Вікіпедія

Марія-Антуанетта: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
уточнення
Рядок 14:
 
=== Союз Габсбургів і Бурбонів ===
У другій половині [[XVIII століття]] австрійські та французькі дипломати прагнули до союзу двох династій: [[Бурбони|Бурбонів]] і [[Габсбурги|Габсбургів]]. Запорукою міцності цього союзу повинні були стати династичні шлюби між 14-ма ерцгерцогами і ерцгерцогинями і нащадками династії Бурбонів, представники якої в той час правили у Франції, в Іспанії, в Королівстві Обох Сицилій і Пармі. Цей захід покликаний був поліпшити політичні відносини Австрії з іншими державами та зміцнити її положення у Європі. Французька і австрійська сторони розглядали різні варіанти: передбачалося одружити Людовика XV наз принцесіпринцесою династії Габсбургів, імператора [[Йосип II|Йосипа II]] наз однійодною зіз дочокдоньок французького короля. Першим шлюбним союзом між династіями Бурбонів і Габсбургів стало одруження ерцгерцога Йозефа Йосипа II і [[Ізабелла Пармська|Марії-Ізабелли Бурбон-Пармської]]. Наступним був брат Йозефа Леопольд, майбутній імператор Леопольд II, одружився з принцесою Марією-Луїзою Іспанської. Третій син, [[Фердинанд д'Есте|ерцгерцог Фердинанд Карл]], одружився назі спадкоємиціспадкоємицею Модени з дому Есте, герцогинігерцогинею Беатрисе Моденської-Есте.
На відміну від успішного втілення своїх планів відносно одруження своїх синів, Марія-Терезія зіткнулася з численними проблемами при влаштуванні шлюбів своїх дочок. Старша дочка, ерцгерцогиня Марія-Анна, через слабке здоров'я залишилася не заміжня. Плани щодо укладення шлюбного союзу між миловидною ерцгерцогинею Марією-Єлизаветою Австрійською та королем Франції Людовіком XV не здійснилися через те, що та захворіла віспою. У той час як ерцгерцогиня Марія-Христина Австрійська змогла обрати собі чоловіка, герцога Альберта Саксен-Тешенського, за своїм бажанням, ерцгерцогиня Марія-Амалія Австрійська була видана заміж проти її волі за Фердинанда I Бурбон-Пармського. Обидві ерцгерцогині Іоанна-Габріелла і Марія-Йозефа померли від віспи, таким чином ерцгерцогиня [[Марія-Кароліна Австрійська]] зайняла місце нареченої Фердинанда I, короля Обох Сицилій.
 
=== Одруження Людовика й Марії-Антуанетти ===
Укладення шлюбу між австрійською ерцгерцогинею Марією -Антуанеттою і дофіном Франції мало стати останнім і найграндіознішим союзом між династіями [[Бурбони|Бурбонів]] і [[Габсбурги|Габсбургів]], а також посилити мир між Францією і Австрією. Марія-Терезія наполегливо домагалася від французького короля офіційної пропозиції. ВоноВона булобула отриманоотримана в 1769 році. Після підписання шлюбного договору виявилися значні прогалини в загальних знаннях Марії Антуанетти і недостатнє володіння нею французькою мовою. Імператрицею були запрошені вихователі, викладачі танців та іноземних мов, які в найкоротші терміни повинні були підготувати юну ерцгерцогиню до виконання її обов'язків королеви Франції. З цього моменту і до самого від'їзду Марія -Антуанетта спала в покоях своєї матері.
 
19 квітня 1770 року відбулося одруження за дорученням, де нареченого представляв ерцгерцог Фердинанд. 21 квітня Марія-Антуанетта, у віці 14 років, назавжди залишає Відень. 7 травня пройшла церемонія «передачі» на «нейтральній» території, на безлюдному рейнському острівці, поблизу Страсбурга. За правилами ритуалу дівчина повинна була розлучитися зі своїми австрійськими друзями та знайомими, які її супроводжували, а також повністю роздягтися. Це означало, що вона залишає все, що належало чужоземному двору і державі, щоб стати королевою Франції. Її одягнули у все французьке. З цього дня австрійська ерцгерцогиня Марія-Антонія ставала [[дофін]]ою Франції Марією Антуанеттою. Королівська родина зустріла Марію-Антуанетту в Комп'єнському лісі.
Рядок 25:
16 травня 1770 в [[Версаль|Версалі]] відбулося друге одруження. Одне свято з нагоди одруження змінювалося іншим. Кульмінацією повинні були стати народні гуляння 30 травня 1770 року на сьогоднішній площі Згоди з музикою, феєрверком, вином, хлібом і м'ясом за рахунок казни. Народ товпився на площі і на підходах до неї. Ситуація ускладнювалася присутністю на площі будівельних котлованів. Піротехнічні ракети, з тріском і шипінням вибухали в натовпі, викликаючи паніку в народних мас. Люди, що прийшли на свято, кинулися в розсипну, наштовхуючись один на одного, багато потрапили в котловани або були затоптані натовпом. В результаті погано організованого свята загинули 139 людей і сотні були поранені. Загиблих поховали на кладовищі Святої Мадлен — 23 роки потому труп Марії-Антуанетти скинуть на цьому ж кладовищі в загальну могилу. Марія-Терезія розуміла, що дочка дуже молода і потребує керівництва, тому направила до Франції свого посланника Мерсі д'Аржанто. Він стежив за кожним кроком дофіни і докладно про все інформував імператрицю.
 
Фактично шлюб не був [[Консумація|здійснений]] — дофін страждав від [[Фімоз|фімозу]], потрібна була хірургічна операція, на яку Людовик довго не міг зважитися. Лише через сім років, після того, як брат Марії-Антуанетти імператор [[Йосип II|Йосип]] спеціально приїхав в Париж, щоб вговоритивмовити зятя на операцію, Людовик дав на неї згоду.
Неповноцінність чоловіка, її ненормальний шлюб зробили Марію-Антуанетту одержимою підвищеною активністю. Вона допізна проводила час на балах і маскарадах, які любила, тому що під маскою її не впізнавали або робили вигляд, що не впізнавали, і спала декілька годин на добу. Проста схильність до розваг перетворилося на нескінченну гонитву за задоволеннями, що скандалізували увесь двір. За легковажністю Марії-Антуанетти ховалася внутрішня розчарованість, усвідомлення негідного стану, що триває багато років. Королівська сім'я неминуче перебувала у фокусі загальної уваги. Неспроможність короля була прекрасно відома всьому двору і служила темою памфлетів, а поведінка Марії-Антуанетти породила чутки про її розбещеність, що поширилися по всій Франції.
Рядок 32:
При французькому дворі молода і недосвідчена Марія-Антуанетта виділялася здебільшого в негативному плані. Її першою фрейліною була призначена мадам Нуальє, жінка досить строгих правил. Проте Марія-Антуанетта, відчуваючи надмірну опіку з боку літньої пані та обтяжуючись цією опікою, дала їй прізвисько «Мадам Етикет». Звичаї французького двору залишалися чужими принцесі, єдиною людиною, кому вона довіряла і в кого шукала підтримки, був посол Австрії, граф Мерсі д'Аржанто. Марією-Терезією йому була відведена також роль наставника принцеси, крім того він повинен був тримати імператрицю в курсі всіх подій при дворі. Таким чином виникло знамените листування Мерсі д'Аржанто, яке є безцінною хронікою життя Марії-Антуанетти з її весілля в 1770 році до смерті в 1793 році.
 
Перші три роки шлюбу вона перебувала під впливом не тільки д'Аржанто, але трьох незаміжніх дочокдоньок короля — Аделаїди, мадам Вікторії і мадам Софії. Вони використовували наївну і добродушну дофіну в своїх інтригах, спрямованих в більшості своїйвипадків проти фаворитки короля, яка була для трьох сестер небажаною персоною при дворі. Під впливом так званих тіточок Марія-Антуанетта стала негативно ставитися до фаворитки Людовика XV, мадам дю Баррі. Незважаючи на наявність в останньої великих зв'язків при дворі, дофіна на початку всіляко ухилялася від спілкування з фавориткою. Самій же дю Баррі було заборонено заговорювати з майбутньою королевою. Тільки після того, як кронпринцеса послухалася поради своєї матері пристосовуватися при дворі, вона адресувала дю Баррі свої знамениті сім слів: «Сьогодні у Версалі щось занадто багато людей!» Це були перші й останні слова з вуст дофіни, адресовані [[Мадам дю Баррі, Марі Жанна Бекю|мадам дю Баррі]].
 
== Королева Франції ==
Рядок 42:
{{початок цитати}}Я дуже всім цим схвильована і ще більше схвильована долею моєї доньки. Доля її буде або блискучою, або глибоко нещасною. Король, міністри перебувають у вкрай скрутному становищі, справи держави заплутані і розладжені, а вона така молода! У неї ніколи не було і, мабуть, ніколи не буде серйозних прагнень.{{кінець цитати}}&nbsp;— писала Марія-Терезія Мерсі д'Аржанто.<ref name="Ц430">Цвейг С. Мария-Антуанетта. Портрет ординарного характера / Мария Стюарт. Мария-Антуанетта.&nbsp;— М.: Мысль, 1992, с.с. 430—431. ISBN 5-244-00654-1</ref>.
 
Мати закликалазакликàла Марію-Антуанетту вести «спокійне та гідне життя» і «докладати всі зусилля на благо держави» і сподівалася на продовження дружніх відносин між Францією та Австрією заради європейського миру.
 
В оточення Марії-Антуанетти міг потрапити лише той, хто показав своє вміння розважати її. Ті, хто добре знали королеву, дивувалися, яких нікчемних людей наблизила вона до себе. За деякими винятками це були інтригани, які, користуючись дружбою з королевою, отримували вигідні посади, пільги і дорогі подарунки для себе і своїх родичів. Такою була найближча подруга королеви&nbsp;— [[Герцогиня де Поліньяк|графиня де ПолиньякПоліньяк]], що походила із зубожілої аристократичної сім'ї. Зліт ПолиньякПоліньяк був стрімким. Всі члени її родини зайняли вигідні посади при дворі. Щорічно це сімейство з королівської скарбниці отримувало близько півмільйона ліврів. Невдовзі королева стає слухняним знаряддям недостойних людей зі свого оточення. Питання про призначення на будь-який пост вирішувала тільки Марія-Антуанетта, за спиною якої стояла ПолиньякПоліньяк.
[[Файл:Marie Antoinette Young7.jpg|міні|праворуч|200пкс|Марія-Антуанетта грає на арфі]]
Але винятки все-таки були. Наприклад, визнаний майстер у мистецтві катання на ковзанах шевальє де Сен-Жорж, який був партнером Марії-Антуанетти по льоду. У модній для вищого суспільства того часу розвазі&nbsp;— катанні на ковзанах&nbsp;— з королевою Франції не могла зрівнятися жодна жінка.<ref name="ЛС">Виктор Рыжкин. Ледовая сюита.&nbsp;— М.: Физкультура и спорт, 1975, с. 11</ref>.
Рядок 50:
Марія-Антуанетта захопилася роллю законодавиці мод. Король збільшив її утримання, але коштів на оплату убрань і прикрас все одно не вистачало. Марія-Антуанетта, знехтувавши королівською забороною, брала участь у азартних іграх. В салон королеви допускалися всі, хто був спроможний вести велику гру, в тому числі люди з поганою репутацією. За повідомленням Мерсі д'Аржанто, в 1778 році королева програла 171344 франків.<ref name="ПЖ">Шоссинан-Ногаре Г. Повседневная жизнь жён и возлюбленных французских королей.&nbsp;— М.: Молодая гвардия, 2003, с. 236 ISBN 5-235-02521-0</ref>.
 
Ще однією дорогою іграшкою для королеви став [[Малий Тріанон]]. Марія -Антуанетта зробила його своєю резиденцією, куди втекла від версальського етикету, що пригнічував її, з невеликою кількістю обраних. Цим викликала ненависть тих придворних, які не були допущені в її оточення.
 
ОбразСпосіб життя молодої недосвідченої королеви, яка часто порушувала [[церемоніал]] версальського двору і з самого початку охрещеною громадою як «австріячка», давав привід до численних наклепницьких вигадок. [[Намисто королеви|Історія з намистом королеви]] надзвичайно зашкодила її репутації і даластала привідприводом додля злісних пліток, що охоче приймалися на віру. Ревно підтримуючи розпущенурозбещену, жадібну і фанатично ворожу реформам придворну партію, Марія-Антуанетта в сильномувеликій ступенімірі сприяла падінню [[Тюрго Анн-Робер-Жак|Тюрго]] і [[Мальзерб]]а; вона відкрито втручалася в політику, підтримуючи інтереси Австрії з приводу подій в Нідерландах і Баварії.
 
З самого початку революції королева стала запеклим ворогом конституційно-демократичного режиму. При нападі черні на Версаль (5-6 жовтня 1789 року) її життю загрожувала серйозна небезпека. Коли вона переселилася з королем в [[Тюїльрі]], вона намагалася спонукати його до рішучої діяльності та зав'язала відносини з [[Оноре Габрієль Мірабо|Мірабо]] для порятунку монархії, але в рішучий момент всі плани розбилися об ненависть і недовіру Марії до вождя конституційної партії. Невдала спроба втечі 20 червня 1791 сильно погіршила становище Марії-Антуанетти і її чоловіка. Вона намагалася прискорити австрійсько-прусське вторгнення з метою порятунку трону і королівської родини, але насправді це привело до протилежного результату. Коли 10 серпня 1792 Тюїльрійський палац був узятий, вона зберегла спокій і гідність.
Рядок 58:
== Останні дні Марії-Антуанетти ==
[[Файл:The Tuilleries, 20th June 1792.jpg|міні|праворуч|200пкс|Напад черні на [[Тюїльрі]]. Марія Антуанетта захищає своїх дітей]]
Австрійський імператор [[Леопольд II (імператор Священної Римської імперії)|Леопольд II]], брат Марії -Антуанетти, хотів допомогти своїй сестрі та її чоловіку і почав війну проти охопленої революцією Франції. Це викликало новий спалах повстання. Народ увірвався в королівський палац [[Людовик XVI|Людовика XVI]] і всю його сім'ю ув'язнили. Влада в країні перейшла до [[Конвент]]у.
 
Через п'ять місяців після страти Людовика XVI революційний Комітет громадського порятунку прийняв рішення перевести Марію-Антуанетту з [[донжон]]а замку [[Тампль]] в камери вежі [[Консьєржері]] на паризькому острові [[Сіте]]. Приймаючи це рішення, революційний трибунал розраховував на те, що австрійський уряд терміново приступить до переговорів про закінчення війни. Проте ні Австрія, ні інші європейські держави ніяк не відреагували на це. Зате деякі затяті роялісти стали розробляти план визволення королеви з в'язниці.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Марія-Антуанетта