Догмат: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
м →Теорія догматичного розвитку: правопис |
||
Рядок 96:
== Теорія догматичного розвитку ==
Незмінність і повноту Божественного Одкровення, яке перебуває в Церкві, визнають не тільки православні, але й римо-католики і більша частина протестантів. Однак, згідно думкою більшості західних богословів, багато із цієї повноти залишається Церкві невідомим, або, щонайменше, неясно усвідомлюється до того часу, поки розвиток догматичного вчення не розсіє неясності попередньої церковної свідомості. Ця теорія, яка отримала назву «теорії догматичного розвитку», є порівняно новою. Вона з'явилася в середині XIX століття. Її автор — кардинал Ньюман. допомогою цієї теорії легко виправдати догматичне нововведення Риму, чуже своїм змістом старій Вселенській Церкві, як, наприклад, догмати про filioque (про вихід Святого Духа і від Сина), про чистилище, про непорочне зачаття Божої Матері, про главенство і непогрішимість ex cathedra і т. д.
Якщо погодитися західним розумінням догматичного розвитку, то потрібно визнати, що апостольська спільнота знала про Бога менше, ніж християни — їх наступники. Але це не правильно, тому що Христос повідомив учням «усе те, що почув від Свого Отця» (Ін. 15, 15), усю повноту істини. Цю повноту знання Церква зберігає апостольських часів. "Якщо до сходу Святого Духа і було деяке зростання в пізнанні Божественних тайн, деяке поступове розкриття Одкровення, як «Світло, що приходить мало-помалу», — пише В. Лосський, — то дня П'ятдесятниці «Дух серед нас», і тому для поколінь християн представлена рівна можливість «пізнавати Істину в тій повноті, котру не може вмістити світ»<ref>Лосский Вл. Предание и предания // ЖМП. — 1970. — № 4. — с. 61-76.</ref>.
| |||