Болотна руда: відмінності між версіями

'''Боло́тна руда́''' — [[руда]] осадкового походження, яка утворюється у невеликих кількостях в окисному середовищі на дні [[болото|боліт]]. Відомі болотні руди: залізна ([[сидерит]]ова, [[гідрогетит]]ова), марганцева ([[родохрозит]]ова). Болотна руда залягає у вигляді конкрецій (бобові руди), прошарків, кірочок, а серед [[торф]]у — найчастіше у вигляді [[лінза (форма залягання гірських порід)|лінз]]. Болотні руди містять 20 — 60 % окису заліза, також деякі кількості закису заліза, окису марганцю, води (до 30 %), кремнекислоти у вигляді [[Силікати|силікатів]], домішку піска, органічних речовин, [[Фосфорна кислота|фосфорної кислоти]] (до 8 %). Внаслідок домішок болотні руди вважаються низькоякісними і непридатними для сучасної промисловості. Дуже близька до болотної так звана ''дернова'' або ''лучна руда'', що трапляється у вигляді пористих конкреційних відкладень у прирічкових або напівболотистих [[Лука (рослинність)|луках]].

Відновлення, тобто звільнення заліза від кисню, починається за температурою 400 °C, а при 700—800 °C виходить так зване губчасте [[залізо]]. Спеціальні гірськоподібні[[горно]]подібні печі, [[сиродутне горно|домниці]], вміщували по 1,5-2 пуда руди. Здавна їх робили на піднесених місцях, щоб використовувати силу вітру для посилення горіння. Пізніше навчилися застосовувати штучне дуття, стали підтримувати вогонь за допомогою міхів[[міх]]ів. Після варіння заліза в домниці з нього як би знімають «піну», тобто домниця розламується, з неї дістається гаряча [[Криця (лупа)|криця]], кладеться на ковадло і проковується: при перековуванні з заліза видаляється зайвий шлак. Виходить м'яке залізо, подальше перековування і гарт якого даваладавали сталь. Домниця за один сезон зазвичай виплавляла від 75 до 150 [[пуд]]ів заліза. НаразіЗараз метод вважається застарілизастарілим.

* {{УРЕ}}