Отіс Раш: відмінності між версіями

В 1993 році він перебрався в [[Лос-Анджелес]] і разом з продюсером This Way Up Джоном Портером записав перший за останні 16 років студійний альбом під назвою ''Ain't Enough Comin’ In''.<ref>[http://www.allmusic.com/album/aint-enough-comin-in-r191975 Огляд альбому Ain't Enough Comin' In на Allmusic]</ref> Бездоганна робота Портера, гурту та іскриста гра на гітарі Раша зробили його блюзовим диском року за результатами опитувань багатьох критиків. Але знов через особисті проблеми Раша був змушений залишити сцену на деякий час. Він повернувся, записавши новий студійний альбом ''Any Place I'm Going'', який в основному складався з кавер-версій пісень класичних [[соул]] та блюзових виконавців: «Walking the Back Streets and Crying» Літтл Мілтона, «Laughin' and Clownin'» [[Сем Кук|Сема Кука]] та «Pride and Joy» [[Марвін Гей|Марвіна Гея]].<ref>[http://www.allmusic.com/album/any-place-im-going-r368218 Огляд альбому Any Place I'm Going на Allmusic]</ref>. У 1998 році за ''[[Any Place I'm Going]]'' був удостоєний [[премія Греммі|премії «Греммі»]] за найкращий традиційний блюз-альбом.

=== Останні роки ===

 

== Манера гри ==