Іван Грозний: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Скасування редагування № 23126930 користувача 178.212.240.187 (обговорення) це ж їхня титулатура
Мітка: Скасування
Рядок 29:
}}
[[Файл:IoannIV reconstruction by Gerasimov02.jpg|thumb|right|250 пкс|Скульптурна реконструкція зовнішності Івана Грозного за черепом, виконана за методом професора [[Герасимов Михайло Михайлович|М. М. Герасимова]] ]]
'''Іва́н IV Гро́зний''' ({{lang-ru|Иван (Иоанн) IV Грозный}}) ([[25 серпня]] [[1530]], с. Коломенське поблизу Москви&nbsp;— [[18 березня]] [[1584]], [[Москва]])&nbsp;— [[Московська держава|московський]] [[самодержець]]; титулувався як «Государ всієї МосковіїРусі і великий князь володимирський, і Московський, і новгородський, і Псковський, і тверський, і Пермський, і Югорський, і Болгарський, та інших».<ref name=":0" /> Частковий (скорочений) його титул, який зазвичай цитують, звучить як: «великий князь Московський і всієї Русі, Великий государ, Божою милістю цар і великий князь всієї Русі»<ref name=":0">Про титулатуру Івана Грозного докладно див.: [http://web.archive.org/web/20131105175313/http://vestnik-mgou.ru/web/llibrary/files/incoming/6/2010/2/issue.pdf Зуборева Г.&nbsp;Ф.&nbsp;Наименования московских царей XVI—XVII&nbsp;вв. (титулярий и неофициальные названия)] // Вестник Московского государственного областного университета. Серия «Русская филология».&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— 2010.&nbsp;— С. 80&nbsp;— 81. У 1576 році імператор Священної Римської імперії [[Максиміліан II]], бажаючи залучити Івана Грозного до військово-політичного союзу проти [[Османська імперія|Туреччини]], пропонував йому на майбутнє престол та титул «східного цесаря». Іван IV цілком байдуже поставився до «цесарства грецького», але став вимагати негайного визнання себе царем «всєя Русі», і імператор поступився в цьому принциповому питанні. Беззастережно титул «імператора» вже з 1554&nbsp;р. визнавався за Іваном IV протестантською Англією ([[Єлизавета I (королева Англії)|королева Єлизавета]]). З особливою наполегливістю Іван Грозний домагався визнання його царського титулу Польською та Литовською державами, однак ні [[Велике князівство Литовське|ВКЛ]], ні [[Польське королівство]], ні об'єднана [[Річ Посполита]] ніколи так і не погодилися з цією вимогою. Див.: [http://www.diphis.ru/diplomatiya_ivana_-a113.html История дипломатии. Под ред. В.&nbsp;П.&nbsp;Потемкина].&nbsp;— М.&nbsp;— Л. : ОГИЗ, 1941.&nbsp;— Том 1.&nbsp;— С. 203.</ref> (послуговувався таким титулом з 16 січня 1547&nbsp;р. до 18 березня 1584&nbsp;р., крім 1575—1576&nbsp;рр., коли «великим князем всєя Русі» був [[Симеон Бекбулатович]]).
 
Походив з молодшої на Русі гілки роду [[Рюриковичі]]в&nbsp;— [[Даниловичі Московські|Даниловичів]], потомків першого московського князя [[Данило Олександрович|Данила Олександровича]]. Син [[Великий князь|великого князя]] [[Московія|московського]] [[Василь III|Василя III]] та [[Олена Василівна Глинська|Олени Василівни Глинської]], яка походила з українсько-литовського роду [[Глинські|Глинських]], потомків темника [[Мамай (воєвода)|Мамая]]. Увійшов в історію Росії як дуже суперечлива особистість: з одного боку&nbsp;— як реформатор і талановитий публіцист, автор блискучих літературних «послань» до різних діячів<ref>Див.: Послания Ивана Грозного. Подготовка текста Д.&nbsp;С.&nbsp;Лихачева и Я.&nbsp;С.&nbsp;Лурье. Перевод и комментарии Я.&nbsp;С.&nbsp;Лурье. М.- Л., 1951; Переписка Ивана Грозного с Андреем Курбским.- М.: Наука, 1979. (Серия: Литературные памятники.); Иван IV Грозный. Сочинения.&nbsp;— СПб.: Азбука, 2000; Иоанн Грозный. Царская правда / Сост., предисл., комм. В.&nbsp;Г.&nbsp;Манягина.&nbsp;— М.: Алгоритм, Эксмо, 2009.&nbsp;— 320 с.</ref>, а з іншого&nbsp;— як [[Жорстокість|жорстокий]] [[Тиранія|тиран]] і людина з хворобливою психікою<ref>Психіатричний «портрет» Івана Грозного окреслив відомий російський психіатр П.&nbsp;І.&nbsp;Ковалевський (1849—1923), див.: Ковалевскій П.&nbsp;И.&nbsp;Іоаннъ Грозный и его душевное состояніе: психіатрическіе эскизы изъ исторіи.&nbsp;— 4-е изд..&nbsp;— Харьковъ: Типографія М.&nbsp;Ф.&nbsp;Зильберберга, 1894.&nbsp;— 207 с. (7-е изд.&nbsp;— СПб. : М.&nbsp;И.&nbsp;Акинфеев и И.&nbsp;В.&nbsp;Леонтьев, 1901.&nbsp;— 369 с.).</ref>. У сучасній [[Російська Федерація|Російській Федерації]] його вважають [[Національний герой|національним героєм]]<ref>Так 14 жовтня 2016 року йому відкрили черговий пам'ятник, цього разу в Орлі. [https://lenta.ru/news/2016/10/14/groznyi/ Памятник Ивану Грозному открыли в Орле.] {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.library.ru/2/liki/sections.php?a_uid=67 Грозный царь Иван Васильевич. Штрихи к портрету Ивана IV]. {{ref-ru}}</ref><ref>''Мутья Н. Н.'' Иван Грозный: историзм и личность правителя в отечественном искусстве XIX—XX&nbsp;вв.&nbsp;— СПб. : Алетейя, 2010.&nbsp;— 496 с.&nbsp;— 1000 экз.&nbsp;— ISBN 978-5-91419-292-8. {{ref-ru}}</ref>.