Мориски: відмінності між версіями

Аналогічно до депортацій християнського населення Піренейського півострова ([[мосараби|мосарабів]]), здійснених ісламською владою в часи [[аль-Андалус|мусульманського панування]], християнські уряди провели депортації мусульман і морисків після [[Реконкісти|Реконкісти]]. Морискам дозволялося брати з собою тільки рухоме майно. Нерухомість конфісковував феодал. На кораблі з морисків стягували плату за проїзд. За бажанням, в поселеннях, де мориски становили більшість, 6 з 100 сімей могли залишитися для підтримки інфраструктури. Дітей до 4-х років пропонувалося віддавати на виховання християнам, хоча на практиці до цього практично не вдавалися. Пізніше в Іспанії дозволено було залишитися всім морискам віком до 16 років. В цілому, не менше 10 тис з них вдалося так чи інакше уникнути депортації (в основному в Кастилії). Не менше 150 тис. морисків було відправлено в порт Марселя (Франція). Більшість вигнаних (70-75%) рано чи пізно осіло в країнах Магрибу, де вони знову прийняли іслам. На території сучасного Марокко вони заснували олігархічну республіку Бу-Регрег (1627-1641) . Деяка частина морисків, які бажали залишитися християнами, воліла переселитися в Прованс (40 000), в місто Ліворно (Італія) або в завойовану Америку.