деякі, можливо, раніше<ref>Li (1998)</ref>. У 8—9 ст. шатрандж набув значного поширення в [[Арабський Халіфат|Арабському Халіфаті]]. Під час арабського періоду розвитку шахів відбувся винахід [[Шахова нотація|шахової нотації]]&nbsp;— способу запису партій. З'явилась велика кількість літератури з теорії дебютів, стратегії, тактики, аналізи різних типів ендшпілю<ref name="Шах_енц"/>.Найдавніше відоме шахове керівництво написане арабською мовою і припадає на 840-850840—850 роки. Його написав {{нп|Аль-Адлі Ар-Румі||fr|Al-Adli}} (800-870800—870), відомий арабський шахіст, під назвою" ''Кітаб аш-шатрандж'' (книга з шахів). Цей рукопис втрачено, але посилання на нього є в пізніших працях. Поширення шахів на схід, у Китай та південно-східну Азію, ще менш задокументоване, ніж на захід. Перша китайська згадка про шахи, під назвою ''Сян Ці'', міститься в збірці ''{{нп|Нариси про дива зі світу пітьми||zh|玄怪錄}}'' і припадає приблизно на 800 рік. Крім того, деякі дослідники стверджують, що шахи розвинулись з китайських шахів або одного з їхніх попередників<ref>Li (1998)</ref>, хоча це твердження ставлять під сумнів.<ref>{{cite web 2|url=http://www.banaschak.net/schach/ligenealogyofchess.htm|title=A story well told is not necessarily true: a critical assessment of David H. Li's ''The Genealogy of Chess''|last=Banaschak|first=Peter|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130511071131/http://www.banaschak.net/schach/ligenealogyofchess.htm|archivedate=11 May 2013|deadurl=no|df=dmy-all}}</ref>
 
[[Файл:Shatranj.jpg|thumb|left|Іранські керамічні шахи ([[Нішапурський шаховий набір|нішапурський набір]])]]
Рядок 199:
До країн західної Європи шахи потрапили не раніше 11 ст. Саме на цей час припадає перша згадка про шахи в літературі («Каталонський заповіт», 1010). Але гра, напевно, була відома й на 1-2 ст. раніше, про що свідчать знахідки шахових фігур, датовані [[9 століття|9-м ст.]] У Західній Європі, найвірогідніше, навчилися грі в шахи від арабів Іберійського півострова, але можливе також проникнення шахів через Аквітанію, Прованс, а також південь Апеннінського півострова. У Скандинавії та на Британських островах шахи розповсюджували вікінги<ref name="Шах_енц"/>, про що свідчить знахідка кількох комплектів шахових фігур на о. Льюїс, що датовані [[1200]]&nbsp;р.
 
=== 1200-17001200—1700: витоки сучасної гри ===
[[Файл:KnightsTemplarPlayingChess1283.jpg|праворуч|міні|[[Тамплієри]] грають в шахи, ''[[Libro de los juegos]]'', 1283]]
Близько 1200 року правила шатранджа почали змінюватись у Південній Європі, і близько 1475 року кілька великих змін зробили гру такою, якою вона є сьогодні. Ці сучасні основні правила пересування фігур з'явились в Італії та Іспанії.<ref>Davidson (1949), pp. 13–17</ref><ref name="nauiua">{{cite web 2|url=http://history.chess.free.fr/papers/Calvo%201998.pdf|title=Valencia Spain: The Cradle of European Chess|date=1998|format=PDF|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160130113355/http://history.chess.free.fr/papers/Calvo%201998.pdf|archivedate=30 January 2016|deadurl=no|accessdate=3 March 2015|author=Calvo, Ricardo|df=dmy-all}}</ref>
Спочатку [[Римо-католицька церква|католицька церква]] вважала шахи азартною грою, та спробувала заборонити їх, але вже в [[1400]] році всі заборони було знято. З 11—12 ст. шахи вважались одним із найрозповсюджених розваг феодальних вельмож. Шахи навіть увійшли до програми лицарського виховання<ref name="Шах_енц"/>. Шахи згадуються в низці відомих літературних творів того часу («[[Пісня про Роланда]]», «[[Трістан та Ізольда]]», «Роман про Розу» та ін.). Потрапивши до Європи, шахи зазнали деяких змін, а саме шахівниця стала двоколірною (до цього всі клітини шахівниці були білого кольору). Вперше така шахівниця згадується вже в 11 ст<ref name="Шах_енц"/>. У другій половині 15 ст. у Західній Європі з метою прискорення темпу гри слон та королева стали набагато сильнішими. Також було остаточно затверджено право ходу пішаком із початкової позиції на дві клітини<ref name="Шахи_уроки"/>.відповідно сучасні шахи стали називатись "«ферзевими шахами"» або "«шахами божевільного ферзя"».<ref>Weissberger (2004), pp. 152ff</ref> З'явилась рокіровка, похідна від "«стрибка короля"», зазвичай у поєднанні з ходом пішака або тури, щоб перемістити короля в безпечне місце. Ці нові правила швидко поширилася по всій Західній Європі. [[Пат|Правила, що стосуються пата]] остаточно оформились на початку 19 століття. Також у 19 столітті домовились, що першими ходять білі (раніше першими могли ходити білі або чорні). Нарешті стандартизовано правила рокіровки –&nbsp;— варіанти правила рокіровки зберігалася в Італії до кінця 19 століття. Підсумкову стандартну гру іноді називають ''західними шахами''<ref>{{cite web 2|url=http://www.chessbase.com/newsdetail.asp?newsid=3492|title=XiangQi – an alternate to Western Chess|date=2006-11-19|publisher=ChessBase.com|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110604145052/http://www.chessbase.com/newsdetail.asp?newsid=3492|archivedate=4 June 2011|deadurl=no|author=René Gralla|df=dmy-all}}</ref> або ''міжнародними шахами'',<ref>{{cite web 2|url=http://www.chessvariants.org/oriental.dir/thaikramnik.html|title=Kramnik plays Makruk Thai|website=[[The Chess Variant Pages]]|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110606155706/http://www.chessvariants.org/oriental.dir/thaikramnik.html|archivedate=6 June 2011|deadurl=no|accessdate=12 December 2010|author=René Gralla|df=dmy-all}}</ref>, особливо в Азії де більш поширені Інші ігри шахового сімейства, такі як [[сянці]]. Починаючи з 19 століття зміни в правилах носили лише технічний характер, наприклад, встановлення правильного порядку в процедурі проголошення нічиєї повторенням.
[[Файл:Lucena1497.jpg|ліворуч|міні|Тактична задача з книги [[Луїс Рамірес де Лусена|Лусени]] 1497 року]]
Твори про {{нп|Шахова теорія|шахову теорію|Chess theory}} почали з'являтися в 15 столітті. Книга ''Repetición de Amores y Arte de Ajedrez'' (''Повторення любові і мистецтва гри в шахи'') [[Іспанці|іспанського]] церковника [[Луїс Рамірес де Лусена|Луїса Раміреса де Лусени]] вийшла друком у [[Саламанка|Саламанці]] в 1497 році<ref name="nauiua"/>. Лусена і такі пізніші майстри, як португалець [[Педру Даміано]], італійці [[Джованні Леонардо да Кутро]], [[Джуліо Чезаре Полеріо]] і [[Джоакіно Ґреко]], а також іспанський єпископ [[Руй Лопес де Сеґура]] розробили елементи дебютів і почали аналізувати прості ендшпілі.
 
=== 1700-18731700—1873: романтична епоха в шахах ===
[[Файл:André_Philidor.jpg|міні|[[Франсуа-Андре Данікан Філідор]],  французький шахіст 18-го століття]]
Романтична епоха характеризується гамбітами у дебютах (жертвами пішаків або навіть фігур), зухвалими атаками і нахабними жертвами. Тогочасні майстри розіграли багато складних і красивих, але некоректних послідовностей ходів, званих "«комбінаціями"». У гру грали більше заради мистецтва, ніж теорії. Глибоке переконання, що достоїнство шахів полягає в генії гравців, а не закладено в положенні на шахівниці, пронизувало шахову практику.
 
У 18 столітті центр європейського шахового життя перемістився з країн південної Європи до Франції. Двома найважливішими французькими майстрами були [[Франсуа-Андре Данікан Філідор]], музикант за професією, який виявив важливість пішаків у шаховій стратегії, а пізніше [[Луї Шарль де Лабурдонне]], який у 1834 році виграв знамениту серію матчів проти ірландського майстра [[Олександр Макдоннелл|Олександра Макдоннелла]].<ref>{{cite web 2|url=http://www.chessgames.com/perl/chessplayer?pid=31596|title=Louis Charles Mahe De La Bourdonnais|website=[[Chessgames.com]]|archiveurl=https://web.archive.org/web/20081229231938/http://www.chessgames.com/perl/chessplayer?pid=31596|archivedate=29 December 2008|deadurl=no|accessdate=26 November 2008}}</ref> Центрами шахової діяльності в цей період були [[Кав'ярня|кав'ярні]] у великих європейських містах, такі як ''[[Режанс]]'' у Парижі і ''[[Simpson's-in-the-Strand]]'' в Лондоні.<ref>Metzner (1998)</ref><ref>{{Cite book|url=http://www.gutenberg.org/etext/4902|title=Chess History and Reminiscences|last=[[Henry Edward Bird|Bird, Henry Edward]]|date=January 2004|publisher=Gutenberg|accessdate=26 November 2008}}</ref>
Рядок 216:
У 19 столітті шахам іноді дорікали, що це порожня трата часу.<ref>{{cite web 2|url=https://medium.com/message/why-chess-will-destroy-your-mind-78ad1034521f|title=Why Chess Will Destroy Your Mind|last=Thompson|first=Clive|date=22 May 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170901152810/https://medium.com/message/why-chess-will-destroy-your-mind-78ad1034521f|archivedate=1 September 2017|deadurl=no}}</ref><ref>{{cite web 2|url=https://www.techdirt.com/articles/20140613/08020527566/that-time-when-people-thought-playing-chess-would-make-you-violent.shtml|title=That Time When People Thought Playing Chess Would Make You Violent|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170324191000/https://www.techdirt.com/articles/20140613/08020527566/that-time-when-people-thought-playing-chess-would-make-you-violent.shtml|archivedate=24 March 2017|deadurl=no}}</ref>
[[Файл:immortal game animation.gif|frame|праворуч|«[[Безсмертна партія]]», [[Адольф Андерсен|Андерсен]]&nbsp;— [[Ліонель Кізерицький|Кізерицький]], 1851]]
Організатором [[Лондон 1851 (шаховий турнір)|першого сучасного шахового турніру]], який відбувся 1851 року в Лондоні, був [[Говард Стаунтон]], провідний англійський шахіст. Його переможцем став німець [[Адольф Андерсен]], якого проголосили провідним шаховим майстром. Його блискучий, енергійний, атакувальний стиль був {{нп|Романтичні шахи|типовим для того часу|en|Romantic chess}}.<ref>{{cite web 2|url=http://worldchessnetwork.com/English/chessHistory/salute/matchesTournaments/london1851.php|title=London, 1851|last=[[Larry Parr (editor)|Parr, Larry]]|publisher=World Chess Network|archiveurl=https://web.archive.org/web/20031004035110/http://worldchessnetwork.com/English/chessHistory/salute/matchesTournaments/london1851.php|archivedate=4 October 2003|deadurl=yes|accessdate=26 November 2008}}</ref><ref>Hartston (1985), p. 36</ref> Такі блискучі партії, як [[Безсмертна партія|Безсмертна]] і [[Вічнозелена партія|Вічнозелена]] Андерсена, або "«Гра-опера]]"» [[Пол Морфі|Морфі]] стали розглядати як найвищу можливу вершину шахового мистецтва.<ref>Burgess, Nunn, & Emms (2004) p. 14</ref>
 
Двоє молодих гравців принесли глибше проникнення в сутність шахової гри. Американець [[Пол Морфі]], незвичайний {{нп|Шахові вундеркінди|шаховий вундеркінд|en|Chess prodigy}}, за свою коротку шахову кар'єру між 1857 і 1863 роками переміг всіх значущих конкурентів (за винятком Стаунтона, який відмовився грати), зокрема Андерсена. Успіх Морфі обумовлений поєднанням блискучих атак і продуманої стратегії, він інтуїтивно знав, як готувати атаки.<ref>Shibut (2004)</ref>
Рядок 229:
 
=== Від Стейніца до Ботвинника ===
[[Файл:Stanislaw_Chlebowski_-_Chess_Players.jpg|праворуч|міні|''Гравці в шахи , Каїр'' [[Станіслав Хлєбовський|Станіслава Хлєбовського]] (1835–18841835—1884)]]
Уродженець [[Прага|Праги]] [[Вільгельм Стейніц]] починаючи з 1873 року описав, як уникнути слабких місць у власній позиції і як створювати та використовувати такі недоліки у позиції опонента.<ref>Steinitz (2002)</ref> Науковий підхід і позиційне розуміння Стейніца революціювали гру. Стейніц був першим, хто розбив позицію на складові.<ref>Kasparov (2003a), p. 6</ref> До Стейніца гравці виводили свого ферзя рано, не повністю розвивали інші свої фігури,  і обрушували швидку атаку на короля суперника, яка або приносила успіх або ні. Рівень захисту був низьким і гравці не мали жодного продуманого плану.<ref>Kasparov (2003a), p. 11</ref> На додаток до своїх теоретичних досягнень Стейніц започаткував важливу традицію: його перемогу над провідним німецьким майстром [[Йоганн Герман Цукерторт|Йоганном Цукертортом]] 1886 року вважають першим офіційним [[Чемпіонат світу із шахів|чемпіонатом світу з шахів]]. У цьому матчі Стейніц переміг Цукерторта з рахунком +10-5=5 і тримав свій титул аж до 1894&nbsp;р<ref>Kasparov (1983a), p. 117</ref>. Матч проходив у трьох американських містах ([[Нью-Йорк]], [[Сент-Луїс (Міссурі)|Сент-Луїс]], [[Новий Орлеан]]). Стейніц тричі захищав свій титул у матчах проти:
* [[Чігорін Михайло Іванович|Михайла Чігоріна]] ([[Гавана]], [[1889]]) +10-6=1
* [[Іоґан Ґунсберг|Іоґана Ґунсберга]] ([[Нью-Йорк]], [[1890]]/[[1891]]) +6-4=9
Рядок 243:
* [[Давід Яновський|Давіда Яновського]] ([[Берлін]], [[1910]]) +8-0=3
 
Після кінця 19-го століття кількість майстер-турнірів та матчів щорічно зростала швидкими темпами. Деякі джерела стверджують, що 1914 року російський цар [[Микола II (російський імператор)|Микола II]] вперше присудив титул [[Гросмейстер (шахи)|гросмейстера]] Ласкеру, Капабланці, Алехіну, [[Зіґберт Тарраш|Таррашу]] і [[Френк Маршалл|Маршаллу]], але це твердження спірне.{{refn|Це твердження міститься в ''The Encyclopaedia of Chess'' (1970, p.223) {{нп|Енн Саннекс||en|Anne Sunnucks}}, але його ставить під сумнів {{нп|Едвард Вінтер (шаховий історик)|Едвард Вінтер|en|Edward Winter (chess historian)}} у своїх [http://www.chesshistory.com/winter/winter38.html Chess Notes 5144 and 5152].|group=note}} Традицію присудження цього звання продовжила Міжнародна шахова федерація ([[ФІДЕ]]), заснована 1924 року в Парижі. 1927 року засновано [[Чемпіонат світу з шахів серед жінок|жіночий чемпіонат світу з шахів]],  володаркою першого титулу стала чесько-англійська майстриня [[Віра Менчик]].<ref>{{cite web 2|url=http://www.chessgames.com/perl/chessplayer?pid=13277|title=Vera Menchik|website=[[Chessgames.com]]|archiveurl=https://web.archive.org/web/20081026031307/http://www.chessgames.com/perl/chessplayer?pid=13277|archivedate=26 October 2008|deadurl=no|accessdate=26 November 2008|df=dmy-all}}</ref>
 
Край домінуванню німецькомовних шахістів поклав вундеркінд з Куби [[Хосе Рауль Капабланка]] (чемпіон світу 1921-19271921—1927), який любив прості позиції та ендшпілі. Він виступав без поразок на турнірах упродовж восьми років, до 1924 року. У 1921 року в [[Гавана|Гавані]] він завдав поразки Ласкеру з рахунком +4-0=10. У 1927 році [[Капабланка Хосе Рауль|Капабланка]] поступився титулом чемпіона росіянину [[Алехін Олександр Олександрович|Олександру Алехіну]], сильному атакувальному гравцеві, програвши матч у [[Буенос-Айрес]]і з рахунком +6-3=10<ref>Kasparov (1983b), p. 9</ref>.
 
Олександр Алехін двічі захищав титул у двобоях проти [[Боголюбов Юхим Дмитрович|Юхима Боголюбова]]:
Рядок 252:
У 1935 році Алехін програв матч проти голандця [[Ейве Макс|Макса Ейве]]. Матч відбувся у [[Нідерланди|Нідерландах]] та завершився з рахунком +9-8=15 на користь Ейве. За два роки у 1937 Алехін повернув собі титул чемпіона світу вигравши матч-реванш. Матч-реванш проходив у [[Нідерланди|Нідерландах]] та завершився з рахунком +10-4=11 на користь Алехіна<ref>Kasparov (1983b), p. 9</ref>.
 
Алехін дав принципову згоду на матч проти чемпіона [[СРСР]]&nbsp;— [[Ботвинник Михайло Мойсейович|Михайла Ботвинника]], але помер 24 березня 1946 року, так і залишившись непереможеним чемпіоном світу. <ref>Kasparov (1983b), p. 9</ref>
 
Між світовими війнами нова теоретична школа так званих [[Гіпермодернізм|гіпермодерністів]], таких як [[Німцович Арон Ісайович|Арон Німцович]] і [[Ріхард Реті]], революціювала шахи. Вони дозволяли суперникам займати пішаками центр шахівниці, щоб потім атакувати його з флангів своїми далекобійними фігурами.<ref>Hooper & Whyld (1992), p. 178</ref>
 
=== Радянська [[гегемонія]] ===
Після смерті [[Алехін Олександр Олександрович|Олександра Алехіна]] 1946 року шаховий світ вперше залишився без чемпіона. Згідно з рішенням 18-го конгресу [[Міжнародна шахова федерація|ФІДЕ]] ([[Гаага]], 1947), у зв'язку з необхідністю виявлення нового чемпіона світу, було організовано [[Матч-турнір на звання чемпіона світу|матч-турнір]] серед 5 найсильніших на той час гросмейстерів. Турнір відбувся у 1948 році. У ньому взяли участь: [[Ботвинник Михайло Мойсейович|Михайло Ботвинник]], [[Керес Пауль Петрович|Пауль Керес]], [[Смислов Василь Васильович|Василь Смислов]] (усі&nbsp;— [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]), [[Самуель Решевський]] ([[США]]), екс-чемпіон світу [[Макс Ейве]] ([[Нідерланди]]). Від участі у турнірі відмовився [[Рубен Файн]] ([[США]]). Турнір проходив за [[Кругова система|круговою системою]] в 5 кіл. Перші два кола відбулися у Гаазі, останні 3 -&nbsp;— в Москві. За результатами матч-турніру чемпіоном світу став Михайло Ботвинник, що випередив найближчого переслідувача на 3 очки. Ботвинник започаткував епоху радянського домінування в шаховому світі. До моменту розпаду Радянського Союзу був лише один нерадянський чемпіон, американець [[Боббі Фішер]] (чемпіон 1972-19751972—1975).<ref>Kasparov (2003b), pp. 7–8</ref> Ботвинник революціював дебютну теорію. Раніше чорні прагнули вирівняти, нейтралізувати {{нп|Перевага першого ходу в шахах|перевагу першого ходу|en|First-move advantage in chess}} білих. Ботвинник прагнув чорними від самого початку здобути ініціативу.<ref>Kasparov (2003b), p. 7</ref>
 
У попередній неформальній системі чемпіонатів світу чинний чемпіон сам вирішував проти кого буде захищати титул, а претендент був змушений сам шукати спонсорів на матч. ФІДЕ створила нову систему відбірних турнірів і матчів. Найсильніші гравці були посіяні в {{нп|Міжзональні турніри|міжзональних турнірах|en|Interzonal}}, де до них приєднувалися, відібрані за результатами [[Зональні турніри|зональних турнірів]]. Провідні фінішери міжзональних турнірів продовжували боротьбу на "«[[Турнір претендентів|кандидатському]]"» етапі, який спочатку проводився у формі турніру, а згодом як серія плей-оф. Переможець цих змагань потім грав за титул проти чемпіона. Переможений у матчі чемпіон мав право через рік зіграти матч-реванш. Ця система діяла як трирічний цикл. Ботвинник брав участь у чемпіонських матчах упродовж п'ятнадцяти років<ref>Kasparov (2004a), pp. 5–6; Kasparov (2003b), p. 8</ref>. Спочатку він двічі захищав свій титул у матчах, які завершились за рівної кількості очок проти:
* [[Бронштейн Давид Янович|Давида Бронштейна]] ([[Москва]], 1951) +5-5=14
* [[Смислов Василь Васильович|Василя Смислова]] ([[Москва]], 1954) +7-7=10
Рядок 273:
* [[Спаський Борис Васильович|Б. Спаського]] (Москва, 1969) +4-3=17
 
1969 року Петросян програв двобій за шахову корону Спаському з рахунком +6-4=13. Спаський (чемпіон 1969-19721969—1972), вигравав партії як у позиційному, так і гострому тактичному стилі.<ref>Kasparov (2004a), pp. 5–6; Kasparov (2003b), p. 8</ref>
 
У наступному поєдинку, так званому [[Матч за звання чемпіона світу із шахів 1972|матчі століття]], який відбувся 1972 року, взяв участь перший нерадянський претендент після Другої світової війни, американець [[Боббі Фішер]], який у кандидатських матчах розгромив своїх супротивників з нечуваною перевагою. У матчі за шахову корону Фішер легко переміг Спаського з рахунком +7-3=1.
Рядок 285:
Він домінував у 1970-х і на початку 1980-х років з серією турнірних успіхів.<ref>Kasparov (2004b), pp. 5–6; Kasparov (2006), pp. 5–6</ref>
 
Матч між [[Каспаров Гарі Кімович|Гаррі Каспаровим]] і Анатолієм Карповим ([[Москва]], 1984–19851984—1985) перервано рішенням ФІДЕ за рашунку +5-3=40.
 
У 1985 році Карпов поступився своїм титулом програвши матч Каспарову з рахунком +5-3=16.
Рядок 303:
{{Main|Шахова нотація}}
[[Файл:SCD_algebraic_notation.svg|праворуч|обрамити|Позначення полів в [[Алгебраїчна нотація|алгебраїчній шаховій нотації]]]]
Шахові партії і позиції записуються з використанням системи позначень, найчастіше [[Алгебраїчна нотація|алгебраїчної нотації]].<ref>Див. параграф "«E. Algebraic notation"» в {{cite web 2 |url=http://www.fide.com/component/handbook/?id=125&view=article |title=E.I.01B. Appendices |accessdate=26 November 2008 |publisher=FIDE |deadurl=no |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081211031306/http://www.fide.com/component/handbook/?view=article&id=125 |archivedate=11 December 2008 |df=dmy-all }}</ref> Скорочені (або короткі) алгебраїчні позначення здебільшого позначають ходи у форматі "«скорочення для фігури, якою ходять –&nbsp;— вертикаль, з якою вона ходить –&nbsp;— горизонталь, з якої вона ходить"». Фігури ідентифікуються за їхніми позначеннями. Англійською мовою, це K (король; {{lang-en|King}}), Q (ферзь; {{lang-en|Queen}}), R (тура; {{lang-en|Rook}}), B (слон; {{lang-en|Bishop}}), and N (кінь; {{lang-en|Knight}}; N для коня використовується, щоб уникнути плутанини з королем). Наприклад, '''Qg5''' означає "«ферзь походив на вертикаль g і 5-ту горизонталь"» (тобто на поле g5). Шахова література, видана іншими мовами може використовувати різні позначення для фігур, або ж може застосовуватись фігурна алгебраїчна нотація (FAN), щоб уникнути мовних труднощів. Для усунення неоднозначності додають іще одну літеру або цифру, щоб вказати вертикаль або горизонталь, з якої ходить фігура, наприклад '''Ngf3''' означає "«кінь з вертикалі g ходить на поле f3"», а '''R1e2''' означає "«тура з першої горизонталі ходить на поле е2"». Літера ''Р'' для пішака не використовується, тож e4 означає "«пішак ходить на поле е4"».
 
Якщо фігура здійснює взяття, то перед полем призначення ставиться "«х"». Таким чином '''Bxf3''' означає "«слон бере на f3"». Коли пішак робить взяття, то вертикаль, з якої пішак ходить, ставиться на місці вихідної фігури, а горизонталь може опускатись, якщо вона однозначна. Наприклад, '''exd5''' (пішак з вертикалі е бере на d5) або '''exd''' (пішак на з вертикалі е бере фігуру десь на вертикалі d). Зокрема, в Німеччині, деякі видання використовували ": ", а не "«x"», щоб позначити взяття, але нині це рідкість. Деякі видання взагалі опустили символ взяття, тож exd5 позначається просто "«ed"».
 
Якщо пішак ходить на свою останню горизонталь, досягнувши поле перетворення, то позначається фігура, на яку він перетворюється, наприклад '''e1Q''' або '''e1=Q'''. Рокіровка позначається спеціальним позначеннями '''0-0''' на королівський фланг і '''0-0-0''' -&nbsp;— на ферзевий. Взяття на проході часом позначають "«e.p"». Хід, яким королеві суперника ставлять шах, зазвичай позначають додаванням "«+"». (Позначення "«++"» для подвійного шаху вважають застарілим.) Мат може позначатись "«#"». Наприкінці гри "«1-0"» означає "«білі виграли"», "«0-1"» означає "«чорні виграли"», а " ½ " вказує на нічию.<ref>{{cite web 2|url=http://www.fide.com/fide/handbook.html?id=125&view=article|title=FIDE Laws of Chess|publisher=FIDE|archiveurl=https://web.archive.org/web/20101205225438/http://www.fide.com/fide/handbook.html?id=125&view=article|archivedate=5 December 2010|deadurl=no|accessdate=4 September 2010}}</ref>
 
Шахові ходи можуть додатково описуватись за допомогою {{нп|Символи шахової нотації|знаків пунктуації та інших символів|en|Chess annotation symbols}}. Наприклад, "«!"» вказує на хороший хід, "«!!"» відмінний хід, "«?"» помилку, "«??"» грубу помилку, "«!?"» цікавий хід, хоча, можливо, не найкращий, "«?!"» сумнівний хід, який не легко спростувати.<ref name="Hooper & Whyld 1992, p. 92">Hooper & Whyld (1992), p. 92</ref>
[[Файл:Scholars_mate_animation.gif|ліворуч|обрамити|"«[[Дитячий мат]]"»]]
Наприклад, одну із простих пасток, відому як [[Дитячий мат]] (див. анімований малюнок) можна записати:
 
Рядок 317:
Текстова [[Portable Game Notation]] (PGN), яку  розуміють шахові програми, базується на короткій формі англомовної алгебраїчної нотації.
 
До 1980 року більшість англомовних шахових видань використовували форму {{нп|Описова нотація|описової нотації|en|Descriptive notation}}. У ній вертикалі названо відповідно до фігури, яка займає задню горизонталь на початку гри, і кожне поле має дві різні назви в залежності від того як його розглядати, з погляду чорних чи білих. Наприклад, поле, яке алгебраїчною нотацією позначається "«e3"», описовою нотацією з точки зору білих позначається "«К3"» (королівська вертикаль, 3-тя горизонталь), а з точки зору чорних&nbsp;— - "«К6"» (королівська вертикаль, 6-та горизонталь). При записі взяття називають фігуру, яку беруть, а не поле, на якому її беруть (за винятком випадків, коли потрібно усунути неоднозначність). Таким чином, описовою нотацією дитячий мат можна записати:
 
: &nbsp;'''1. P-K4 P-K4 2. Q-R5?! N-QB3 3. B-B4 N-B3?? 4. QxBP# 1–0'''
Рядок 323:
Деякі гравці все ще віддають перевагу описовій нотації, але її більше не визнає ФІДЕ.
 
Ще однією системою є {{нп|цифрова нотація ІКЧФ|цифрова нотація|en|ICCF numeric notation}}, яку визнає {{нп|Міжнародна федерація шахів за листуванням||en| International Correspondence Chess Federation}}, хоча її використання зменшується. Поля позначаються числовими координатами, наприклад А1&nbsp;— - "«11"», а H8&nbsp;— - "«88"». Ходи позначаються полями "«від"» і "«до"», взяття не позначається. Наприклад, перший хід 1.e4 позначається 1.5254. Рокіровка позначається лише переміщенням короля, наприклад 5171 для рокіровки білих на королівський фланг, 5838 для рокіровки чорних на ферзевий фланг.
 
== Стратегія і тактика ==
Шахова стратегія складається з постановки і досягнення довгострокових позиційних переваг під час гри –&nbsp;— наприклад, питання де розмістити різні фігури –&nbsp;— а тактика зосереджується на безпосередніх маневрах. Ці дві частини процесу шахової гри не можна повністю відокремити одну від одної, тому що стратегічні цілі переважно досягаються за рахунок тактики, тоді як тактичні можливості виникають з попередньої стратегії гри. Шахова партія зазвичай ділиться на три етапи: дебют, зазвичай перші 10 ходів, коли гравці пересувають свої фігури на вигідні для подальшої боротьби позиції; потім міттельшпіль; і зрештою ендшпіль, коли більшість фігур вже відсутні, королі зазвичай беруть активнішу участь у боротьбі, а просування пішаків часто є вирішальним.
 
=== Основи тактики ===
Рядок 345:
* 23...Kf5 24.g4#
* 23...Kh7 24.Nf6+ ([[подвійний шах]]) Kh8 25.Qh7#}}}}
В шахах тактика загалом зосереджується на короткострокових діях –&nbsp;— настільки короткострокових, що їх може розрахувати наперед людина або комп'ютер. Можлива глибина розрахунку залежить від уміння гравця. У спокійній позиції, з великою кількістю можливостей з обох сторін, глибокий розрахунок є складнішим і не може бути практичним, тоді як у "«тактичний"» позиції з обмеженою кількістю форсованих варіантів сильні гравці можуть розраховувати довгі послідовності ходів.
 
Прості одно- або двоходові тактичні дії –&nbsp;— загрози, обміни матеріалу, подвійні атаки, можна об'єднувати у більш складні [[Комбінація (шахи)|комбінації]], послідовності тактичних маневрів, які часто вимушені з точки зору одного або обох гравців.<ref name="Harding 2003, p. 70ff">Harding (2003), pp. 70ff</ref> Теоретики описують багато елементарних тактичних прийомів та типових маневрів, наприклад, [[Зв'язування (шахи)|зв'язування]], [[Вилка (шахи)|вилка]], [[лінійний удар]], [[Батарея (шахи)|батарея]], [[відкритий напад]] (особливо відкритий шах), [[проміжний хід]], [[Відволікання (шахи)|відволікання]], [[Заманювання (шахи)|заманювання]], [[Жертва (шахи)|жертва]], [[Знищення захисту (шахи)|знищення захисту]], [[Перевантаження (шахи)|перевантаження]] і [[Перекриття (шахи)|перекриття]].<ref>Harding (2003), pp. 8ff</ref>
 
Форсований варіант, який містить жертву і, як правило, приносить суттєву вигоду, називається [[Комбінація (шахи)|комбінацією]]. Блискучі комбінації –&nbsp;— такі, як у [[Безсмертна партія|безсмертній партії]] –&nbsp;— вважаються шедеврами і ними захоплюються любителі шахів. Зазвичай шахові задачі, направлені на розвиток ігрових навичок, показують гравцям позиції, які містять комбінацію, а гравець має її знайти.<ref>Burgess, Nunn, & Emms (2004), pp. 14–15</ref>
 
=== Основи стратегії ===
{{Main|Стратегія (шахи)}}
Шахова стратегія пов'язана з оцінкою шахових позицій і з встановленням цілей та довгострокових планів на подальшу гру. В ході оцінки гравці повинні враховувати безліч факторів, таких як цінність фігур на шахівниці, контроль центру і централізація, [[пішакова структура]], безпека короля, а також контроль ключових полів або групи полів (наприклад, діагоналей, відкритих вертикалей і темних або світлих полів).
 
Рядок 392:
=== Дебют ===
{{Шаховий дебют}}
Шаховий дебют -&nbsp;— це низка початкових ходів у грі ("«дебютних ходів"»). Визнані послідовності дебютних ходів мають свої назви, такі як [[Іспанська партія]] або [[Сицилійський захист]]. Вони каталогізовані в довідкових працях, таких як ''[[Енциклопедія шахових дебютів]]''. Існують десятки різних дебютів, характер яких варіюється в широкому діапазоні, від спокійної позиційної гри (наприклад, [[Дебют Реті]]) до дуже агресивних ([[Латиський гамбіт]]). Для деяких дебютних ліній точну послідовність ходів, яку вважають найкращою для обох суперників, проаналізовано до понад 30 ходів.<ref>Tamburro (2010), p. 18</ref> Професійні гравці витрачають роки на вивчення дебютів і продовжують це робити упродовж усієї своєї кар'єри разом з розвитком дебютної теорії.
 
Основні стратегічні цілі схожі для більшості дебютів:<ref>Tarrasch (1987)</ref>
Рядок 405:
=== Мітельшпіль ===
{{Main|Мітельшпіль}}
Міттельшпіль -&nbsp;— стадія гри, яка розпочинається після дебюту. Чітку межу між дебютом і мітельшпілем провести неможливо, але зазвичай міттельшпіль розпочинається коли більшість фігур вже розвинулись. (Аналогічно, немає чіткого переходу з мітельшпіля в ендшпіль). Оскільки дебютна теорія вже закінчилася, то гравці повинні сформувати плани, взявши до уваги особливості позиції, і водночас враховувати тактичні можливості позиції.<ref>Harding (2003), p. 32–151</ref> Міттельшпіль-це стадія, в якій відбувається більшість [[Комбінація (шахи)|комбінацій]]. Комбінації -&nbsp;— це серії тактичних ходів для досягнення якоїсь вигоди. Комбінації в міттельшпілі часто пов'язані з нападом на короля супротивника. Деякі типові схеми мають власні назви, наприклад, [[Мат Бодена]] або комбінація {{нп|Ласкер проти Бауера (Амстердам 1889)|Ласкер проти Бауера|en|Lasker versus Bauer, Amsterdam, 1889}}.<ref>Hooper & Whyld (1992), p. 86</ref>
 
Специфічні плани або стратегічні теми часто виникають з певних груп дебютів, які призводять до певних типів пішакової структури. Прикладом є атака меншості, коли гравець, маючи менше пішаків на ферзевому фланзі, атакує на ньому суперника, у якого там більше пішаків. Таким чином, вивчення дебютів пов'язане з підготовкою планів, які є типовими для того чи іншого мітельшпілю.<ref>Silman (1998), pp. 202–05</ref>
Рядок 425:
|__|__|__|__|__|__|__|__
|Той, чия черга ходу, перебуває в гіршому становищі.}}
Ендшпіль -&nbsp;— стадія гри, коли на шахівниці залишилося мало фігур. Існує три основні стратегічні відмінності ендшпілю від попередніх стадій гри:<ref>Harding (2003), pp. 187ff</ref>
 
# Більшої ваги набувають пішаки. Ендшпілі часто обертаються навколо прагнення [[Заміна пішака|замінити пішака]] на сильнішу фігуру шляхом просування його на останню горизонталь.
# Король, який у мітельшпілі потребував захисту від мату, стає в ендшпілі сильною фігурою. Його часто переміщують в центр шахівниці, де він може захистити своїх пішаків, атакувати пішаків суперника і перешкоджати ходам короля супротивника.
# [[Цугцванг]] змушує гравця робити невигідний для нього хід. Він набагато частіше трапляється в ендшпілі, ніж на іншій стадії гри. На діаграмі наведено приклад обопільного цугцвангу. Якщо хід чорних, то 1...Kb71…Kb7 дозволяючи білим просунути пішака після 2.Kd7; якщо черга білих, то гра завершується внічию, або через [[пат]] внаслідок 1.Kc6 або через втрату пішака після будь-якого іншого ходу.
 
Ендшпіль можна класифікувати за типом фігур, що залишилися на шахівниці. Базові [[Мат (шахи)|мати]] -&nbsp;— позиції, в яких один гравець має тільки короля, а його суперник крім короля має одну або дві фігури і спроможний поставити мат завдяки взаємодії фігур з королем. Наприклад, король і пішак містить лише королів і пішаків з обох боків і задача полягає в тому, щоб провести пішака на останню горизонталь, де він перетворюється на фігуру. Інші, складніші ендшпілі класифікуються в залежності від фігур, які залишились на шахівниці окрім королів, наприклад "«[[Тура та пішак проти тури]]"».
 
== Місце шахів у культурі ==
Рядок 443:
 
=== Домодерні часи ===
За часів [[середньовіччя]] і в епоху [[Відродження]] шахи були частиною [[Шляхта (стан)|шляхетської]] культури. Їх використовували, щоб навчати воєнної стратегії і називали "«королівською грою"».<ref>Vale (2001), pp. 170–99</ref> Джентльменам належить "«to be meanly seene in the play at Chestes"», -&nbsp;— йдеться в огляді на початку книги ''{{нп|Придворний (Кастільйоне)|Придворний|en|The Book of the Courtier}}'' [[Балтазар Кастільйоне|Балтазара Кастільйоне]] (1528), але шахи не повинні бути головною пристрастю Джентльменів. І далі пояснює<ref>{{cite book|url=http://darkwing.uoregon.edu/~rbear/courtier/courtier2.html|title=The Second Book of the Courtier|author=Count Bladessar Castilio|author2=Translated by Sir Thomas Hoby as edited by Walter Raleigh. Online at University of Oregon. Retrieved by Internet Archive, 2008-05-19|year=1561|publisher=David Nutt|location=London, 1900|archiveurl=https://web.archive.org/web/20000818234955/http://darkwing.uoregon.edu/~rbear/courtier/courtier2.html|archivedate=18 August 2000|accessdate=7 May 2010|deadurl=yes}}</ref>:
 
{{цитата|
Рядок 450:
Багато вишуканих шахових наборів, які використовували аристократи, втрачені, а інші частково збереглись, як наприклад [[Шахи острова Льюїс]].
 
Шахи часто використовували як основу проповідей [[Мораль|моралі]]. Прикладом є ''Liber de moribus hominum et officiis nobilium sive super ludo scacchorum'' ('Книга про звичаї людей і обов'язки шляхти або Книга шахів'), яку написав італійський [[Орден Домініканців|домініканський]] монах [[Якобус де Цессоліс]] близько 1300 року. Вона була однією з найбільш популярних у середньовіччі.<ref>Olmert (1996), p. 127</ref> Її переклали на багато інших мов (перше друковане видання вийшло в Утрехті 1473 року) і вона стала основою для ''The Game and Playe of the Chesse'' (1474) [[Вільям Кекстон|Вільяма Кекстона]], однієї з перших надрукованих англійською мовою книг.<ref>[http://www.bartleby.com/212/1303.html The Introduction of Printing into England and the Early Work of the Press: The First Book printed in English] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20061225125443/http://www.bartleby.com/212/1303.html |date=25 December 2006 }}, from ''[[The Cambridge History of English and American Literature]]'', Vol II. (1907) Online at bartleby.com. Retrieved 12 December 2006.</ref> Різні шахові фігури порівнювали з різними соціальними колами людей, а людські обов'язки походили з правил гри, або з візуальних особливостей шахових фігур:<ref>Adams (2006)</ref>
 
{{цитата|
Лицаря (слона) потрібно виготовляти повністю озброєним, як він сидить на коні, маючи шолом на голові і списа в правій руці, і прикритий щитом, з мечем і булавою ліворуч, одягнутий у [[гауберк]], а його груди прикриті латами, legge harnoys на його ногах, шпори на його п'ятах, а його руки в рукавицях, його кінь добре виїжджений і навчений і готовий до бою й покритий збруєю. Коли лицаря виготовлено, його треба помити, а це означатиме, що він готовий до нового життя і нових манер. Також вони не сплять усю ніч у молитвах богу, щоб своєю милістю він дав їм ті речі, які їм недоступні від природи. Король або принц тримає біля себе меча на знак того, that they shold abyde and kepe hym of whom they take theyr dispenses and dignyte. {{oq|en|The knyght ought to be made alle armed upon an hors in suche wyse that he haue an helme on his heed and a spere in his ryght hande/ and coueryd wyth his sheld/ a swerde and a mace on his lyft syde/ Cladd wyth an hawberk and plates to fore his breste/ legge harnoys on his legges/ Spores on his heelis on his handes his gauntelettes/ his hors well broken and taught and apte to bataylle and couerid with his armes/ whan the knyghtes ben maad they ben bayned or bathed/ that is the signe that they shold lede a newe lyf and newe maners/ also they wake alle the nyght in prayers and orysons vnto god that he wylle gyue hem grace that they may gete that thynge that they may not gete by nature/ The kynge or prynce gyrdeth a boute them a swerde in signe/ that they shold abyde and kepe hym of whom they take theyr dispenses and dignyte.<ref>{{Cite book|url=http://www.gutenberg.org/etext/10672|title=The Game and Playe of the Chesse|author=Caxton, William|date=January 2004|publisher=Project Gutenberg|accessdate=20 May 2010}}</ref>}}|40||}}
 
Відомі в колах духовенства, студентів і торговців, шахи увійшли в народну культуру середньовіччя. Прикладом є 209-та пісня збірки 13-го століття "«[[Carmina Burana]]"», яка починається з назви шахових фігур: ''Roch, pedites, regina...regina…''<ref>{{cite web 2 |url=http://www.fh-augsburg.de/~harsch/Chronologia/Lspost13/CarminaBurana/bur_cpo2.html |title=Carmina potoria |publisher=Bibliotheca Augustana |accessdate=26 November 2008 |deadurl=no |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071229151500/http://www.fh-augsburg.de/~harsch/Chronologia/Lspost13/CarminaBurana/bur_cpo2.html |archivedate=29 December 2007 |df=dmy-all }}</ref>
 
=== Модерні часи ===
За часів [[Просвітництво| Просвітництва]] шахи розглядали як засіб самовдосконалення. [[Бенджамін Франклін]] у своїй статті "«{{нп|Мораль шахів||en|The Morals of Chess}}"» (1750) писав<ref>Franklin (1779)</ref>:
 
{{цитата|
Рядок 477:
З цими чи подібними поглядами, шахів сьогодні навчають дітей у школах по всьому світі. Багато шкіл мають шахові клуби, а також існує багато шкільних турнірів спеціально для дітей. Ці турніри проводяться регулярно в багатьох країнах, під егідою таких організацій як {{нп|Шахова федерація США||en|United States Chess Federation}} і Національний шкільний шаховий Фонд.<ref>{{cite web 2|url=http://www.nscfchess.org/nscfmiss.html|title=National Scholastic Chess Foundation|archiveurl=https://web.archive.org/web/20091230140133/http://www.nscfchess.org/nscfmiss.html|archivedate=30 December 2009|accessdate=30 December 2009}}</ref>
[[Файл:Red_King_sleeping.jpg|праворуч|міні|''[[Аліса в Задзеркаллі]]'': Червоний Король хропе. Ілюстрація сера {{нп|Джон Теннієл|Джона Теннієла|en|John Tenniel}}.]]
Шахи часто {{нп|Шахи в мистецтві та літературі| зображують у мистецтві||Chess in the arts and literature}}; серед визначних творів, у яких шахи відіграють ключову роль, ''{{нп|Гра в шахи (п'єса Томаса Міддлтона)|Гра в шахи|en|A Game at Chess}}'' Томаса Міддлтона, ''[[Аліса в Задзеркаллі]]'' Льюїса Керролла, ''[[Захист Лужина (роман)|Захист Лужина]]'' Володимира Набокова, ''{{нп|Шахова новела||en|The Royal Game}}'' Стефана Цвейга. Шахи постають у таких фільмах, як ''[[Сьома печатка (фільм)|Сьома печатка]]'' Інгмара Бергмана і ''{{нп|Шахісти (фільм)|Шахісти|en|Shatranj Ke Khilari}}'' Сатьяджита Рея.
 
Крім того, шахи присутні і в сучасній популярній культурі. Наприклад, персонажі фільму ''[[Зоряний шлях]]'' грають у футуристичну версію гри під назвою "«{{нп|тривимірні шахи||en|Tri-Dimensional Chess}}"». "«[[Магічні речі світу Гаррі Поттера#Чарівні шахи|Чарівні шахи]]"» присутні в серії романів Дж. К. Роулінг ''[[Гаррі Поттер (серія романів)|Гаррі Поттер]]''. Герой фільму ''[[У пошуках Боббі Фішера]]'' бореться проти прийняття [[Агресія|агресивних]] і [[Мізантропія|людиноненависницьких]] поглядів чемпіона світу з шахів.<ref>{{cite web 2|url=http://www.eamonnoneill.net/articles/Josh%20Waitzkins.PDF|title=The Brain Issue|format=PDF|accessdate=26 November 2008|author=O'Neill, Eamonn|archive-url=https://web.archive.org/web/20060426004836/http://www.eamonnoneill.net/articles/Josh%20Waitzkins.PDF|dead-url=yes|archive-date=26 April 2006|df=dmy}}</ref> Шахи слугують основною темою в [[мюзикл]]і ''{{нп|Шахи (мюзикл)|Шахи|en|Chess (musical)}}'' [[Тім Райс|Тіма Райса]], [[Бйорн Ульвеус|Бйорна УльвеусаУльвеусаі]]і [[Бенні Андерссон]]а. У [[трилер]]і ''[[Хід королевою]]'' йдеться про гросмейстера, якого звинувачують у [[Серійний убивця|серійних вбивствах]]. Фільм ''[[Ігри чемпіонів (фільм)|Ігри чемпіонів]]'', у якому роль [[Боббі Фішер]]а виконує [[Тобі Магвайр]], а [[Спаський Борис Васильович|Бориса Спаського]] грає [[Лев Шрайбер]], зображує драму довкола [[Матч за звання чемпіона світу із шахів 1972|Матчу за звання чемпіона світу 1972]] в Ісландії під час Холодної війни.<ref name="deadlineill">{{cite web 2|url=http://deadline.com/2015/02/ill-see-you-in-my-dreams-release-date-pawn-sacrifice-1201366262/|title='I'll See You In My Dreams' and 'Pawn Sacrifice' Get Release Dates|last=Pedersen|first=Erik|date=4 February 2015|publisher=Deadline|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150601205641/http://deadline.com/2015/02/ill-see-you-in-my-dreams-release-date-pawn-sacrifice-1201366262/|archivedate=1 June 2015|deadurl=no|accessdate=30 May 2015|df=dmy-all}}</ref>
 
=== Суперечності в релігії ===
2016 року {{нп|Верховний муфтій Саудівської Аравії||en|Grand Mufti of Saudi Arabia}} {{нп|Абдуль-Азіз ібн Абдуллах Аль аш-Шейх||en|Abdul-Aziz ibn Abdullah Al ash-Sheikh}} видав релігійну [[Фетва|фетву]], якою постановив, що шахи заборонені в Ісламі, оскільки це [[азартні ігри|азартна гра]]. Заявивши, що "«шахи це марна трата часу і можливість просадити гроші. Вони спричиняють ворожнечу і ненависть між людьми"». Однак, ця фетва не є юридично обов'язковою шахи залишаються популярною грою в мусульманських країнах.<ref>{{cite news|url=https://www.theguardian.com/world/2016/jan/21/chess-forbidden-in-islam-rules-saudi-arabia-grand-mufti|title=Chess forbidden in Islam|date=21 January 2016|work=[[The Guardian]]|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160213200335/http://www.theguardian.com/world/2016/jan/21/chess-forbidden-in-islam-rules-saudi-arabia-grand-mufti|archivedate=13 February 2016|deadurl=no|accessdate=11 February 2016}}</ref>
 
== Композиція ==
{{Main|Шахова композиція}}
Шахова композиція -&nbsp;— це мистецтво створення шахових проблем (також відомих як шахові композиції). Їх творців називають [[шаховий композитор|шаховими композиторами]].<ref>Howard (1961)</ref> Існує багато типів шахових проблем; два найважливіших типи:
 
* ''Прямі мати'': білі починають першими і ставлять мат чорним за визначену кількість ходів, проти будь-якого захисту. Про такі задачі часто кажуть "«мат за ''n'' ходів" –»&nbsp;— наприклад, "«мат за три ходи"» (''трьохходівка''); дво -&nbsp;— і трьохходові задачі найпоширеніші. Вони зазвичай містять позиції, які вкрай рідко зустрічаються в реальній грі й призначені для ілюстрації певної ''теми'', зазвичай вимагають дивного або нелогічного ''ключового'' ходу.<ref>Hooper & Whyld (1992), p. 110</ref>
* ''[[Етюд (шахи)|Етюди]]'': стандартні завдання, в яких умовою є перемога або нічия білих. Майже всі етюди є [[ендшпіль]]ними позиціями.<ref>Hooper & Whyld (1992), pp. 400–01</ref>
 
Шахова композиція -&nbsp;— окреме відгалуження шахового спорту, існують турніри як з композицій так і з розв'язання етюдів.<ref>Weenink (1926)</ref>
 
=== Приклад ===
Рядок 511:
: '''1. Kg7! h4 2. Kf6! Kb6'''
 
Або 2...h32…h3 3.Ke7 і білий король може підтримати свого пішака.
 
: '''3. Ke5!!'''
Рядок 517:
Тепер білий король дістається якраз вчасно, щоб підтримати свого пішака, або ж затримати чорного.
 
: '''3...3… h3 4. Kd6 ½–½'''<ref>de la Villa (2008), pp. 179–80</ref>
 
== Змагальна гра ==
 
=== Організація змагань ===
Сучасні шахи -&nbsp;— це організований вид спорту з організованими міжнародними та національними лігами, чемпіонатами і конгресами. Керівним шаховим органом є Міжнародна шахова федерація ([[ФІДЕ]], Fédération Internationale des Échecs). Більшість країн мають свої національні шахові організації (наприклад, {{нп|Шахова федерація США||en|United States Chess Federation}} та {{нп|Англійська шахова федерація||en|English Chess Federation}}), які у свою чергу є членами ФІДЕ. ФІДЕ є членом [[Міжнародний олімпійський комітет|Міжнародного олімпійського комітету]],<ref>{{cite web 2|url=http://www.olympic.org/uk/organisation/if/fi_uk.asp?Id_federation=44|title=World Chess Federation|publisher=International Olympic Committee|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080822115514/http://www.olympic.org/uk/organisation/if/fi_uk.asp?Id_federation=44|archivedate=22 August 2008|deadurl=yes|accessdate=26 November 2008|df=}}</ref> але гра в шахи ніколи не була в програмі [[Олімпійські ігри|Олімпійських ігор]]; шахи мають свою [[Шахова олімпіада|Олімпіаду]], яка проводиться раз на два роки в командному заліку.
 
[[Файл:SchachWM2008.jpg|міні|Колишній чемпіон світу [[Вішванатан Ананд]] (ліворуч) грає проти свого попередника [[Крамник Володимир Борисович|Володимира Крамника]]]]
Рядок 541:
Серед регулярних командних турнірів [[Шахова олімпіада|шахові олімпіади]] і [[Командний чемпіонат Європи з шахів|командні чемпіонати Європи]]. На {{нп|Чемпіонат світу з рішення шахових задач|чемпіонатах світу з рішення задач|en|World Chess Solving Championship}} і чемпіонатах світу {{нп|Шахи за листуванням|шахів за листуванням|en|Correspondence Chess}} змагання проходять як у командному так і особистому заліку.
 
Крім цих престижних змагань існують тисячі інших шахових турнірів, матчів та фестивалів, що проводяться щорічно у всьому світі серед гравців усіх рівнів. {{нп|Організація розумових видів спорту||en|Mind Sports Organisation}}, поряд з іншими {{нп|Розумові види спорту|розумовими видами спорту|en|Mind sport}}, такими як [[бридж]], [[Ґо (гра)|ґо]] і [[скрабл]].
 
=== Титули та рейтинги ===
Рядок 548:
 
* ''[[Гросмейстер (шахи)|Гросмейстер]]'' (скорочено GM; іноді використовують термін ''міжнародний гросмейстер'' IGM) присуджують шаховим майстрам світового класу. Крім титулу чемпіона світу є найвищим званням, якого шахіст може досягнути. Для того, щоб отримати цей титул, гравець повинен мати офіційний [[рейтинг Ело]] понад 2500 в якийсь момент часу і досягнути трьох позитивних результатів (так звані норми) у турнірах за участю інших, зокрема іноземних, гросмейстерів. Є й інші способи досягнути цього титулу, такі як перемога на чемпіонаті світу серед юніорів.
* ''Міжнародний майстер'' (скорочено IM). Вимоги подібні до GM, але менші. Мінімальний рейтинг для здобуття титулу -&nbsp;— 2400.
* ''Майстер ФІДЕ'' (скорочено FM). Зазвичай гравці здобувають цей титул, досягнувши рейтингу 2300 або вище.
* ''Кандидат у майстри'' (скорочено CM). Подібний до FM, але потрібно досягнути рейтингу 2200.
Рядок 554:
Всі ці титули доступні як чоловікам, так і жінкам All the titles. Існують окремі титули спеціально для жінок, такі як жіночий гросмейстер (WGM). Починаючи з [[Гапріндашвілі Нона Терентіївна|Нони Гапріндашвілі]] в 1978 році, деяка кількість жінок здобули відкритий титул GM, і більшість із провідної десятки шахісток станом на 2006 рік володіли ним.<ref group="note" name="FIDE_top_players">Current FIDE lists of top players with their titles are online at {{cite web 2|url=http://ratings.fide.com/toplist.phtml|title=World Top Chess players|publisher=FIDE|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100722094431/http://ratings.fide.com/toplist.phtml|archivedate=22 July 2010|deadurl=no|accessdate=20 July 2010|df=dmy-all}}</ref>
 
Станом на серпень 2011 року було 1363 активних гросмейстери та 3153 міжнародних майстри у світі. Трійка країн з найбільшим числом гросмейстерів: Росія, Україна і Німеччина, відповідно 208, 78 і 76. Країною з найбільшою кількістю гросмейстерів на душу населення є Ісландія -&nbsp;— 11 гросмейстерів і 13 міжнародних майстрів на 310,000 осіб.<ref>{{cite web 2 |url=http://ratings.fide.com/topfed.phtml?tops=0&ina=1&country= |title=Federations Ranking |deadurl=no |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110507044406/http://ratings.fide.com/topfed.phtml?tops=0&ina=1&country= |archivedate=7 May 2011 |df=dmy-all }}</ref>
 
Крім того, міжнародні титули присуджуються шаховим композиторам, розв'язувачам шахових задач і шахістам за листуванням (від {{нп|Міжнародна федерація шахів за листуванням|Міжнародної федерації шахів за листуванням|en|International Correspondence Chess Federation}}). Національні шахові організації також можуть присуджувати титули, зазвичай просунутим гравцям, нижчого рівня, ніж міжнародні, наприклад, шаховий експерт у США.
Рядок 565:
 
== Публікації ==
Шахи мають дуже широку літературу. 1913 року шаховий історик {{нп|Х. Дж. Р. Мюррей||en|H. J. R. Murray}} оцінив загальну кількість книг, журналів і {{нп|Шахові колонки в газетах|шахових колонок у газетах|en|Chess columns in newspapers}} числом приблизно 5000.<ref>{{Cite book|title=A History of Chess|last=Murray|first=H.J.R.|authorlink1=H. J. R. Murray|year=1913|publisher=Oxford University Press|pages=782–84|isbn=978-0-19-827403-2}}</ref><ref name="Hooper&Whyld">{{Cite book|title=The Oxford Companion to Chess|last1=Hooper|first1=David|authorlink1=David Hooper (chess player)|last2=Whyld|first2=Kenneth|authorlink2=Ken Whyld|year=1984|publisher=Oxford University Press|page=189|isbn=978-0-19-217540-3}}</ref> 1949 року за оцінками {{нп|Барух Гаролд Вуд|Баруха Гаролда Вуда|en|Baruch Harold Wood}} це число дорівнювало приблизно 20000.<ref name="Hooper&Whyld"/> {{нп|Девід Гупер (шахіст)|Девід Гупер|en|David Hooper (chess player)}} і {{нп|Кеннет Вайлд||en|Kenneth Whyld}} пишуть, що "«Відтоді щороку спостерігається стійке зростання кількості нових шахових видань. Ніхто не знає, скільки надруковано"».<ref name="Hooper&Whyld"/> Існує дві значні публічні шахові бібліотеки: Зібрання шахів і шахів Джона Дж. Вайта в шахи і шашки набір в {{нп|Клівлендська публічна бібліотека|Клівлендській публічній бібліотеці|en|Cleveland Public Library}}, яке містить понад 32 000 шахових книг і понад 6000 переплетених томів шахових часописів;<ref name="PolgarRecords">[[Susan Polgar]], [http://susanpolgar.blogspot.com/2008/02/chess-records.html Special Chess Records] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120210151833/http://susanpolgar.blogspot.com/2008/02/chess-records.html |date=10 February 2012 }} (11 February 2008). Retrieved on 11 January 2009.</ref> а також зібрання шахів і шашок у [[Королівська бібліотека Нідерландів|Королівській бібліотеці Нідерландів]], яке містить близько 30 000 книг.<ref>{{cite web 2 |url=http://www.kb.nl/en/resources-research-guides/kb-collections/collections-by-theme/chess-and-draughts-collection |title=Chess and draughts collection – Koninklijke Bibliotheek |work=kb.nl |deadurl=no |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150602095256/http://www.kb.nl/en/resources-research-guides/kb-collections/collections-by-theme/chess-and-draughts-collection |archivedate=2 June 2015 |df=dmy-all }}</ref>Гросмейстер {{нп|Лотар Шмід||en|Lothar Schmid}} належала найбільша у світі приватна колекція шахових книг та сувенірів.<ref>"«A collector of chess books and paraphernalia, he has the largest private chess library in the world."» [[David Hooper (chess player)|David Hooper]] and [[Kenneth Whyld]], ''[[The Oxford Companion to Chess]]'' (2nd ed. 1992), p. 358. {{ISBN|0-19-866164-9}}. "«Schmid owns the largest private collection of chess books and other chess material."» [[Harry Golombek]], ''Golombek's Chess Encyclopedia'', Crown Publishers, 1977, p. 290. {{ISBN|0-517-53146-1}}. In 1992, [[David Hooper (chess player)|Hooper]] and [[Kenneth Whyld|Whyld]] stated that Schmid's chess library "«is the largest and finest in private hands, with more than 15,000 items"». Hooper & Whyld, p. 226 ("«libraries"» entry). In 2008, [[Susan Polgar]] stated that Schmid "«has over 20,000 chess books"».{{cite web 2 |url=http://susanpolgar.blogspot.com/2008/02/chess-records.html |title=Chess Daily News |accessdate=2012-03-03 |deadurl=no |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120210151833/http://susanpolgar.blogspot.com/2008/02/chess-records.html |archivedate=10 February 2012 |df=dmy-all }} [[Dirk Jan ten Geuzendam]] states that Schmid "boasts to have amassed 50,000 chess books. Dirk Jan ten Geuzendam, "«The Finest Chess Collection in the World"», ''[[New in Chess]]'', 2010, No. 5, p. 18. The title of the article refers to David DeLucia's collection, not Schmid's.</ref> Шахова бібліотека Девіда Делюсії містить від 7000 до 8000 шахових книг і таку ж кількість автографів (листів, листів з записами ходів і рукописи), а також близько 1000 "«{{нп|Ефемера|ефемер|en|Ephemera}}"».<ref>ten Geuzendam, p. 19</ref> {{нп|Дірк Ян тен Гозендам||en|Dirk Jan ten Geuzendam}} вважає зібрання Делюсії "«напевне найкращим шаховим зібранням у світі"».<ref>ten Geuzendam, p. 10</ref>
 
== Математика і комп'ютери ==
Рядок 587:
Одним з найважливіших математичних завдань шахів є розробка [[алгоритм]]ів, які можуть грати в шахи. Поява ідеї створення шахової машини припадає на 18 століття. Близько 1769 року з'явився {{нп|автоматон||en|Automaton}} під назвою [[Механічний турок]], який став відомим, перш ніж розкрили, що це [[містифікація]].<ref>Levitt (2000)</ref> Серйозні випробування на базі автоматів, таких як {{нп|El Ajedrecista||en|El Ajedrecista}}, були надто складними та обмежено корисними.
 
З появою цифрового [[комп'ютер]]а у 1950-х роках шахові ентузіасти, [[Комп'ютерна інженерія|комп'ютерні інженери]] та комп'ютерні науковці почали будувати все більш успішні шахові машини і шахові програми.<ref>Hsu, F.H. (2004). Behind Deep Blue: Building the Computer that Defeated the World Chess Champion, Princeton University Press. {{ISBN|978-0-691-11818-5}}</ref> 1950 року Шеннон опублікував новаторську статтю про комп'ютерні шахи під назвою "«Програмування комп'ютера для гри в шахи"».{{refn|[[Алан Тюрінг]] зробив спробу в 1953 році.<ref>{{cite web 2
|url = http://www.turingarchive.org/browse.php/B/7
|title = Digital computers applied to games
Рядок 598:
}}</ref>|group=note}} Він писав:
<blockquote>
The chess machine is an ideal one to start with, since: (1) the problem is sharply defined both in allowed operations (the moves) and in the ultimate goal (checkmate); (2) it is neither so simple as to be trivial nor too difficult for satisfactory solution; (3) chess is generally considered to require "«thinking"» for skillful play; a solution of this problem will force us either to admit the possibility of a mechanized thinking or to further restrict our concept of "«thinking"»; (4) the discrete structure of chess fits well into the digital nature of
modern computers.<ref>Shannon, Claude E. XXII. Programming a Computer for Playing Chess. ''Philosophical Magazine'', Ser.7, Vol. 41, No. 314 –&nbsp;— March 1950. Available online at {{cite web 2|url=http://archive.computerhistory.org/projects/chess/related_materials/text/2-0%20and%202-1.Programming_a_computer_for_playing_chess.shannon/2-0%20and%202-1.Programming_a_computer_for_playing_chess.shannon.062303002.pdf |title=''computerhistory.org'' |deadurl=yes |archiveurl=https://www.webcitation.org/5oFLE7Mgx?url=http://archive.computerhistory.org/projects/chess/related_materials/text/2-0%20and%202-1.Programming_a_computer_for_playing_chess.shannon/2-0%20and%202-1.Programming_a_computer_for_playing_chess.shannon.062303002.pdf |archivedate=15 March 2010 |df= }}&nbsp;{{small|(175&nbsp;KB)}} Retrieved 2006-12-06.</ref>
</blockquote>
 
[[Файл:RS Chess Computer.JPG|thumb|left|шаховий комп'ютер 1990-х років]]
У вересні 1970 року [[Association for Computing Machinery]] (ACM) провела перший великий шаховий турнір для комп'ютерів, {{Північноамериканський комп'ютерний шаховий чемпіонат||en|North American Computer Chess Championship}}, переможницею якого стала програма {{нп|Chess (Північно-Західний університет)|Chess|en|Chess (Northwestern University}} від [[Північно-Західний університет|Північно-Західного університету]]. Починаючи з 1974 року щорічно проводиться [[Чемпіонат світу з комп'ютерних шахів]]. Спочатку [[шаховий рушій|шахові рушії]] сприймали як просто цікавинки, але з часом найкращі з них стали надзвичайно сильними. 1997 року комп'ютер вперше виграв шаховий матч з класичним контролем часу проти чемпіона світу: [[Deep Blue]] фірми [[IBM]] обіграв [[Каспаров Гаррі Кімович|Гаррі Каспарова]] з рахунком 3½–2½ (2 перемоги, 1 поразка і 3 [[нічия (шахи)|нічиї]]).<ref>Hsu (2002), pp. 295–96</ref><ref>[http://researchweb.watson.ibm.com/deepblue/watch/html/c.shtml Deep Blue –&nbsp;— Kasparov Match] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100302133413/http://researchweb.watson.ibm.com/deepblue/watch/html/c.shtml |date=2 March 2010 }}. ''research.ibm.com''. Retrieved 30 November 2006.</ref> Проте, матч був суперечливим,<ref>{{cite news |url=https://www.wired.com/2012/09/deep-blue-computer-bug/ |title=Did a Computer Bug Help Deep Blue Beat Kasparov? |publisher=Wired |date=September 28, 2012}}</ref>, а наступного разу в подібному поєдинку комп'ютер зміг перемогти людину лише 2006 року.
 
2009 року шаховий рушій [[HIARCS]] 13, що працював на мобільному телефоні [[HTC Touch HD]], виграв турнір 6-ї категорії Copa Mercosur, здобувши 9 перемог і 1 нічию й показавши турнірний перформенс 2898.<ref>{{cite web 2
Рядок 632:
</ref><ref>Holding (1985)</ref><ref>Saariluoma (1995)</ref> [[Альфред Біне]] та інші показали, що [[знання]] і словесна, а не зорово-просторова, здатність лежать в основі вміння.<ref>Binet (1894)</ref><ref>Robbins (1996), pp. 83–93</ref> У своїй докторській дисертації {{нп|Адріан де Гроот||en|Adriaan de Groot}} показав, що шахові майстри здатні швидко сприймати ключові особливості позиції.<ref>de Groot (1946)</ref> Згідно з де Гроотом, це [[сприйняття]], що стало можливим завдяки багаторічній практиці та навчанню, є більш важливим, ніж чиста здатність передбачати ходи. Де Гроот показав, що шахісти можуть практично ідеально запам'ятовувати позиції, показані на кілька секунд. Не лише здатність запам'ятовувати визначає шахову майстерність, оскільки майстри та новачки, зіткнувшись з випадковим розташування шахових фігур, мали співставне пригадування (приблизно шість позицій у кожному випадку). Скоріше здатність розпізнавати характерні позиції, які потім запам'ятовуються, відрізняє кваліфікованих гравців від новачків. Коли розташування фігур були взяті з фактичної гри, то майстри демонстрували майже повне позиційне пригадування.<ref>Richards J. Heuer Jr. ''Psychology of Intelligence Analysis'' Center for the Study of Intelligence, Central Intelligence Agency 1999 (see [https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/books-and-monographs/psychology-of-intelligence-analysis/art6.html Chapter 3] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070912045710/https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/books-and-monographs/psychology-of-intelligence-analysis/art6.html |date=12 September 2007 }}).</ref>
 
Пізніші дослідження зосередилися на {{Шахи як розумове тренування|шахах як розумовому тренуванні|en|Chess as mental training}}; відповідні ролі знань і пошуку ходів наперед; {{нп|нейровізуалізація||en|Neuroimaging}} дослідження майстрів і новачків; [[шахи наосліп]]; роль [[Психологія особистості|особистості]] та [[інтелект]]у в шаховій майстерні; гендерні відмінності; а також обчислювальні моделі шахового вміння. Роль практики і таланту в розвитку шахів та інших галузей знань була предметом нещодавніх досліджень. Ерікссон та колеги стверджували, що цілеспрямованої практики достатньо для досягнення високих знань у шахах.<ref>Ericsson, K.A., Krampe, R. Th., & Tesch-Römer, C. (1993). {{cite web 2|url=http://www.freakonomics.com/pdf/DeliberatePractice%28PsychologicalReview%29.pdf |archiveurl=https://web.archive.org/web/20060512183911/http://www.freakonomics.com/pdf/DeliberatePractice%28PsychologicalReview%29.pdf |deadurl=yes |archivedate=12 May 2006 |title=The role of deliberate practice in the acquisition of expert performance |df= }}&nbsp;{{small|(1.25&nbsp;MB)}} ''Psychological Review'', 100, 363–406363—406. Retrieved 21 March 2017.</ref> Нещодавні дослідження показують, що важливими є й інші фактори, а не лише практика. Наприклад, [[Фернан Гобет]] та колеги показали, що сильніші гравці почали грати в шахи в молодому віці і що експерти, які народилися в Північній півкулі, швидше за все, народились наприкінці зими та ранньою весною. У порівнянні з загальним населенням, шахісти, швидше за все, не є праворукими, хоча вони не виявлено кореляції між рукістю та вмінням.<ref>Gobet, F. & Chassy, P. (in press). {{cite web 2 |url=http://bura.brunel.ac.uk/bitstream/2438/736/1/Seasonality%20and%20chess.pdf |title=Season of birth and chess expertise. |deadurl=no |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110718172434/http://bura.brunel.ac.uk/bitstream/2438/736/1/Seasonality%20and%20chess.pdf |archivedate=18 July 2011 |df=dmy-all }}&nbsp;{{small|(65.8&nbsp;KB)}} ''Journal of Biosocial Science''. <br/> Gobet, F. & Campitelli, G. (2007). {{cite web 2 |url= http://bura.brunel.ac.uk/bitstream/2438/611/1/Gobet_DevPsyc_Final.pdf |title= The role of domain-specific practice, handedness and starting age in chess. |deadurl= no |archiveurl= https://web.archive.org/web/20070808073144/http://bura.brunel.ac.uk/bitstream/2438/611/1/Gobet_DevPsyc_Final.pdf |archivedate= 8 August 2007 |df= dmy-all }}&nbsp;{{small|(196&nbsp;KB)}} ''Developmental Psychology'', 43, 159–72. Both retrieved 2007-07-15.</ref>
 
=== Шахи та інтелект ===
Хоча часто передбачають зв'язок між рівнем гри в шахи та загальним [[інтелект]]ом, але дослідники здебільшого не змогли підтвердити його існування.<ref>Binet, A. (1966). Mnemonic virtuosity: A study of chess players. Genetic Psychology, Monographs, 74, 127–62</ref> Наприклад, дослідження 2006 року не виявило відмінностей у fluid інтелекті, виміряному за допомогою [[Raven's Progressive Matrices]], між сильними дорослими шахістами та звичайними людьми.<ref>Unterrainer, J.M., Kaller, C.P., Halsband U., & Rahm. B. (2006). Planning abilities and chess: A comparison of chess and non-chess players on the Tower of London. British Journal of Psychology, 97, 299–311299—311.</ref> Існують певні свідчення на користь кореляції між рівнем гри в шахи та інтелектом серед початківців. Проте рівень гри в шахах також істотно залежить від досвіду гри, і роль досвіду може перевершити роль інтелекту. За оцінками шахові експерти можуть зберігати в пам'яті понад 10 000 і, можливо, до 300 000 стандартних позицій; для того, щоб засвоїти таку кількість інформації, необхідне довге навчання.<ref name="Bilalic">{{cite journal |title=Does chess need intelligence? – A study with young chess players |author1=Merim Bilalić |author2=Peter McLeod |author3=Fernand Gobet |journal=Intelligence |volume=35 |issue=5 |date=September–October 2007 |pages=457–70 |url=http://bura.brunel.ac.uk/bitstream/2438/642/1/Does%20Chess%20Need%20Intelligence-revision-finalINT.pdf |doi=10.1016/j.intell.2006.09.005 |deadurl=no |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120322184716/http://bura.brunel.ac.uk/bitstream/2438/642/1/Does%20Chess%20Need%20Intelligence-revision-finalINT.pdf |archivedate=22 March 2012 }}</ref>
 
Дослідження молодих шахістів у Великій Британії 2007 року показало, що сильні гравці мають вищі середніх показники IQ, але в межах цієї групи кореляція між шаховою майстерністю та IQ була помірно негативною, що означає, що розумніші діти мають тенденцію до нижчого рівня шахової майстерності. Цей результат пояснювався негативною кореляцією між інтелектом та практикою в елітній підпробі, а практика мала більший вплив на шахову майстерність.<ref name="Bilalic"/>
Рядок 641:
== Варіанти шахів ==
[[Файл:Hexagonal chess.svg|thumb|upright=1.4|right|[[Гексагональні шахи#Гексагональні шахи Глінського|Гексагональні шахи Глінського]], винайдені 1949 року, стали популярними в Східній Європі, досягнувши півмільйона шанувальників. Поля трьох кольорів і по троє слонів у кожного суперника є нормою для гексагональних варіантів.]]
Існує понад дві тисячі опублікованих варіантів шахів,<ref>Pritchard (2000), p. 8</ref> більшість із яких порівняно нещодавнього походження,<ref>Pritchard details 1,450 of them in {{cite book |last=Pritchard |first=D.B. |authorlink=David Pritchard (chess player) |title=The Encyclopedia of Chess Variants |publisher=Games & Puzzles Publications |year=1994 |isbn=978-0-9524142-0-9}}. "«Of these, about half date from between 700 and 1970 (1,200 years!), half from the last quarter of the twentieth century."» Parlett (1999), p. 312</ref> включаючи:
* Прямі попередники шахів, такі як [[чатуранґа]] і [[шатрандж]].
* Традиційні національні або регіональні ігри, які мають спільних предків із західними шахами, такі як [[сянці]], [[сьоґі]], {{нп|чангі||en|janggi}}, [[макрук]] і {{нп|сіттуїн||en|sittuyin}}.
* Сучасні варіації, що використовують інші правила (наприклад, {{нп|шахові піддавки||en|Losing chess}}), різне співвідношення сил (наприклад, [[Шахи Дансені]]), {{нп|Казкові шахові фігури|нестандартні фігури|en|Fairy chess piece}} (наприклад, [[Grand Chess]]), або іншу геометрію шахівниці (наприклад, [[гексагональні шахи]]). Такі саме правила має варіант, який набув значної популярності, [[шахи 960]] (названі "«Fischerandom"» їхнім винахідник), де {{нп|Початкова позиція шахів 960|початкова позиція|en|Chess960 starting position}} вибирається випадково з 960 унікальних можливостей, включаючи початкову позицію класичних шахів, тоді інші 959 роблять [[Шаховий дебют|дебютну]] підготовку непрактичною.<ref>Verwer (2010), p. 63</ref> ФІДЕ додала шахи 960 до своєї ''Handbook''.{{refn|In 2008 FIDE added Chess960 rules to an appendix of the ''Handbook''.<ref>{{cite web 2 |url=http://www.fide.com/component/handbook/?id=124&view=article |title=Laws of Chess: For competitions starting before 1 July 2014 |publisher=[[ФІДЕ]] |deadurl=no |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140823212929/http://www.fide.com/component/handbook/?id=124&view=article |archivedate=23 August 2014 |df=dmy-all }}</ref> This section is now classified under "«Guidelines"»,<ref>{{cite web 2 |url=https://www.fide.com/component/handbook/?view=article&id=207 |title=Fide Laws of Chess taking effect from 1 July 2017 |publisher=[[ФІДЕ]] |date= |accessdate=20 April 2017 |deadurl=no |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170420145055/https://www.fide.com/component/handbook/?view=article&id=207 |archivedate=20 April 2017 |df=dmy-all }}</ref> що подані правила не мають ваги закону ФІДЕ.|group=note}}
* {{нп|Безкінечні шахи||en|Infinite chess}}, які привернули увагу математиків.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=PN-I6u-AxMg "«Infinite Chess, PBS Infinite Series"»] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170407211614/https://www.youtube.com/watch?v=PN-I6u-AxMg |date=7 April 2017 }} PBS Infinite Series, with academic sources {{cite arxiv|eprint=1302.4377|last1=Evans|first1=C.D.A|title=Transfinite game values in infinite chess|author2=Joel David Hamkins|class=math.LO|year=2013}} and {{cite arxiv|eprint=1510.08155|last1=Evans|first1=C.D.A|title=A position in infinite chess with game value $ω^4$|author2=Joel David Hamkins|author3=Norman Lewis Perlmutter|class=math.LO|year=2015}}.</ref>
 
Серед первинних англомовних джерел, що описують варіанти шахів та їх правила, енциклопедії {{нп|Девід Прітчард (шахіст)|Девіда Прітчарда|en|David Pritchard (chess player)}},<ref>These are ''The Encyclopedia of Chess Variants'' (1994), and (published posthumously, edited by John Beasley) ''The Classified Encyclopedia of Chess Variants'' (2007).</ref> веб-сайт ''[[The Chess Variant Pages]]'' створений {{нп|Ганс Л. Бодландер|Гансом Бодландером|en|Hans L. Bodlaender}} з багатьма дописувачами, а також журнал ''Variant Chess'', який виходив від 1990 (Джордж Джелліс) до 2010 року ({{нп|Британське товариство шахових варіантів||en|British Chess Variants Society}}).
 
У контексті шахових варіантів звичайні шахи (тобто ФІДЕ) зазвичай називають "«західними шахами"», "«міжнародними шахами"», "«ортодоксальними шахами"», "«ортошахами"» та "«класичними шахами"» ''.<ref>"«Western culture regards Chess as a particular game with a particular set of rules governed by an international authority (FIDE –&nbsp;— the Fédération Internationale des Echecs). Variously known as International Chess, World Chess, Orthochess, and so on, [...…]"» Parlett (1999), p. 276</ref><ref>{{cite book |last=Schmittberger |first=R. Wayne |authorlink= |title=New Rules for Classic Games |publisher=John Wiley & Sons Inc |year=1992 |page=186 |quote=The form of chess most people know—which is sometimes referred to as Western chess, orthodox chess, or orthochess—is itself just one of many that have been played throughout history. |isbn=978-0471536215}}</ref>
 
== Змагання з шахів ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Шахи