'''Мовне планування''', також '''Планування мови''' — цілеспрямований вплив на функції, використання, структуру, різноманіття чи вивчення мов або діалектів ву мовній спільноті<ref>Kaplan B., Robert, and Richard B. Baldauf Jr. Language Planning from Practice to Theory. Clevedon: Multilingual Matters ltd., 1997</ref>. Воно часто асоціюється з урядовим (державним) плануванням, але також використовується різноманітними неурядовими (недержавними, громадськими) організаціями або навіть окремими особами. Цілі мовного планування відрізняються в залежності від нації та організації, але зазвичай включають прийняття рішень та їх можливі наслідки для сфери комунікації. Планування або вдосконалення ефективної комунікації може також призвести до інших соціальних змін, таких як мовний зсув чи асиміляція, таким чином забезпечуючи інші мотиви для такої діяльності<ref>Cobarrubias, Juan. «Ethical Issues in Status Planning.» Progress in Language Planning: International Perspectives. Eds. Juan Cobarrubias and Joshua Fishman. New York: Mouton Publishers, 1983.</ref>.
Цей вплив може здійснюватися як окремими особистостями (для української мови таку роль зіграли, зокрема, [[Котляревський Іван Петрович|Іван Котляревський]], [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]]), так і державними установами та інститутами (питання нормування мови, створення термінології, вироблення літературних норм).
