Бейбарс: відмінності між версіями

За походженням був [[Половці|половцем]]. [[1241]] року його родичі втекли від монголів до Анатолії, де Бейбарса продали у рабство. За 800 дирхемів[[дирхем]]ів (низьку ціну пояснювали фізичним недоліком — Бейбарс мав [[більмо]] на оці) його купив єгипетський торговець, що постачав невільників для гвардії [[Аюбіди|аюбідського]] султана [[Ас-Саліх Аюб ібн Мухаммад|ас-Саліха]].

[[1250]] року взяв участь у змові проти останнього аюбідського султана [[Туран-шах II ібн Аюб|Туран-шаха]] (за переказами саме удар Бейбарса був для володаря фатальним), але не знайшов спільної мови з першими [[Мамелюки|мамлюцькими]] султанами [[Айбек Єгипетський|Айбеком]] і [[Кутуз]]ом, тому за їхнього правління перебував здебільшого у Сирії. Проте саме Бейбарс очолив війська, спрямовані проти монголів, і у вересні [[1260]] року розгромив їх біля [[Айн-Джалут]]а.

НезадовленийНезадоволений тим, що його внесок у перемогу не оцінили належним чином, у жовтні [[1260]] року усунув від влади Кутуза, а в листопаді сам був оголошений султаном. Остерігаючись змов, спирався на загін гвардійців ''саліхія'', проте згодом створив нову гвардію, що отримала ім'я ''захірія''.

Надавав допомогу мусульманам і на власній батьківщині — у [[Кримський півострів|Криму]]. ВУ [[Старий Крим|Солхаті]] коштом Бейбарса була збудована мечеть.