Марко (євангеліст): відмінності між версіями

'''Ма́рк ''' ({{lang-he|מרקוס}}; {{lang-el|Μάρκος}}, ''Markos''; {{lang-la|Mārcus}}; ? — {{ДС|25|4|68}}) — у [[християнство|християнстві]] один з чотирьох [[євангелісти|євангелістів]], автор [[Євангеліє від Марка|Євангелія від Марка]]. Перший [[єпископ Александрійський]] ([[42]]—[[63]]). У [[східне християнство|східній християнській]] традиції вважається засновником [[Патріарх Александрійський|Александрійського патріархату]] і [[Коптська православна церква|Коптської церкви]]. Вшановується у всіх християнських церквах як [[святий]]. День пам'яті — [[25 квітня]]. У християнській літературі й мистецтві символічно представлений у вигляді [[лев]]а. В іконографії зображується у вигляді мужа, що пише Євангеліє, поруч із левом. Патрон [[Александрія|Александрії]], [[Венеція|Венеції]].

 

У ніч, коли Юда зрадив Ісуса і начальники вибраного народу ув'язнили Його, між деревами Оливного саду блукав хлопчина років 10-15, єдиний глядач серед усіх присутніх. Цей маловажний епізод описаний лише у другому Євангелії ({{Біблія|Мк.|14:51|-52}}) і всі коментатори одностайно вбачають у ньому саме Марка&nbsp;— автора другого Євангелія. Мати його Марія мала просторий дім у [[Єрусалим]]і, що й служив для сходин вірних [[християнство|християн]] ({{Біблія|Дії|12:12}}). Туди сховався і [[Петро (апостол)|св. Петро]] після чудесного звільнення з в'язниці ({{Біблія|Дії|12:12}}). Марко&nbsp;— небіж [[левіти|левіта]] [[Варнава|Варнави]] ({{Біблія|Кол.|4:10}}); вони обидва супроводили [[Апостол Павло|св. Павла]] в першій його апостольській подорожі з Антіохії у Малу Азію ({{Біблія|Дії|12:25}}). Марко перебуває з апостолом Павлом також і під час його ув'язнення в Римі у 60-61 роках. У [[Послання до Филимона|Листі до Филимона]] він переказує вітання від тих, хто був поряд з ним ({{Біблія|Филим.|1:24}}), в тому числі і від Марка. Пишучи у той самий час до [[Послання до колоссян|християн у Колоссах]], апостол також передає їм вітання від Марка, двоюрідного брата Варнави і навіть просить його добре прийняти, позаяк Марко мав завітати у їхні краї ({{Біблія|Кол.|4:10|-11}}). Через декілька років перебуваючи у другому ув'язнення апостол Павло просить [[Святий Тимофій|Тимотея]] привезти у [[Рим]] Марка для служби ({{Біблія|2 Тим.|4:9|-12}}), оскільки в той час з ним був лише Лука. Пізніше Марко, нерозлучний супутник верховного апостола Петра, був, так би мовити, його секретарем. Наприкінці свого [[1-е послання Петра|першого послання]] апостол Петро передає вітання вірним на сході від Марка, називаючи його своїм сином ({{Біблія|1 Петр.|5:13|}}). Цю відомість підтверджує і християнська традиція, називаючи Марка «перекладачем» Петра<ref>А. Джирланда. Ключ до Біблії. Новий завіт. Львів. Свічадо. 2005. ст. 210. ISBN 966-8744-60-8</ref>. Згідно з цією традицією і народилася друга Євангелія&nbsp;— ніщо інше, як коротко списана [[проповідь]] саме апостола Петра. Це стверджує свідоцтво [[Святий Папій|Папія]], [[Єраполіс|єреапольського]] єпископа у [[Фригія|Фригії]] (100–130 рр.), мовляв, Марко&nbsp;— за свідченням [[пресвітер]]а ([[Іван Богослов|Йоана Євангеліста]])&nbsp;— бувши тлумачем Петра, все те, що запам'ятав, точно списав, хоч і не в тім порядку, як то, було, [[Господь]] говорив і чинив.